 |
 |
 |
|
ОСНОВНІ ВИДИ АУКЦІОНІВ ТА ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ
16 вересня 2025 року
У статті досліджено різновиди аукціонів як важливого інструменту купівлі-продажу товарів, послуг та активів. Описано чотири основні моделі: англійський (підвищення ставок), голландський (зниження), аукціон першої ціни та аукціон другої ціни (Вікрі). Розглянуто й інші різновиди – гібридні, тихі, японські, пенні-аукціони, аукціони унікальної та повної оплати, комбінаторні, які застосовуються у сферах від продажу предметів мистецтва та колекцій до торгівлі рекламою й розподілу частот мобільного зв’язку. Підкреслено переваги аукціонів – конкурентність, швидкість і зручність, відсутність географічних бар’єрів в онлайні, а також ризики – змови, «прокляття переможця», шахрайство та наближення деяких моделей до азартних ігор.
Сьогодні аукціони є надзвичайно поширеним способом продажу найрізноманітніших товарів. Багатьом, мабуть, спадають на думку твори мистецтва, коштовності, колекційні вина, які йдуть з молотка на престижних аукціонах, як от «Сотбіс» і «Крістіс». Та аукціонний механізм стає у нагоді для купівлі-продажу значно ширшого спектру активів: біологічних (тварин і рослин), цифрових, об’єктів нерухомості, цінних паперів, продовольчих та промислових товарів, майна боржників, ліцензій на різні види діяльності та ін. Слово «аукціон» походить від латинського дієслова «auctio — збільшення» і, таким чином, сама назва передбачає, що потенційні покупці мають підвищувати ставки, внаслідок чого товар продається за найвищу ціну. Саме у такий спосіб відбувалися торги у Римській Імперії, і на сьогодні ця модель, яка отримала назву «англійський аукціон», є найпоширенішою. У Новий час з’явилися торги й на зниження ставок (голландський аукціон), а починаючи із другої половини ХХ ст. застосовується ціла низка нових моделей торгів, спрямованих на максимізацію вигод для продавців і покупців, хоча деякі різновиди аукціонів, про які ми розповімо далі, більше нагадують лотерею.
Загалом аукціон – це спосіб організації публічного продажу, який полягає в угоді між продавцем та аукціоном-посередником, який за дорученням першого пропонує на продаж майно (лот) кільком потенційним покупцям, які конкурують між собою і пропонують свої ставки, якщо лот їх цікавить. Від розміру ставок залежить визначення переможця та розмір сплачуваної ним ціни. З погляду теорії ігор, на якій ґрунтується теорія аукціонів, процес таких торгів є економічною грою, у якій беруть участь двоє і більше учасників, які змагаються за виграш (придбання лоту) і залежать від поведінки інших гравців. Традиційний ведучий-ліцитатор, присутність якого сьогодні не завжди обов’язкова, є розпорядником гри, який скеровує її та стежить за дотриманням встановлених правил.
Найпопулярнішими стали чотири види аукціонів: англійський, голландський, а також аукціон першої ціни та аукціон другої ціни (або аукціон Вікрі). Різниця між ними визначається кількома основними параметрами:
1) форматом аукціону (відкритий формат – ставки гравців відомі усім учасникам; закритий – ставки запечатані, тобто конфіденційні);
2) способом ціноутворення (спосіб першої ціни – переможець сплачує еквівалент зробленої ним ставки; спосіб другої ціни – переможцем сплачується еквівалент другої за розміром ставки);
3) шляхом здійснення ставок (висхідним – підвищення ставок; нисхідним – на їхнє зниження).
Залежно від комбінації цих та деяких інших параметрів (кількості раундів аукціону, кількості лотів, які пропонуються одночасно, порядку стягнення плати з учасників) існує ціла низка інших гібридних моделей.
Англійський аукціон – це відкриті торги за лот, які розпочинаються з низької стартової ціни і упродовж яких зацікавлені гравці підвищують ставки на певний крок у присутності інших учасників. Сьогодні така присутність може бути суто віртуальною. Таким чином, усі учасники знають розмір ставок одне одного, у чому й полягає відкритість аукціону. Переможцем стає гравець, який запропонував найвищу ставку і сплачує еквівалентну їй ціну. Відсоток комісійної винагороди, який додатково стягується на користь аукціону з покупця або продавця, визначається правилами кожного окремого підприємства, яке проводить торги.
У разі, коли на лот було встановлено резервну ціну (мінімальну суму, нижче від якої продавець не згоден продати свій товар) і жодна зі ставок не досягла розміру резерву, лот залишається непроданим. Окрім аукціонів із резервною ціною нерідко проводяться так звані абсолютні аукціони – торги без резерву, які дозволяють залучити більше учасників, оскільки лот без жодних обмежень у будь-якому разі буде продано тому, чия ставка є найвищою, навіть якщо фактично ця сума доволі скромна. Але практика встановлення резерву є доволі поширеною, маючи свої переваги й недоліки: перевагою є запобігання продажу за суму, нижчу від прийнятної для продавця, недоліком – висока імовірність, що лот взагалі не буде продано, якщо жодна ставка не досягне резервного значення (інформація про розмір резерву зазвичай публічно не розголошується).
Занадто високі резервні ціни та, як наслідок, непродані лоти є характерною проблемою на світовому арт-ринку, тому аукціонні доми, які працюють із вищим ціновим сегментом, для вирішення цього питання залучають гарантії: аби дорогі твори мистецтва, виставлені на аукціон важливими продавцями, за будь-яких обставин було продано, до угоди залучається третя сторона-гарант (зацікавлений колекціонер, арт-дилер, фінансова установа), яка робить безвідкличну ставку і зобов’язується придбати лот, якщо під час публічних торгів ставка жодного учасника не перевищить суму резерву або ж якщо лот нікого взагалі не зацікавить. Фактично залучення гарантії третьої сторони йде урозріз із самою сутністю будь-якого аукціону, який передбачає визначення ціни шляхом конкурентного змагання, а не приватних домовленостей.
Класичний англійський аукціон є поширеним способом продажу різних активів, але якнайкраще підходить для продажу унікальних штучних об’єктів та предметів розкоші: творів мистецтва, ексклюзивних дизайнерських виробів, колекційних автомобілів, вин. Предмети розкоші належать до так званих товарів Веблена, попит на які зростає разом зі зростанням ціни і спадає внаслідок її зниження, саме тому аукціон на підвищення ставок є для них ідеальним. Модель англійського аукціону часто застосовується в онлайн-продажах, наприклад, на українському аукціоні предметів колекціонування «Violity».
Повністю автоматизована форма англійського аукціону, відома як торги в реальному часі (англ. «real time bidding», RTB), буквально щомиті застосовується для продажу онлайн-реклами та персональних даних, хоча продаж останніх здійснюється непрямо. Попри запевнення великих технологічних компаній, що вони не продають таку інформацію, фактично, здійснюючи продаж рекламного простору у додатках та на веб-сайтах, їхні власники передають рекламодавцям і монетизують такі дані користувачів як геолокація, ідентифікатори пристроїв, файли-кукі, історія переглядів [1]. Рекламні аукціони у реальному часі тривають якісь мілісекунди і генеруються упродовж активності кожного користувача мережі Інтернет, який незабаром бачить таргетовану рекламу (зокрема компанія «Google» проводить щодня мільярди рекламних аукціонів) [2].
Голландський аукціон (синонім – «годинниковий аукціон») є відкритими торгами на зниження ставок і у своїй класичній формі, яка з’явилася у Нідерландах XVII ст., виглядає так: розпочавши з найвищої стартової ціни, ведучий-ліцитатор поступово знижує її доти, доки хтось із учасників, які зберігають тишу, нарешті не оголосить готовність придбати лот за поточною названою ведучим ціною та в результаті сплачує її еквівалент. Голландський аукціон відзначається прискореним темпом, особливо сьогодні, із впровадженням цифрових технологій, і вимагає приймати рішення дуже швидко. Дана модель особливо поширена в оптовій торгівлі швидкопсувною продукцією та біологічними активами (так працює найбільший в світі квітковий ринок у нідерландському місті Алсмер). Хоча у такий спосіб продаються і цінні папери: так, у 2004 р., коли «Google» вийшов на фондову біржу, його акції було продано на голландському аукціоні [3].
Головний недолік торгів на зниження ціни – «прокляття переможця»: висока імовірність, що покупець-переможець сплатив зависоку ціну і поніс збитки, занадто рано погодившись придбати лот, у той час як інші учасники вичікували і могли оцінювати даний товар нижче. Голландські торги вирізняються асиметричністю інформації, оскільки гравці нічого не знають про те, як оцінюють лот їхні конкуренти. Натомість англійський аукціон, усі зацікавлені учасники якого повідомляють свої ставки, озвучуючи уголос, піднімаючи таблички або діючи через онлайн-платформи, надає гравцям значно більше інформації і дозволяє мінімізувати ефект «прокляття переможця».
Формою голландського аукціону є зворотний аукціон, на якому продавець і покупець міняються місцями: торги здійснюються за дорученням одного покупця, зацікавленого у придбанні оптом певного товару, учасниками є двоє і більше продавців, які змагаються за угоду, пропонуючи нижчі ціни. Покупець може надати перевагу не переможцеві із найнижчою ціновою пропозицією, а іншому учаснику, здатному забезпечити зручніші умови доставки, післяпродажного обслуговування тощо.
Англійський та голландський аукціони, які у своєму традиційному вигляді є однораундовими, можуть відбуватися також у два і більше раундів. Наприклад, англійський трираундовий аукціон застосовується в системі онлайн-аукціонів «Прозорро» [4], згідно правил якого напередодні торгів зареєстрованими учасниками спершу конфіденційно подаються закриті ставки, після чого відбуваються відкритий англійський онлайн-аукціон: тепер гравці вже можуть бачити ставки одне одного, але зберігають конфіденційність, діючи під присвоєними їм порядковими номерами. Найвища із зроблених закритих пропозицій стає «точкою відліку» для першого раунду: учасники можуть робити ставки, тільки вищі від цього значення, а гравець, який попередньо запропонував найвищу закриту ставку, отримує у першому раунді вагому конкурентну перевагу – право діяти останнім, після того, які інші гравці запропонували свої ставки. У наступному раунді учасники так само мають можливість робити ставки, вищі від максимального значення, досягнутого у попередньому раунді, а гравець, який зробив найвищу ставку у першому раунді, у наступному отримує привілей діяти останнім. Переможцем стає гравець, який у вирішальному третьому раунді зробить найвищу ставку. У разі, якщо ніхто не здійснив нових ставок, переможцем стає учасник, який зробив найвищу пропозицію у попередньому раунді.
Тепер розглянемо два основні види закритих аукціонів.
Аукціон першої ціни є найпоширенішим видом закритих торгів, учасники якого заздалегідь конфіденційно повідомляють організатора аукціону про свої ставки, а переможцем стає гравець, який зробив найвищу, сплачуючи еквівалентну їй ціну. Учасники аукціонів із закритими, або запечатаними, ставками нічого не знають про особу конкурентів та їхню оцінку, якщо тільки не порушують правила і не мають своїх інформаторів. Так, у 2024 р. компанія «Siemens Energy, Inc.» отримала у США штраф у розмірі 104 млн дол. за шахрайство із використанням неправомірно отриманої інформації щодо тендерної пропозиції фірми-конкурента [5].
Аукціон другої ціни, або аукціон Вікрі, як і аукціон першої ціни, є закритим, з тією особливістю, що переможець, який запропонував найвищу ставку, сплачує ціну, еквівалентну другій за величиною ставці. Приміром, із трьох наявних учасників гравець А зробив ставку у розмірі 50 дол., гравець Б – 80 дол., гравець В – 100 дол. В результаті переможцем стає гравець В, але сплачує 80 дол. За цю модель аукціону, розроблену на початку 1960-х рр., її автор, канадсько-американський економіст Вільям Вікрі у 1996 р. був нагороджений Нобелівською премією з економіки, щоправда, лише за три дні до своєї смерті.
Аукціон Вікрі заохочує потенційних покупців робити максимальні ставки, аби перемогти і при цьому сплатити меншу ціну. Отже, покупець може заощадити, продавець – отримати максимальну вигоду. Наприклад, за моделлю Вікрі проводить торги популярний онлайн-аукціон «eBay». Щоправда, у разі проведення аукціону Вікрі в електронному форматі можливий такий вид шахрайства як створення одним учасником відразу кількох облікових записів і використання одного з них для пропозиції максимально високої ставки, аби підвищити свої шанси на перемогу.
Розглянемо й інші види аукціонів, які є не настільки поширеними, як чотири основні згадані вище моделі.
Гібридний англо-голландський аукціон є відкритими торгами, які починаються за англійською схемою підвищення ставок і після того, як залишається лише двоє гравців, «перемикається» на голландський аукціон: ціна починає знижуватися, доки один учасник не заявить про бажання придбати лот. Поєднання англійського аукціону, який стимулює підвищувати ставки заради виграшу, та голландського, який змушує приймати рішення дуже швидко, аби не дати змогу випередити себе конкуренту, підвищує шанси продавця продати лот за максимально високу ціну.
Тихий аукціон – різновид англійського аукціону, з тією відмінністю, що учасники зазвичай діють анонімно, крім того, не обов’язково має бути присутнім ведучий-ліцитатор. Тихі аукціони – поширений формат під час благодійних акцій, а також як окрема опція у деяких аукціонних домах: учасник, який не бажає або не має змоги взяти участь в основних публічних торгах, може окремо упродовж визначеного часового періоду запропонувати свою ставку на бажаний лот. Тихі аукціони без ведучого-ліцитатора часто відбуваються у київському аукціонному домі «Дукат» [6].
Японський аукціон (або японсько-англійський) є модифікацією англійських торгів з використанням електронних засобів: стартова ціна через певний інтервал автоматично підвищується системою, відображаючись на табло, а учасники, готові далі змагатися за даний лот, тиснуть на кнопку електронного пристрою. Якщо ж ціна стає неприйнятною, гравець відпускає кнопку і вибуває з гри, без права повернутися до змагання. Переможцем стає останній учасник, який у прямому сенсі дотис, не відпустивши кнопку до кінця, і в результаті сплачує еквівалент найвищої ставки.
Аукціон з повною оплатою, або «платять усі», – вельми цікава форма торгів на підвищення ставок, які можуть бути як відкритим, так і закритим, спільним є те, що усі учасники незалежно від факту виграшу чи програшу мають сплатити на користь організатора аукціону фіксований платіж або еквівалент своєї ставки, або і те, й інше.
Пенні-аукціон є найпопулярнішим видом торгів з повною оплатою: усі охочі спершу здійснюють платіж за можливість взяти участь в аукціоні, під час якого гравцям дозволяється підвищувати ставки до певного визначеного продавцем граничного розміру упродовж встановленого часового ліміту, а переможцем стає гравець, який зробив свою ставку останнім. Через це в останні секунди пенні-аукціонів, які відбуваються онлайн, спостерігається справжня активність сотень або й тисяч гравців. Користувачам також доступна опція налаштування автоматичних ставок, які з певним інтервалом здійснюються програмним алгоритмом, що дуже вигідно організаторам, адже кожна без винятку ставка, нехай її розмір мізерний, буде сплачена на їхню користь.
Секрет привабливості пенні-аукціонів – можливість придбати товари за суттєво зниженою ціною: найпоширенішими лотами є різноманітна електроніка та побутова техніка, інші товари для дому зі знижками, які доходять до 95% від роздрібної ціни. Стартова ціна на пенні-аукціоні зазвичай є близькою до нуля, так само і крок збільшення ставки становить лише кілька центів, або пенні, за що цей різновид торгівлі отримав свою назву. Та щоб отримати можливість взяти у торгах небаченої щедрості, потрібно, як вже зазначалося, попередньо сплатити внесок: можливість робити ставки зазвичай продається цілим пакетом, вартість якого може становити кілька десятків доларів. Перспектива втратити таку суму багатьом не здається катастрофою, а на кону стоїть шанс, хоч і невисокий, придбати за смішні гроші товар, який за інших умов коштує сотні або й тисячі доларів.
Організатор пенні-аукціонів завжди у виграші: навіть якщо продаж деяких лотів, які привабили малу кількість гравців, не покриє усі витрати, інші угоди допоможуть вийти у плюс. Так, на початку 2010-х рр. в результаті торгів, які проводить американська роздрібна компанія «QuiBids», переможцеві лише за 2,35 дол. дістався телевізор «Samsung», при цьому сума, отримана «QuiBids» за рахунок ставок інших гравців, які змагалися за цей лот, склала приблизно 143 дол. і не змогла покрити вартість витрат – новий великий телевізор коштував значно дорожче [7]. Іншого разу переможець торгів на тій самій платформі заплатив близько 58 дол. за стереоресивер, який в інших продавців міг коштувати 650 дол., при цьому інші охочі виграти той самий лот здійснили 5 744 ставки по 60 центів кожна, які принесли аукціону цілих 3 664,40 дол. [8] Торги у стилі «платять усі» дуже нагадують лотерею, а згадана компанія «QuiBids», як і деякі інші пенні-аукціони, стикалася зі звинуваченнями у тому, що її діяльність є завуальованою формою азартних ігор [9].
Аукціон унікальної ціни, як і попередній вид, передбачає, що усі учасники мають сплатити внесок за участь у змаганні за дешеві товари, і також проводиться у форматі онлайн. Переможцем стає гравець, який зробить унікальну ставку, під якою розуміється неповторна сума, яка на момент завершення аукціону не має аналогів серед ставок інших учасників. Залежно від правил конкретного аукціону перед гравцями стоїть завдання зробити найменшу чи навпаки найбільшу унікальну ставку. З цією метою ставки здійснюються дуже точно до останньої копійки: приміром, розмір ставки може становити 0,09 дол.
Китайський аукціон є ще одним різновидом торгів з повною оплатою: для участі в аукціоні усі гравці сплачують фіксовану суму за квиток, а переможець обирається випадковим чином за його номером.
Багатолотовий, або комбінаторний, аукціон, на відміну від класичних моделей торгів, у яких учасники одночасно роблять ставки лише на один лот, надає можливість робити ставки відразу на декілька лотів, або «пакети» лотів. Основні сфери застосування комбінаторних аукціонів – продаж об’єктів нерухомості, оптові закупівлі товарів та послуг, продаж цінних паперів, отримання ліцензій на видобуток корисних копалин, розподіл радіочастот для мобільного зв’язку. Вперше комбінаторні торги були запропоновані на початку 1980-х рр. для розподілу посадкових слотів – дозволів для авіакомпаній на використання сервісів певного аеропорту. У 1990-х рр. нагальним питанням став продаж частот для мобільних операторів, особливо у США, коли кожній телекомунікаційній компанії доводилося брати участь у торгах у кожному окремому штаті, що створювало суттєві незручності для самих учасників та для Федеральної комісії зі зв’язку, яка зазвичай здійснювала розподіл частот шляхом лотереї, що вимагало значних витрат [10]. Задля вирішення цієї проблеми на початку 1990-х рр. американські економісти Пол Мілґром та Роберт Вілсон запропонували вдосконалену модель – одночасний багатораундовий аукціон (англ. «simultaneous multiple round auction», або SMRA), у 2020 р. отримавши за свої розробки Нобелівську премію з економіки.
Одночасний багатораундовий аукціон Мілґрома та Вілсона – це торги в електронному форматі із кількома лотами (у конкретному випадку, для якого даний аукціон був розроблений, лотами є ліцензії на передачу сигналів у певному діапазоні частот), а учасники можуть одночасно робити ставки на будь-які з лотів, які їх зацікавили. Проходить цей аукціон за принципом багатораундового англійського аукціону із попереднім поданням закритих ставок, як було описаного вище на прикладі торгів у системі «Прозорро», тільки кількість лотів та раундів є необмеженою. Завершується аукціон, коли під час чергового раунду не було зроблено жодної ставки. Як у випадках інших аукціонів, здатність запропонованої Мілґромом та Вілсоном моделі максимізувати вигоду продавця може знизитися внаслідок змови між учасниками, яка буває негласною: учасники можуть не укладати офіційних домовленостей, а узгодити свої дії шляхом таємного обміну інформацією або й без жодної комунікації внаслідок характерної взаємозалежної поведінки підприємств в умовах олігополістичного ринку (ринок послуг мобільного зв’язку, на якому зазвичай діє невелика кількість гравців, належить до такого типу).
Наведений перелік аукціонів не є вичерпним. Та, гадаємо, розглянутих моделей достатньо, аби зробити висновок про популярність аукціонних торгів, їхні певні слабкі сторони, здебільшого обумовлені слабкостями, притаманними самим людям, та помітні переваги: концентрований попит і конкурентна боротьба між кількома покупцями (або між продавцями, коли мова йде про зворотні аукціони), великий асортимент товарів і послуг, швидкість і зручність, а у випадку онлайн-аукціонів – цілковита відсутність географічних бар’єрів.
Посилання:
3. Hubbard T. P., Paarsch H. J. Auctions. Cambridge, Massachusetts : The MIT Press, 2015. P. 19.
4. Що таке англійський аукціон. Prozorro.sale: веб-сайт
6. Тихий аукціон. Аукціонний дім Дукат: веб-сайт
9. Bailey B. QuiBids faces lawsuit. The Journal Record. 2010. December 1
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА
|
