«Інтелектуальне» мистецтво: штучний інтелект, роботи-художники та авторські права у світі цифрових технологій

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ» МИСТЕЦТВО: ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ,

РОБОТИ-ХУДОЖНИКИ ТА АВТОРСЬКІ ПРАВА У СВІТІ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

08 січня 2026 року

Стаття присвячена аналізу впливу штучного інтелекту на сферу сучасного мистецтва в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій. Розглянуто феномен генеративного ШІ, його використання у створенні візуального контенту та появу роботів-художників як нових учасників мистецького процесу. Окрему увагу приділено суспільному сприйняттю «інтелектуального» мистецтва, конкуренції між митцями та технологічними компаніями, а також викликам, з якими стикаються творчі професії. Значне місце в роботі займає проблематика авторських прав на твори, створені за допомогою ШІ, з урахуванням судової практики США, законодавства Європейського Союзу та сучасного стану правового регулювання в Україні. Наголошено, що штучний інтелект не замінює людську творчість, а змінює форми художнього самовираження та потребує подальшого правового врегулювання.

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_01

Алгоритми обробки великих даних, які звуться штучним інтелектом (далі – ШІ), відомі ще з 1950-х рр., проте значний прорив у цій галузі, який стався у ХХІ ст., створив для багатьох як нові можливості, так і загрози, адже сьогодні цифрові інструменти можуть значно швидше виконувати не лише рутинні, а й творчі завдання, позбавляючи роботи певну частину фахівців. Чи можна вважати машинне генерування контенту творчістю і справжнім мистецтвом – питання дискусійне. У даній статті ми торкнемося реалій та перспектив генеративного ШІ та людиноподібних роботів-художників, поглянемо на боротьбу, яка точиться між творчими особистостями і технологічними гігантами, а також спробуємо розібратися у кількох аспектах ще одного актуального питання – авторських прав у сфері застосування ШІ.

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_02

ШІ-художник. Зображення: Staffan Vilcans, ліцензія Public Domain через flickr.com

Програмне забезпечення з генеративним ШІ, здатним створювати тексти або конвертувати текст у зображення чи відео [1-19], вже змінило життя багатьох. Загалом мільйони людей та підприємств в усьому світі користуються цими інструментами: як заради розваги, так і з метою заощадити час та кошти, відмовляючись від послуг професійних журналістів, акторів, музикантів, теле- і радіоведучих, графічних дизайнерів, ілюстраторів. З-поміж традиційних живописців і графіків у зв’язку з розвитком нейромереж до «групи ризику» потрапляють передусім маловідомі автори, які створюють недорогі картини з популярними мотивами – все те, що зазвичай купують на бюджетний подарунок або ж для оформлення офісів, закладів громадського харчування, готельних номерів, квартир для надання в оренду. Ті художники, які застосовують генеративний ШІ, та інші його користувачі, які не мають безпосереднього стосунку до мистецтва, тепер можуть легко посунути вбік митців зі згаданої категорії, запропонувавши клієнтам дешевий згенерований декор, і навіть зі значно вигадливішими сюжетами. У найвиграшнішому становищі, як завжди, перебувають відомі художники-бренди, яких купуватимуть незалежно від того, за допомогою кого або чого насправді був виконаний твір з їхнім підписом.

На щастя для багатьох митців, сьогодні переважна більшість людей перебуває на їхньому боці і цінує роботу тих, хто традиційно докладає власних творчих і фізичних зусиль (або хоча б користується зусиллями інших живих людей). Принаймні такі настрої серед мешканців США, де проведене у 2023 р. опитування показало наступний відсоток людей, які не вважають мистецтвом зображення і відео, згенеровані ШІ: у групі віком від 65 років такої думки дотримується 70 % респондентів; серед людей віком 45-64 роки – 65 %; у групі 35-44-літніх – 55 %; серед молоді від 18 до 34 років – 53 %.

Наскільки популярним є ШІ серед самих художників, з приводу всіх сказати неможливо. Наведемо лише результати опитування, яке у 2023 р. провела американська компанія «Playform», яка пропонує власні інструменти для створення генеративного контенту. Зазначимо, що серед 509 респондентів кількісно переважали цифрові художники (40 %) і ті, які віднесли себе до категорії «Інше» (19,4); традиційні скульптори та живописці становили 14,4 %, фотографи, графічні дизайнери, ілюстратори, фахівці з візуальних ефектів були в меншості – від 5 до 10 % у кожній категорії. Отже, результати опитування художників були наступними:

54,2 % респондентів у своєму житті лише зрідка експериментували з технологією конвертації тексту у зображення (Text-to-image, або T2I-technology); 18,7 % користувалися нею часто і вважають себе фахівцями у цій справі; 18,3 % щоденно використовують її як частину творчої практики; 8,8 % ніколи не працювали з генеративним ШІ;

з-поміж тих митців, які користуються ШІ, переважна більшість (35,1 %) застосовує його, аби досліджувати нові ідеї; 30,3 % генерують зображення як допоміжний матеріал для інших проектів; 14,2 % користуються суто заради розваги; 11,2 % застосовують ШІ для створення самостійних, завершених цифрових творів мистецтва; решта 9,2 % – з іншою метою;

на питання, чи є технологія перетворення тексту у зображення мистецтвом, 72,1 % художників відповіли ствердно, 27,9 % – протилежної думки;

цікаво, що 36,1 % опитаних ніде не показують свій генеративний контент; 37,3 % виставляють його лише у соцмережах; 6,8 % продають як NFT; у мистецьких закладах демонструють лише 8,2 %; решта 11,6 % опитаних показують відповіли, що роблять це в інший спосіб.

Згідно цього ж опитування найпопулярнішим генератором зображень у мистецькому середовищі виявився «Dull-E» від компанії «OpenAI». Проте якщо взяти наявну статистику щодо всіх користувачів світу, лідерську позицію наразі посідає інший продукт – генератор «Midjourney» від однойменної компанії, який станом на вересень 2024 р. мав 20,9 млн користувачів і на який припадає понад чверть всього ринку генеративного ШІ.

Ту неймовірну кількість зображень, які генеруються за допомогою усіх можливих програм на основі ШІ, годі уявити. Нещодавно ресурс «Everypixel journal» оприлюднив наступні дані: протягом 2024 р. щодня у світі генерувалося по 34 млн зображень, або майже 12,5 млрд за весь рік. І це лише контент, створений безпосередньо на офіційних платформах. Якщо ж враховувати, що окремі генератори є моделями з відкритим кодом (наприклад, «Stable Diffusion», «Openjourney», «InvokeAI» та ін.), які можна завантажити на свій пристрій і використовувати як завгодно, то справжні обсяги такого візуального контенту не знає ніхто.

Але популярність має свій зворотний бік: у 2023 р. в генераторів зображень з’явився досить серйозний супротивник – програма «Nightshade», яка справді може затьмарити радість від перетворення тексту на картинки. Новий інструмент розробили дослідники з Чиказького університету, які стали на бік багатьох творчих людей, невдоволених тим, як технологічні компанії без дозволу використовують результати їхньої роботи і позбавляють заробітку, і вирішили ускладнити життя розробникам та користувачам моделей генеративного ШІ. «Nightshade» дозволяє вносити у зображення певні модифікації, непомітні для неозброєного людського ока та алгоритмів, що призводить до «отруєння даних» (англ. «data poisoning»). А далі ШІ, «отруєний» цим модифікованим контентом у процесі свого безперервного навчання, починає несамовито галюцинувати, хибно ідентифікуючи об’єкти і художні стилі. Достатньо 50 подібних модифікованих зразків, аби отруєна ними модель ШІ почала генерувати замість собак якихось собакоподібних мутантів, а після 300 у відповідь на текстову інструкцію з описом собаки користувач отримає цілком повноцінного кота (але ж потрібен був пес), замість автомобіля – корову, а забажавши згенерувати картину у кубістичній манері, можна несподівано отримати японське аніме. Ось такий неприємний сюрприз. Це ще не все: у 2024 р. вийшла оновлена версія іншого продукту від тієї самої команди чиказьких науковців на чолі з молодим аспірантом Шоном Шаном – програма під назвою «Glaze», яка вже не отруює ШІ, а надає художникам можливість захистити свій стиль від імітації нейромережами.

Ті представники творчих професій, які вирішили боротися з компаніями-порушниками їхніх авторських прав [11-12] в інший спосіб – через суд, – сьогодні мають перші невеликі перемоги, але чим остаточно завершиться це протистояння, невідомо. Подані до суду на початку 2023 р. позови американської художниці Сари Андерсен та кількох її колег відразу проти трьох компаній – «Stability AI», «Midjourney» та «DeviantArt» – наразі мають наступний проміжний результат: суд зобов’язав «Stability AI» розкрити інформацію про скопійований компанією контент, який використовувався для машинного навчання. Наступні слухання у цій справі відбудуться восени 2026 р.

Захистити свій продукт бажають і ті, хто активно застосовує генеративний ШІ: чимало власників згенерованих зображень не бажають, аби їхні творіння повторно стали матеріалом для тренування нейромереж. Зрештою це шкодить і самим алгоритмам, які, навчаючись на власному контенті, починають деградувати і частіше давати неадекватні результати. Щоб уникнути повторного використання генеративного контенту, фахівці радять ставити на ньому спеціальний водяний знак, наприклад, за допомогою програми «NO AI».

В Україні питання захисту авторських прав від «посягань» нейромереж, а також інший аспект – авторське право на генеративний контент, створений самим ШІ, – поки що, як і в багатьох країнах, не врегульовано. Для тих, хто активно користується ШІ та планує отримувати вигоду від результатів цієї діяльності, є приємна новина і не дуже. Приємна полягає у тому, що право власності на генеративний контент не заперечується, тож у більшості випадків кожен може вільно продавати відео, книжки, музику, картини, «написані» ШІ. А от з приводу авторських прав на таку продукцію звістка не надто весела: тим, чия робота виконана нейромережею, варто бути готовими до того, що згенерований твір стане публічним надбанням, яким можуть скористатися усі охочі, і шанси захистити авторські права на нього дуже незначні.

Як зазначається у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автором є «фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір». Згідно тієї самої статті оригінальність твору як необхідна умова для визнання авторства є критерієм, «що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору». Але чи можна назвати творчою діяльністю текстові підказки, які людина дає ШІ? Норми законодавства теоретично можна витлумачити на користь позитивної відповіді, але за умови, що людський внесок у твір помітно більший, ніж та частина, яка згенерована ШІ. Проте реальних прецедентів у нашій країні поки що немає.

Стосовно ситуації з авторськими правами у сфері ШІ у Європейському Союзі можна відзначити наступне: для захисту людей і результатів їхньої власної діяльності від обробки нейромережами певні кроки зроблені. Прийнятий у 2023 р. Закон про штучний інтелект (EU AI Act) дає авторам матеріалів, захищених авторським правом, можливість анулювати дозвіл на інтелектуальний аналіз тексту і даних та заборонити використання своєї інтелектуальної власності для машинного навчання (раніше у 2019 р. ЄС надав такий дозвіл розробникам нейромереж згідно Директиви 2019/790/EU, але новий закон врівноважує ситуацію). Крім того, тепер постачальники генеративних моделей ШІ зобов’язані надавати детальний звіт про дані, які використовуються ними у процесі навчання. Але питання авторських прав на генеративний контент в ЄС досі залишається відкритим.

Світовий досвід, передусім у США, сьогодні свідчить про те, що суди та інші державні установи не схильні вбачати у генеративному контенті творчий внесок людини. У юридичній площині всі результати, згенеровані ШІ (тексти, зображення, відео тощо), мають приблизно такий самий статус, як і продукція, створена тваринами: подібно до тварин генеративний ШІ не є суб’єктом авторського права, а діяльність людини-оператора, яка дає програмному забезпеченню текстові підказки, з позицій законодавства та судової практики десь недалеко від дій мавпи, якій за допомогою чужого обладнання ненароком вдалося зробити гарне селфі. Пригадаємо цю епічну історію боротьби за мавпячі авторські права, яку у 2010-х рр. розгорнула зоозахисна організація PETA, проте мавпа так і не стала авторкою. Почалося все з того, що у 2011 р. самиця макаки зробила світлину-автопортрет, натиснувши на кнопку фотоапарата британського фотографа Девіда Слейтера, який приїхав у джунглі Індонезії, аби зробити знімки приматів. Цей випадок дав активістам PETA привід стверджувати, що мавпа зробила селфі добровільно і усвідомлено, та вимагати визнання її авторства. Проте у Бюро з авторських прав США (United States Copyright Office, далі – USCO) на цей запит відповіли, що тварини не є суб’єктами авторського права, після чого у PETA пішли іншим шляхом – організація подала позов проти фотографа Девіда Слейтера, вимагаючи передати авторські права мавпі, а самій PETA дати можливість розпоряджатися доходом, отриманим від зроблених Слейтером знімків індонезійських макак. У фінансовому питанні активістам частково вдалося досягти своєї мети: у позасудовому порядку Слейтер погодився пожертвувати на їхню користь 25 % майбутнього доходу. Але з приводу авторських прав апеляційний суд у 2017 р. остаточно став на бік фотографа.

А тепер наведемо кілька показових прикладів відмови у реєстрації авторських прав на генеративний контент. Один з найвідоміших випадків стосується зображення «Космічний оперний театр» (оригінальна назва французькою – «Théâtre D'opéra Spatial») американського художника Джейсона Майкла Аллена. У 2022 р. Аллен викликав обурення інших цифрових митців, які разом з ним змагалися у конкурсі під час щорічного Ярмарку штату Колорадо, оскільки Аллен отримав головний приз за той самий «Космічний оперний театр», згенерований програмним забезпеченням «Midjourney».

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_03

Джейсон Майкл Аллен, Космічний оперний театр (2022). Зображення: Jason M. Allen, Colorado State Fair, ліцензія Public Domain через Вікісховище

Згенерована картина дійсно справляє враження і, напевно, гідна окремої нагороди (як згодом заявив Аллен, аби досягти такого результату, знадобилося 624 текстові підказки, а також додаткова обробка зображення у фоторедакторі та збільшення за допомогою іншого інструмента з використанням ШІ). Проте боротьба на конкурсі в Колорадо була дійсно нерівною, адже інші учасники не використовували у своїй роботі нейромережі. Генеративне мистецтво має бути виділене як цілком окрема категорія, так само, як колись трапилося з фотографією. Хоча на відміну від згенерованих зображень, які сьогодні можуть легко перемагати у мистецьких конкурсах і потрапляти на відомі аукціони, шлях до визнання фотографії був значно довшим: від часу появи першого дагеротипа у 1837 р. до першої музейної фотовиставки в Європі, яка пройшла у Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні у 1857 р., минуло 20 років, а в Сполучених Штатах фотографію окремим видом образотворчого мистецтва визнали ще пізніше – у 1920-х рр., коли американські музеї вперше почали купувати світлини для своїх колекцій.

Повернімося до історії «Космічного оперного театру». Перемігши у конкурсі і продавши два роздрукованих зображення, Джейсон Аллен звернувся до вже знайомого нам американського державного органу USCO, подавши заяву про реєстрацію авторських прав на все зображення і відмовившись на вимогу посадовців виключити частини твору, згенеровані «Midjourney». Отримавши негативну відповідь, наступного року Аллен подав ще два клопотання щодо перегляду рішення USCO, але вердикт був незмінним: у творі переважають елементи, згенеровані «Midjourney». Отже, Джейсона Аллена не визнали автором «Космічного оперного театру», а зображення є суспільним надбанням.

Інший недавній приклад – часткове визнання авторських прав нью-йоркської цифрової художниці Крістіни Каштанової на її комікс під назвою «Заря світанку» (англ. «Zarya of the dawn»). Комікс Каштанової розповідає про пригоди небінарної особистості на ім’я Заря, яка втратила пам’ять (більша частина людства за задумом авторки взагалі самознищилася внаслідок «кризи психічного здоров’я»), а ілюстрації до цієї історії були згенеровані за допомогою «Midjourney». У зв’язку з цим у 2023 р. USCO визнало за Крістіною Каштановою авторські права на текст та порядок розміщення зображень у коміксі, але не на самі ілюстрації. В USCO прокоментували, що згенеровані зображення не містять достатнього рівня людської участі, аби підпадати під захист авторських прав, а надання користувачем додаткових текстових підказок може певним чином впливати на процес, проте не дає змоги передбачити, що саме в результаті згенерує «Midjourney». Таким чином, ілюстрації до «Зарі світанку» отримали статус суспільного надбання, доступного для використання всіма охочими.

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_04

Обкладинка коміксу «Заря світанку» 2022 р. Зображення: Kris Kashtanova using Midjourney AI.

Фото: artnet.com, ліцензія Public Domain через Вікісховище

Ще до появи популярних генераторів зображень, які з’явилися у 2020-х рр., USCO вже виносило схожі рішення стосовно контенту, створеного іншим програмним забезпеченням. Так, у 2018 р. виконавчий директор компанії «Imagination Engines, Inc.» і розробник платформи ШІ під назвою «DABUS» Стівен Талер вирішив зареєструвати авторські права на згенероване ШІ зображення під назвою «Недавній вхід до раю», отримавши відмову. У 2022 р. Талер подав до суду на USCO, наполягаючи на тому, що комп’ютер з програмним забезпеченням можна прирівняти до підрядника, який виконує роботу за контрактом, але спроба завершилася фіаско. У 2019 р. інша ініціатива Стівена Талера також зазнала невдачі, коли йому відмовили у видачі патенту на винахід, розроблений ШІ, оскільки винахідником може бути тільки людина.

З-поміж багатьох користувачів ШІ у такій самій ситуації, до речі, перебувають і fashion-дизайнери, які представляють одяг, аксесуари та принти, розроблені нейромережами. Отож, якщо на славетному одеському «Сьомому кілометрі» або якомусь місцевому базарчику раптом з’являться репліки відомих брендових новинок, згенерованих ШІ, нічого кримінального у цьому не буде. Наприклад, поросячий принт від британського дизайнера Крістофера Кейна, який отримав це диво від нейромережі.

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_05

Сукня з осінньо-зимової колекції Крістофера Кейна, 2023 р.

Фото: © GoRunway через irenebrination.com

Попри значну невизначеність у юридичній площині та судові позови, з якими зіткнулися компанії-власники генеративних моделей, на ринку генеративного ШІ прогнозують зростання. За даними, які наводить компанія «AIPRM» (розробник різних цифрових продуктів, безпосередньо зацікавлений у розвитку цієї галузі), до 2030 р. світовий ринок генеративного ШІ може зрости у 3,5 рази порівняно з 2022 р. та досягнути понад 0,9 млрд дол. (у 2022 р. цей показник становив 0,26 млрд дол.). Фахівці з Массачусетського технологічного інституту з приводу перспектив ШІ нещодавно відзначили наступне: пік популярності генераторів зображень спостерігався у 2023 р., 2024-й був роком генеративного відео, а у році прийдешньому, на думку експертів, найпопулярнішими продуктами стануть генератори віртуальної реальності, які можуть перетворювати нерухомі зображення в інтерактивний віртуальний світ. Ця технологія знаходить застосування передусім у відеоіграх.

У ХХІ ст. конкуренцію художникам спробували скласти не просто алгоритми, а обладнані ними роботи (хоча все ж не самі роботи, а власники цих винаходів). Ще у 2019 р. світу був представлений, як стверджується, перший надреалістичний гуманоїдний робот-художник на ім’я AI-DA (Аі-Да). Це, звісно, далеко не перша спроба створити штучного людиноподібного митця: звернувшись до історії робототехніки, можна згадати винаходи попередніх століть, які звалися автоматонами, зокрема й людиноподібні автомати-художники XVIII ст., створені відомою швейцарською родиною майстрів Жаке-Дро або іншим швейцарцем Анрі Майярдом. Хоч ці механічні протороботи не мали програмного забезпечення з ШІ, за своєю реалістичністю та естетичністю вони не поступаються сьогоднішнім пристроям.

Сучасний робот AI-DA, названий на честь англійської науковиці ХІХ ст. Ади Лавлейс, завдячує своєму доволі реалістичному та «жіночному» вигляду силіконовій масці, перуці та одягу, а за допомогою біонічної руки, камер в очних яблуках та програмного забезпечення AI-DA може генерувати нові інтерпретації заданих сюжетів та виготовляти рисунки й живопис, обираючи для цього різні пензлі. Крім того, робот може розмовляти, імітувати людську міміку та здійснювати певні рухи, що дає можливість використовувати його як перформансиста. Сьогодні AI-DA майже не потребує участі людини і протягом 45 хвилин може виготовити невеликий портрет на замовлення (хоча хтось все ж таки має дати роботу завдання, а також попередньо придбати фарби, пензлі, полотно або папір). Але такі можливості пристрій мав не завжди: протягом перших кількох років свого існування AI-DA лише генерувала цифрове зображення і робила нескладні абстрактні начерки, а завершені версії картин писала британська художниця Сьюзі Емері. Але, незважаючи на ці нюанси, вже у 2020 р. загальна вартість проданих творів, автором яких зазначалася AI-DA, досягла 1 млн фунтів стерлінгів.

Intellectual-art-artificial-intelligence-robot-artists-and-copyright-in-the-digital-world_06

Комітет з питань комунікацій Палати Лордів вперше заслухав виступ робота-художника AI-DA. Позаду робота – виготовлений ним автопортрет.

Фото: © House of Lords 2022 / фотограф Roger Harris через flickr.com.

Належить цей винахід Ейдану Меллеру, який не є комп’ютерним генієм чи інженером, а досвідченим британським арт-дилером, який на тлі розвитку цифрових технологій реалізував свій задум за допомогою кількох десятків фахівців з компанії «Engineered Arts» та Оксфордського університету, які розробили програмне забезпечення та «залізо» для AI-DA. Робота, якого позиціонують як особистість і жінку-мисткиню, вже встигли показати на таких відомих майданчиках як галерея Тейт Модерн, Музей дизайну у Лондоні, на одній з конференцій «Tedx» та інших міжнародних заходах, присвячених ШІ. Так, восени 2022 р. британський Комітет Палати Лордів з питань комунікацій та цифрових технологій заслухав робота у ролі доповідача на тему застосування ШІ в креативних індустріях, а у 2023-2024 р. AI-DA привозили до Женеви для показу на кількох Самітах ООН «ШІ заради блага». Маркетинг в цього винаходу справді геніальний. Крім самого робота, під час останнього саміту відвідувачам продемонстрували цикл з п’яти згенерованих і написаних AI-DA портретів Алана Тюрінга – відомого математика і криптографа ХХ ст.

Нещодавно, у листопаді 2024 р., одна з картин, показаних у Женеві, з’явилася на аукціоні «Сотбіс», де й відбувся сенсаційний, перший в аукціонній історії продаж твору, повністю виготовленого роботом (хоча біля авторства AI-DA в дужках зазначається ім’я Ейдана Меллера). Велике зображення в коричневих тонах під назвою «Бог ШІ. Портрет Алана Тюрінга» пішло з молотка за рекордні для машинного мистецтва 1,1 млн дол., перевищивши естімейт у 120-180 тис. дол. (ім’я покупця, на жаль, не повідомлялося), а отримані кошти Ейдан Меллер планує інвестувати у подальший розвиток свого проекту.

Уявити масове виробництво подібних людиноподібних роботів-художників дуже складно. Виникає питання: «Навіщо?» Для самого мистецтва цей інструмент не особливо практичний, радше його призначення – розважати важливих гостей на престижних міжнародних заходах. Але після всесвітньо відомої AI-DA шанси інших «робомитців» на такий самий успіх вже не надто високі. А от негуманоїдні промислові роботи у сфері мистецтва набули більшого поширення, наприклад, роботи-скульптори, здатні виконувати дійсно складні завдання на зразок різьблення мармуру. Проте багато хто відзначає, що пристрої, яких часто називають роботами-скульпторами, є лише вдосконаленими добре відомими верстатами з числовим програмним керуванням, а різноманітні тривимірні об’єкти з їхньою допомогою виготовляють вже протягом кількох десятиліть. Здається, роботи-художники для живих митців особливої загрози не становлять.

Популярна технологія генеративного ШІ, яка завоювала мільйони прихильників, витіснити всіх художників також не зможе – подібний сценарій видається малоймовірним. Звісно, за винятком певної частини ілюстраторів, дизайнерів, а також тих художників, які переважно створюють недороге мистецтво для масового споживача. У ХІХ ст. такою загрозою вже була фотографія, але митці здебільшого успішно пережили появу нової технології, почавши використовувати її як допоміжний засіб, а фотографи зайняли у світі мистецтва свою окрему нішу. Чимало художників сьогодні освоюють ШІ, аби отримати нові ідеї та не втратити конкурентоспроможність, інші – активно борються за майбутнє своєї професії і винахідливо створюють перешкоди на шляху генеративних моделей за допомогою нового програмного забезпечення. На додачу значна частина глядачів та колекціонерів не проміняє результати людського досвіду і уяви на машинну продукцію. Отже, не все так сумно у художньому королівстві. А щодо врегулювання всіх питань, пов’язаних з використанням ШІ, на світ ще чекає тривала робота.

Література

1. AI in Art Statistics 2024. AIPRM

2. Battista A. AI-Generated Images Not Copyrightable Says U.S. Copyright Office. Irenebrination: Notes on Architecture, Art, Fashion, Fashion Law, Science & Technology. 2023. February 23

3. Battista A. Glimpsing the Future: Artificial Intelligence on the Runway and in Advertising Campaigns. Irenebrination: Notes on Architecture, Art, Fashion, Fashion Law, Science & Technology. 2023. February 22

4. Brokenhouse D. Ai-Da, the robot artist powered by A.I. Brokenhouse Company. 2022. April 5

5. European Innovation Council and SMEs Executive Agency. Artificial intelligence and copyright: use of generative AI tools to develop new content. European Commission. 2024. July 16

6. Guttman A. Opinion on AI-created visual media considered art in the U. S. 2023, by age. Statista. 2024. Nov 22

7. Heikkilä M. This new data poisoning tool lets artists fight back against generative AI. MIT Technology Review. 2023. October 23

8. O’Donnell J., Heaven W. D., Heikkilä M.What’s next for AI in 2025. MIT Technology Review. 2025. January 8

9. People Are Creating an Average of 34 Million Images Per Day. Statistics for 2024. Everypixel Journal

10. Porterfield C. Painting by the AI robot Ai-Da sells for more than $1m at Sotheby’s. The Art Newspaper. 2024. 8 November

11. Про авторське право та суміжні права : Закон України від 1 грудня 2022 р. № 2811-ІХ / Верховна Рада України