ВИВЕЗЕННЯ ТА ВВЕЗЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

24 березня 2025 року

В рамках статті автори аналізують правові та процедурні аспекти вивезення та ввезення культурних цінностей через митний кордон України. Розглядається визначення культурних цінностей відповідно до чинного законодавства, особливості їх класифікації та обмеження, що застосовуються до їхнього переміщення. Детально описано процес отримання дозволів, проведення державної експертизи та митного оформлення. Особливу увагу приділено забороні вивезення об’єктів національного культурного надбання та кримінальній відповідальності за контрабанду таких предметів. Висвітлюється також питання митного регулювання ввезення культурних цінностей, включаючи податкові аспекти. Ця стаття буде корисною для власників культурних цінностей, митних органів, юристів і всіх, хто цікавиться збереженням національної спадщини.

Вивезення культурних цінностей

Процедура вивезення культурних цінностей може бути доволі тривалою справою, а ті твори мистецтва і предмети колекціонування, які згідно українського законодавства до культурних цінностей не належать і можуть вільно вивозитися, на практиці також потребують попереднього проходження експертизи, аби у подальшому безперешкодно перетнути кордон. У даній статті ми детально розглянемо процедурні питання, які торкаються вивезення товарів культурного призначення, а також норми законодавства, які регулюють їхнє транскордонне переміщення.

Перш ніж перейти до розгляду конкретних кроків, які необхідно здійснити власникам культурних цінностей та іншої культурної продукції з метою подальшого вивезення через митний кордон України, розглянемо норми українського законодавства, які визначають, що таке культурні цінності, які предмети можуть до них належать, а які ні. Стаття 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. № 1068-XIV (далі – Закон № 1068-ХІV) дає наступне визначення:

• «культурні цінності – об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

• оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;

• предмети, пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;

• предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;

• складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва;

• старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;

• манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;

• унікальні та рідкісні музичні інструменти;

• різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;

• рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;

• рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;

• зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;

• рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології» [1].

Окремо в Законі виділено таку категорію як колекція культурних цінностей – предмети, якi незалежно вiд культурної цінності кожного окремого з них разом таку цінність становлять.

Як і багато держав світу, Україна охороняє свої культурні цінності і вживає заходів, аби вони зберігалися на її території. У ст. 3 Закону № 1068-XIV наведено перелік об’єктів, які вважаються культурними цінностями України, а саме:

• культурні цінності, створені на території України громадянами України;

• культурні цінності, створені на території України іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України;

• культурні цінності, виявлені на території України;

• ввезені на територію України культурні цінності, придбані археологічними, археографічними, етнографічними, науково-природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;

• ввезені на територію України культурні цінності, придбані в результаті добровільного обміну;

• ввезені на територію України культурні цінності, отримані в дарунок або законно придбані за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;

• незаконно вивезені культурні цінності України, що перебувають за межами її території;

• культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад;

• культурні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну;

• культурні цінності, переміщені на територію України внаслідок Другої світової війни як часткова компенсація за заподіяні окупантами збитки.

Таким чином, всі вище перелічені цінності, незалежно від того, у чиїй власності вони перебувають, є культурними цінностями України, а можливість власників розпоряджатися ними на власний розсуд, зокрема вивозити за кордон, може бути обмеженою. Цивільний кодекс України (ст. 178) відносить культурні цінності до обмежено оборотоздатних об’єктів, перебування яких у цивільному обігу допускається за спеціальним дозволом. У даному випадку таким дозволом є Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей, яке сьогодні видає Міністерство культури та стратегічних комунікацій (далі – МКСК).

Не поширюється дія Закону № 1068-XIV, як зазначається у його Преамбулі, на сучасні сувенірні вироби, а також предмети культурного призначення серійного та масового виробництва. Отже, сучасні сувеніри і масова продукція (наприклад, репродукції картин) не становлять для держави цінності і можуть вільно вивозитися за межі країни. До культурних цінностей формально також не належать і не потребують дозволу на вивезення твори сучасного мистецтва, предмети народних художніх промислів та інші вироби, створені після 1950 р. (живопис, пластика малих форм, авторська графіка, гобелени, вироби декоративно-ужиткового мистецтва з кераміки, фарфору, фаянсу, скла, дерева, металу, текстилю та інших матеріалів). Перелік таких культурних товарів, які не потребують дозволу для вивезення за кордон, наведено у Додатку 1 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України (Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258) [2].

Отже, власникам творів сучасного мистецтва і тих, які створені після 1950 р., непотрібно отримувати в МКСК Свідоцтво на право вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей. Але необхідною процедурою залишається проведення державної експертизи, яку має право здійснювати лише ряд державних музейних і науково-дослідних установ. Без висновку державної експертизи, який підтверджує, що предмет справді не належить до культурних цінностей, перетнути кордон з твором мистецтва практично неможливо. Обумовлено це тим, що співробітники митниці не мають належної мистецтвознавчої підготовки, аби щоразу самостійно визначати, чи становить певний об’єкт особливу цінність, чи ні, тим паче, що завжди можливі винятки: предмети, створені після 1950 р., в окремих випадках можуть визнаватися культурними цінностями і не підлягати вивезенню без дозволу.

У ст. 11 Закону № 1068-XIV зазначається, що державна експертиза є обов’язковою для всіх заявлених до вивезення за кордон культурних цінностей, а також тих, які повертаються до України після тимчасового вивезення. Згідно тієї самої статті відмова фізичної або юридичної особи, яка порушила клопотання про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей, подати на державну експертизу заявлені до вивезення цінності розглядається як відмова заявника від їхнього вивезення.

Отже, для всіх, хто планує вивезення або пересилання за кордон творів мистецтва та інших предметів колекціонування (за винятком сучасної сувенірної і масової продукції), першим необхідним кроком є проведення державної експертизи. З цією метою заявнику потрібно звернутися до уповноваженого закладу, внесеного до «Переліку державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей», затвердженого Наказом Мінкульту № 400 від 25 липня 2023 р. [3]. Клопотання щодо експертизи подається заявником не пізніше, ніж за 30 календарних днів до вивезення заявлених предметів. Такий строк встановлено Порядком проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення, затвердженим Постановою КМУ № 1343 від 26 серпня 2003 р [4]. Хоча установи пропонують послуги з термінової експертизи, це не скасовує законодавчо встановлений граничний строк, який може знадобитися для додаткових досліджень у разі виникнення потреби. Для отримання послуги заявником подаються наступні документи:

• письмова заява із зазначенням відповідних цінностей та мети вивезення;

• документ, що посвідчує особу заявника (для фізичних осіб – паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; для юридичних осіб – довідка про присвоєння коду за ЄДРПОУ);

• перелік заявлених до експертизи предметів у двох примірниках;

• по два примірники кольорових фотокарток кожного об’єкта розміром 13х18см, за винятком предметів філателії, нумізматики, боністики, фалеристики, письмових і документальних пам’яток, архівних документів, смичкових інструментів і смичків, для яких фотографії непотрібні (для решти творів мистецтва варто зробити чіткі знімки не лише лицьового, а й зворотного боку, що у подальшому полегшить перевірку на митному кордоні);

• об’єкти експертизи (у разі неможливості їхнього транспортування здійснюється виїзна експертиза).

Послуги з державної експертизи культурних цінностей є платними і надаються після підтвердження оплати (незалежно від результатів експертизи сплачені заявником кошти не підлягають поверненню). Тарифи, затверджені Постановою № 1343, варіюються від 7 до близько 27 грн. за один предмет і сьогодні очевидно не відповідають реальним витратам на проведення дослідження, тож кожен заклад самостійно встановлює розміри плати, виходячи із собівартості послуг. Найпоширенішим їх видом є проста експертиза, яка не потребує вивчення додаткової літератури і застосування поглибленого фізико-хімічного аналізу.

Єдиної уніфікованої форми висновку державної експертизи на разі не затверджено. У Додатках до Методичних рекомендацій з проведення державної експертизи культурних цінностей, затверджених Наказом Міністерства культури України від 15 листопада 2019 р. № 877, наведено рекомендований зразок висновку [5], проте документи окремих установ можуть дещо відрізнятися. У супроводі висновку державної експертизи, який засвідчує, що предмет (перелік предметів) не належить до культурних цінностей, можна здійснювати переміщення таких предметів через кордон України, надавши висновок під час митного контролю або вклавши його у поштове відправлення.

У тому разі, коли за результатами державної експертизи предмет (перелік предметів) все ж визнано культурною цінністю, наступним кроком для отримання можливості його переміщення за кордон є звернення із заявою до МКСК про отримання Свідоцтва на право вивезення (тимчасового) вивезення культурних цінностей. Згідно ст. 13 Закону № 1068-XIV без наявності такого Свідоцтва вивезення культурних цінностей заборонено.

Дана послуга надається МКСК безкоштовно, проте граничний строк розгляду клопотання і видачі Свідоцтва такий самий, як і у випадку державної експертизи, – 30 календарних днів. Отже, усім, хто планує вивезти культурні цінності за кордон, варто враховувати, що оформлення необхідних паперів може тривати не менше двох місяців. Додаткового часу і коштів може потребувати вирішення інших питань, наприклад, послуги з оцінки вартості культурних цінностей, оформлення документів, які підтверджують право власності на них (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право на спадщину).

Клопотання до МКСК подається в електронному вигляді (на офіційному сайті Міністерства можна ознайомитися з електронною адресою для звернень та вимогами до формату документів) [6]. З метою постійного вивезення культурних цінностей за кордон без зобов’язання їхнього подальшого повернення до України заявник надсилає на електронну пошту Міністерства наступні документи:

• заява встановленого зразка;

• висновок державної експертизи культурних цінностей;

• документ, який підтверджує право власності.

У разі, коли метою заявника є тимчасове вивезення культурних цінностей, яке передбачає їхнє повернення до України після зазначеного строку, до вище перелічених документів необхідно також додати:

• копію угоди з приймаючою стороною про мету, гарантії надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою строк;

• документ про страхування культурних цінностей, які тимчасово вивозяться, із забезпеченням всіх випадків страхового ризику або документ про державні гарантії фінансового покриття будь-якого ризику, виданий країною, яка приймає культурні цінності.

Рішення МКСК про видачу Свідоцтва або відмову надсилаються на електронну пошту заявника. Також МКСК має право прийняти рішення про необхідність придбання у державну власність заявлених до вивезення культурних цінностей, запропонувавши заявнику ціну, зазначену у його клопотанні про видачу Свідоцтва.

Імовірність отримання дозволу на вивезення культурних цінностей назавжди є невисокою. Якщо слідувати букві закону, а саме ст. 11 неодноразово згаданого Закону № 1068-XIV,  «…за результатами державної експертизи заявлених до вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, вносить їх до Державного реєстру національного культурного надбання незалежно від згоди особи, яка порушила клопотання про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей». Таким чином, всі ідентифіковані державною експертизою культурні цінності, заявлені до вивезення, незалежно від згоди заявника мають вноситися МКСК до Реєстру національного культурного надбання, що має наслідком заборону вивезення таких цінностей, за винятком тимчасового перебування за кордоном у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 14 Закону № 1068-XIV вивезенню з України не підлягають:

• культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

• культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

• культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Дозволяється лише їхнє тимчасове вивезення для організації виставок, проведення реставраційних і наукових досліджень, у зв’язку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю, а також в інших випадках, передбачений законодавством України. Важливо відзначити, що після видачі МКСК Свідоцтва на право тимчасового вивезення культурних цінностей умови угоди з приймаючою стороною вже не можуть бути змінені (ст. 26 Закону № 1068-XIV), а у разі неповернення культурних цінностей в обумовлений термін такі цінності вважатимуться незаконно вивезеними (ст. 23).

Видача дозволу на постійне вивезення культурних цінностей за кордон все ж трапляється, проте досить рідко. Статистика з цього питання наявна лише у розрізі юридичних осіб: протягом 2019-2022 рр. юридичним особам було видано сімдесят два Свідоцтва для тимчасового вивезення культурних цінностей і лише одне Свідоцтво, яке дозволило вивезення заявлених цінностей назавжди [7].

Щодо загальної кількості всіх Свідоцтв на вивезення та тимчасове вивезення, виданих фізичним і юридичним особам за дванадцятирічний період з 2011 до 2022 р., останній звіт МКСК демонструє наступну картину [8]:

Порівнявши кількість звернень та виданих дозволів, можна помітити, яка значна частка відмов спостерігалася протягом 2011-2018 рр. У 2019 р. відбулося різке скорочення кількості клопотань. Відповідно й культурних цінностей у кількісному відношенні останніми роками вивозиться значно менше, але при цьому вартісний показник стрімко зріс. Так, у 2011 р. було вивезено понад 229 тис. культурних цінностей загальною вартістю понад 264,2 млн грн., але починаючи з 2019 р. вартість значно меншої кількості вивезених предметів вже могла досягати кількох мільярдів гривень: у 2019 р. було вивезено лише 507 предметів на суму майже 3,9 млрд грн., у 2022 р. – 547 одиниць вартістю понад 3,7 млрд грн.

Час від часу окремі особи наважуються на порушення закону – вивозять або надсилають за кордон культурні цінності і ті предмети, які потенційно можуть до них належати, приховуючи їх або ж супроводжуючи підробленими документами, що є кримінальним правопорушенням. Згідно ст. 201 Кримінального кодексу України контрабанда культурних цінностей карається позбавленням волі від 3 до 7 років. Незалежно від кількості та вартості предметів, які були приховані, супроводжувалися фальшивими документами або просто не були задекларовані.

Процедура митного оформлення культурних цінностей та іншої культурної продукції має свою специфіку залежно від того, хто здійснює вивезення або пересилання (громадяни чи підприємці), а також залежно від вартості і віку культурних цінностей. Згідно ст. 371 Митного кодексу України (МКУ) громадяни, які вивозять (пересилають) товари за митну територію України, зобов’язані письмово задекларувати їх у разі, якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 10 000 євро. Для підприємців, які здійснюють пересилання товарів міжнародними поштовими або експрес відправленнями, з травня 2024 р. діють зміни до ст. 236 МКУ і оновлений ліміт: товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, можуть письмово не декларуватися (раніше такий ліміт встановив 150 євро). При цьому обов’язковому письмовому декларуванню підлягають всі твори мистецтва та інші предмети колекціонування віком 50 років і більше, незалежно від їхньої вартості та способу переміщення – як при вивезенні, так як і ввезенні (ст. 374 МКУ).

Ввезення культурних цінностей

Обов’язкова процедура проведення державної експертизи при ввезенні культурних цінностей передбачена ст. 11 Закону № 1068-XIV передбачена лише у тому випадку, коли цінності повертаються до України після тимчасового вивезення за кордон. Проте на практиці співробітники Державної митної служби України можуть зобов’язати імпортера, який ввозить культурні цінності та інші предмети культурного призначення, оплатити послуги з державної експертизи, яка може потребуватися для визначення віку і вартості таких предметів з метою подальшого стягнення митних платежів.

Згідно чинного Митного тарифу України від 19 жовтня 2022 р. для товарів, які згідно Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) належать до групи 97 «Твори мистецтва,  предмети колекціонування та антикваріат», встановлена нульова ставка ввізного мита. Стосовно податку на додану вартість (ПДВ) згідно Податкового кодексу України (ПКУ) для вказаної групи товарів залежно від їхнього віку передбачено різні режими оподаткування: імпортовані товари із вказаної групи, вік яких становить 50 років і більше, звільняються від сплати податку (п. 197.7 ПКУ); для предметів віком менше 50 років діє загальна ставка ПДВ 20 % (п. 193.1 ПКУ).

Отже, для підтвердження віку імпортованих предметів та їхньої вартості, від яких залежать ставка ПДВ і його сума у разі стягнення, може знадобитися проведення державної експертизи, оскільки такі документи як чеки та інвойси для співробітників митниці не завжди є достатнім підтвердженням [9]. Оплата послуг державної експертизи культурних цінностей покладається на імпортера.

Заборона ввезення до України культурних цінностей торкається лише тих предметів, які оголошені у розшук.

Посилання:

1. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України від 21 вересня 1999 р. № 1068-XIV/Верховна Рада України

2. Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України : Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258/Верховна Рада України

3. Про затвердження Переліку державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей: Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 25 липня 2023 р. № 400/Верховна Рада України

4. Про затвердження Порядку проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення: Постанова Кабінету Міністрів України  від 26 серпня 2003 р. № 1343/Верховна Рада України

5. Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення державної експертизи культурних цінностей: Наказ Міністерства культури України від 15 листопада 2018 р. № 877/Верховна Рада України

6. Вивезення культурних цінностей. Міністерство культури та стратегічних комунікацій

7, 8. Звіт про періодичне відстеження результативності регуляторного акта. Міністерство культури та стратегічних комунікацій

9. Переміщення культурних цінностей через митний кордон/О. Булана та ін. Київ: UALR, 2023. С. 28

Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА