 |
 |
 |
|
ЯЙОЇ КУСАМА – ЯПОНСЬКА КОРОЛЕВА ПОП-АРТУ
21 квітня 2025 року
Стаття знайомить із життєвим і творчим шляхом Яйої Кусами — всесвітньо відомої японської художниці та королеви поп-арту. Її мистецтво, сповнене яскравих кольорів, повторюваних візерунків і дзеркальних інсталяцій, стало впізнаваним символом сучасної культури. Автори розповідають про дитячі травми, боротьбу з психічними розладами, шлях до визнання і шалений успіх, якого художниця досягла у зрілому віці. Яйої Кусама перетворила власний біль на мистецтво, що підкорило мільйони людей у всьому світі.
Сьогодні Яйої Кусама, якій у березні виповнилося 95 років, є найдорожчою та найпопулярнішою з-поміж усіх жінок-художниць. У багатьох країнах світу завоювали прихильність її роботи на межі поп-арту і наївного мистецтва, які відзначаються яскравими кольорами, блиском і простими образами, доступними для сприйняття багатьох глядачів, незалежно від культурних відмінностей. В історії успіху Яйої Кусами поєднуються пристрасть до мистецтва, незвичайні новаторські ідеї, дитячі травми і душевна хвороба, жага слави, наполегливість та, звичайно, підтримка арт-дилерів, колекціонерів та інших представників артистичного середовища і бізнесу, які допомогли створити всесвітньо відоме ім’я художниці. На шляху до визнання не минулося без злетів і падінь.
Яйої Кусама. Фото: Nobuyoshi Araki, Wall Street Journal
Яйої Кусама народилася 22 березня 1929 р. у невеликому японському місті Мацумото. Її заможна родина володіла великим розплідником рослин, де маленька Яйої проводила багато часу, замальовуючи квіти і гарбузи та вкриваючи їх круглими цятками, які на все життя стануть її фірмовим впізнаваним прийомом. Але дитинство не було безтурботним. За словами художниці, мати змушувала її стежити за батьком і виміщала на ній образу за зради чоловіка. Під час Другої світової війни тринадцятирічна художниця була мобілізована для роботи на парашутному заводі. Галюцинації вперше з’явилися в неї ще у десятирічному віці: гарбузи і квіти раптом починали розмовляти, візерунки зі скатертини множилися і вкривали всі предмети довкола.
Після року навчання у Школі мистецтв і ремесел у Кіото Кусама покинула цю справу, традиційне японське мистецтво її не надто цікавило. Щодня вона створювала від кількох десятків до сотні своїх дивних абстрактних акварельних зображень. На початку 1950-х рр. художниці влаштували кілька персональних виставок у Японії, декілька поважних японських арт-критиків присвятили її роботам свої есе. Її творчість зацікавила також японських фахівців з психіатрії, один з яких, експерт з мистецтва душевнохворих Рюзабуро Шикіба, планував організувати загальнонаціональний тур її робіт.
Але Яйої Кусама давно мріяла покинути Японію, де не почувалася вільно. Батьки не схвалювали її заняття мистецтвом, наполягаючи на тому, що жінці краще бути колекціонером, та планували видати доньку заміж без її згоди. У 1957 р. художниця приїхала до США, завбачливо заручившись підтримкою кількох американських митців. Ще у 1955 р. вона почала листуватися із Джорджією О’Кіф, а також надіслала свої роботи іншому художнику, Кеннету Каллагану з Сіетла, який знайшов галерею, що зацікавилася картинами Кусами. Тож вона вирушила у 1957 р. до Сіетла не навмання, а на свою першу персональну виставку. Наступного року художниця переїхала до Нью-Йорку. Попри галюцинації, депресію і тривогу, вона була надзвичайно наполегливою і послідовною у досягненні своєї мети: заводила корисні знайомства на мистецьких заходах, швидко стала частиною авангардної арт-тусівки, познайомившись з Енді Ворхолом, Джаспером Джонсом, Класом Ольденбургом, художником і арт-критиком Дональдом Джаддом, який активно її підтримував, та багатьма іншими.
Наприкінці 1950-х Яйої Кусама до виснаження працювала над циклом картин «Сітки нескінченності» («Infinity Nets»), створюючи на полотнах пастозними мазками фарби суцільний візерунок, який нагадує рибальську сітку або хвилі. Сотні її полотен були вкриті білими, червоними, жовтими, чорними сітками, і цей мотив художниця продовжує відтворювати до сьогодні, урізноманітнивши кольорову палітру. Відомий абстракціоніст Френк Стелла придбав собі одну зі свіжих картин Кусами за 75 дол., що на той час було для нього дорого. Сьогодні вартість цих робіт доходить до кількох мільйонів доларів.
Фрагмент картини з циклу «Сітки нескінченності». Фото: Adam Fagen/flickr.com
У 1963 р. Кусама зробила незвичайну інсталяцію зі знайденого на смітнику човна, вкривши його численними невеликими об’єктами фалічної форми, виготовленими з тканини і вати. Того ж року у нью-йоркській галереї Гертруди Стайн відбулася виставка «Агрегація: Тисяча човнів». Стіни кімнати довкола човна були вкриті шпалерами із 999 його фотографіями. Згодом з’явилися інші чудернацькі предмети, які увійшли до серії під назвою «Накопичення» («Accumulation»): крісла, дивани, стільці, манекени, взуття та інші побутові предмети, вкриті фалічними наростами. М’яка скульптура – техніка давно відома (текстильні ляльки поширені у багатьох культурах), але нічого подібного на вигляд до того, що зробила Кусама, у мистецтві досі не було. За її словами, у такий спосіб вона прагнула позбутися своїх дитячих травматичних переживань, які призвели до страху перед чоловіками та сексуальністю, та хворобливої фіксації на цій тематиці.
Виставка «Агрегація: Тисяча човнів» у галереї Гертруди Стайн, Нью-Йорк, 1963. Фото: Яйої Кусама
У середині 1960-х ще один нью-йоркський галерист, Річард Кастеллан, зацікавився творчістю Яйої Кусами і надав їй повну свободу дій у своїй галереї. У її приміщенні художниця у 1965 р. свою першу інсталяцію із серії «Кімнати нескінченності», стіни якої вкриті дзеркалами, а підлога – м’якими скульптурами. Зараз така інсталяція знаходиться у колекції «Фонду Луї Віттон», яким володіє французький мільярдер Бернар Арно.
Яйої Кусама «Нескінченна дзеркальна кімната: поле фалосів» (1965). Фото: Яйої Кусама
Яйої Кусама стала досить популярною і у Європі, виставляючись разом з відомими художниками. У 1966 р. за підтримки італійського мінімаліста Лучо Фонтани Кусама несанкціоновано влаштувала на Венеційській бієнале поряд з павільйоном Італії свій перформанс: попередньо замовивши на фабриці у Флоренції 1500 невеликих дзеркальних куль, Кусама привезла їх на виставку і, назвавши свою композицію «Сад нарцисів», почала продавати кулі по 2 дол. за кожну. Організатори бієнале доволі швидко припинили цю акцію.
Великих грошей всі ці авангардні роботи не приносили. До справжнього відчаю і спроб самогубства Яйої Кусаму доводило те, що інші художники запозичували її ідеї та користувалися великим успіхом: услід за нею Клас Ольденбург почав займатися м’якою скульптурою, Енді Ворхол запозичив ідею шпалер із повторюваних фотографій, Лукас Самарас створив інсталяцію із дзеркальними стінами.
Бажаючи привернути більше уваги, Яйої Кусама у другій половині 1960-х рр. зосередилася на перформансах. Атмосфера для цього була сприятлива – зростання популярності субкультури хіпі та протест проти війни у В’єтнамі. Вона провела на вулицях Нью-Йорку серію хеппенінгів з антивоєнними гаслами за участю оголених молодих людей, тіла яких розмальовувала різнокольоровими цятками. Коли звістка про це дійшла до Японії, де подібне мистецтво на той час не сприймали, батьки припинили спілкування з донькою і перестали надсилати гроші. У 1967 р. художниця запропонувала режисеру Джаду Ялкуту (Jud Yalkut) зняти психоделічний фільм про свої перформанси під назвою «Самознищення Кусами» («Kusama’s Self-Obliteration»). Її популярність зростала. У 1968 р. вона заснувала підприємство «Kusama Fashion Company Ltd.», яке виготовляло екстравагантний одяг для молоді (наприклад, костюми у горошок з розрізами у незвичних місцях), а також уклала угоду про продаж своєї продукції із великою мережею магазинів «Блумінгдейлс».
Модне шоу Яйої Кусами, 1968 р. Фото: Elephant Magazine
Нарешті вона отримала те, чого так бажала, – популярність і гроші. Але успіх мав зворотний бік: у пресі за нею утвердилася репутація скандальної особи, яка прагне тільки слави, колись прихильні арт-критики перестали писати про Кусаму, оскільки більше не сприймали як серйозну художницю, чимало друзів теж відвернулося через її новий комерційний напрямок та відхід від живопису й скульптури. У мистецькому середовищі про Яйої Кусаму забули майже на два десятиліття.
На початку 1970-х психологічний стан художниці суттєво погіршився. У 1973 р. вона була вимушена повернутися до Японії, де протягом кількох років неодноразово проходила лікування у психіатричній клініці, написала з десяток порнографічних романів, кілька збірок віршів та відкрила власну справу з торгівлі предметами мистецтва. У 1977 р. Яйої Кусама згорнула цей бізнес і вирішила назавжди оселитися у госпіталі для душевнохворих у Токіо, де живе й дотепер, вдень працюючи у своїй майстерні, яка знаходиться неподалік. Всі ділові питання вирішує менеджер художниці, а створювати скульптури, інсталяції і живописні роботи допомагає команда асистентів.
У 1980-х рр. протестні настрої кінця 60-х та 70-х років проти комерціалізації мистецтва, масового виробництва і диктату ринку дещо притлумилися. У 80-х на арт-ринку стався справжній бум: дорожчали не лише старі майстри чи імпресіоністи, а й сучасні художники. Чимало митців, які раніше були представниками некомерційного мистецтва, стали улюбленцями заможних колекціонерів. На цьому тлі відбулося повернення Яйої Кусами у мистецьке життя. У 1989 р. американська кураторка Олександра Манро, побачивши роботи Кусами у токійській галереї «Fuji Television Gallery», влаштувала її ретроспективну виставку у Центрі міжнародного сучасного мистецтва у Нью-Йорку.
В цей час художниця почала активно працювати над картинами і скульптурами з мотивом гарбуза, який незабаром здобуде велику популярність. Впливовий японський арт-критик і поет Акіра Татегата домігся, щоб Яйої Кусама представляла Японію на Венеційській бієнале 1993 р. з інсталяцією, присвяченою цій темі. Посеред яскраво-жовтого павільйону у чорну крапку стояв дзеркальний бокс зі сходами і невеликим віконцем, через яке можна було побачити поле таких самих жовто-чорних скульптур-гарбузів, які відбивалися у дзеркалах.
Яйої Кусама «Дзеркальна кімната (Гарбуз)», Венеційська бієнале, 1993 р. Фото: publicdelivery.org
Бієнале принесла художниці, якій на той час виповнилося 64 роки, довгоочікуване нею міжнародне визнання. Починаючи з 1998 р. з Кусамою працює одна з провідних британських арт-галерей «Вікторія Міро». Через десять років її роботи почав продавати мега-дилер Ларрі Ґаґосян, але у 2013 р. Кусама перейшла від нього до іншого відомого арт-дилера, Девіда Цвірнера.
Мотиви творів Яйої Кусами неодноразово використовувалися комерційних проектах, найвідоміший з них – співпраця з модним домом «Луї Віттон», який двічі (у 2012 та 2023 рр.) випустив спільні колекції одягу та аксесуарів. Якщо хтось раніше й не знав про існування художниці, то у 2012 р. завдяки рекламі модного бренду, яскравим бутикам «Louis Vuitton & Kusama» та велетенській надувній скульптурі у вигляді самої Яйої Кусами біля головного паризького магазину компанії, фото якої облетіло весь світ, напевно, багато хто став її новим шанувальником.
Велетенська Яйої Кусама з’явилася у Парижі, 2012 р. Фото: The McLoughlin Gallery/pinterest.com
Співпраця з відомим брендом, цілий ряд виставок у престижних музеях, загальна тенденція зростання популярності жінок-художниць посприяли суттєвому підвищенню цін на роботи Яйої Кусами протягом останніх років. З 2021 р. спостерігається великий сплеск попиту на неї. Минулого року її продажі перевершили показники усіх нині живих митців, за винятком Герхарда Ріхтера: за даними «Artprice.com», у 2023 р. річний аукціонний оборот Кусами склав 189,7 млн дол., а Ріхтера – 214,4 млн дол. Переважна більшість колекціонерів Яйої Кусами походить з країн Азії.
На разі її найдорожчою картиною є біле монохромне полотно «Без назви» з ранньої серії «Сітки нескінченності». Аукціонний рекорд був встановлений у травні 2022 р. на аукціоні «Філіпс» у Нью-Йорку, де картина пішла з молотка за 10,5 млн дол. (попередній естімейт становив 5 – 7 млн дол.).
Яйої Кусама «Без назви (Сітки)», 1959. Полотно, олія, 130,8 х 116,5 см. Фото: Phillips
Найдорожчим лотом Кусами за 2023 р. стала картина «Квітка», яку у листопаді продали на «Крістіс» у Гонконгу за 10 млн дол.
Яйої Кусама «Квітка» (2014). Полотно, акрил, 162,2 х 162,2 см. Фото: Jerry Saltz/twitter.com
І бестселери, на які припадає половина найдорожчих аукціонних лотів художниці, – це «гарбузові» картини і скульптури. У 2021 р. одна з багатьох варіацій на цю тему – картина «Pumpkin (LPASG)» – була продана за 8 млн дол. у Гонконгу на престижному вечірньому аукціоні «Крістіс».
Яйої Кусама «Pumpkin (LPASG)», 2013. Полотно, акрил, 130,3 х 130,3 см. Фото: Christie’s
За таку ж суму у 2023 р. був проданий найдорожчий бронзовий гарбуз заввишки майже 2,5 м, який пішов за 8 млн дол. також у Гонконгу, цього разу – на «Сотбіс».
Яйої Кусама «Гарбуз (L)», 2014. Бронза, 241 х 235 х 235 см. Фото: Sotheby’s/twitter.com
Яйої Кусама стала одним з найуспішніших художників, чиї роботи користуються популярністю і серед одного відсотка найбагатших людей світу, і серед мільйонів інших глядачів, які просто цікавляться мистецтвом чи бажають розважитися. Тільки за період з 2014 до 2019 р. виставки Яйої Кусами відвідало понад 5 мільйонів людей. На сьогодні художниця вже має загалом близько 150 персональних виставок, а найпопулярнішими є її дзеркальні «Кімнати нескінченності» з різнокольоровими мерехтливими світлодіодами, яскравими гарбузами і фалічними скульптурами. Через наплив відвідувачів у 2017 р. Яйої Кусама встановила 30-секундне «селфі-правило»: глядач має півхвилини на перебування у кожній частині експозиції, встигаючи зробити кілька фото. Ось і весь «візуальний досвід». Але суворі часові обмеження та багатогодинні черги в очікуванні на вулиці за будь-якої погоди не зупиняють відвідувачів. Так діє сила оригінального і яскравого мистецтва художниці, чи все ж таки насамперед – відоме ім’я, маркетинг і залежність публіки від соцмереж та модних трендів? Напевно, все разом. Численні фотографії з виставок Яйої Кусами, які користувачі викладають на своїх сторінках, зробили її «найінстаграмнішою» художницею. Вона завжди бажала, щоб її роботи «вторглися і підкорили світ, як епідемія», і, схоже, ця мрія здійснилася.
Джерела:
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА
|
