МУЛЬТИПЛІКАТОРИ ДЛЯ ОЦІНКИ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

21 липня 2026 року

Оцінка корпоративних прав є важливим елементом визначення вартості бізнесу, особливо під час купівлі-продажу компаній, інвестування чи корпоративної реструктуризації. Одним із найпоширеніших інструментів порівняльного підходу є фінансові мультиплікатори, які дозволяють оцінити компанію на основі ринкових показників аналогічних підприємств. У статті розглянуто принципи застосування мультиплікаторів P/E, P/S, P/BVPS, EV/EBITDA, EV/Sales та інших коефіцієнтів, пояснено їх економічний зміст, переваги й обмеження використання. Також висвітлено особливості підбору компаній-аналогів, випадки, коли метод мультиплікаторів є найбільш доцільним, і чинники, що можуть впливати на достовірність отриманих результатів. Матеріал буде корисним оцінювачам, фінансовим аналітикам, інвесторам, студентам економічних спеціальностей та всім, хто цікавиться сучасними методами оцінки бізнесу.

Оцінка корпоративних прав по своїй суті є оцінкою власного капіталу товариства (акціонерного чи закритого типу, з обмеженою, додатковою чи повною відповідальністю). Для визначення вартості власного капіталу застосовують майновий, дохідний та порівняльний підходи. За майновим підходом визначається абсолютна вартість корпоративних прав, за дохідним – внутрішня вартість, а за порівняльним – відносна вартість корпоративних прав.

Абсолютна вартість корпоративних прав – це величина корпоративних прав за умови, що товариство припиняє свою діяльність і все майно, що залишається після виплати всієї заборгованості, розподіляється між учасниками чи акціонерами пропорційно їх часткам в статутному капіталі.

Внутрішня вартість корпоративних прав – це величина корпоративних прав, яка відображає очікування акціонерів чи учасників товариства на отримання доходів від діяльності товариства, що може виражатись як в зростанні вартості корпоративних прав (або так і у спаданні, коли діяльність товариства погіршується) або ж в отриманні дивідендів.

Відносна вартість корпоративних прав – це величина корпоративних прав, яка визначається відносно величин корпоративних прав подібних компаній, тобто шляхом порівняння з корпоративними правами компаній аналогів. Зрозуміло, що необхідно чітко визначити критерії подібності товариств для того, щоб відносні вартості, які визначені як корпоративні права кожного товариства-аналога можна було співставити між собою.

Для того, щоб визначити відносну вартість (вартість відносно товариств-аналогів) необхідна наступна інформація про товариства-аналоги (для товариства, корпоративні права якого оцінюються вважається, що є вся необхідна для оцінки інформація):

1. Ціна реалізації 100%-ої частки корпоративних прав чи якоїсь долі цих прав товариств-аналогів на дату, що наближена до дати оцінки.

2. Фінансова звітність товариств-аналогів на дату, яка близька до дати оцінки.

3. Дати останніх переоцінок товариств-аналогів за справедливою вартістю.

З наведеного очевидно, що для закритих товариств порівняльний підхід не застосований в принципі через закритість вказаної в п. 1-3 інформації, не кажучи вже, що саме поняття подібних компаній-аналогів для закритих товариств в більшості випадків позбавлено змісту.

Для відкритих (акціонерних) товариств порівняльний підхід застосовний з певними обмеженнями. Це пов’язано з тим, що по-перше фінансова звітність об’єктів порівняння, як правило, відома на кінець року, або ж, що трапляється дуже рідко на кінець кварталу, а дата оцінки може дуже відрізнятись від цих дат. А по-друге, якщо акції об’єктів порівняння не котируються на біржі, а відома лише інформація про ціну відчуження пакета акцій компанії – аналога, то не так просто трансформувати це в ціну однієї простої акції, оскільки невідомо – пакет купувався зі знижкою чи з надбавкою і якою була величина цих надбавок.

Якщо у компаній-аналогів акції котируються на біржі, то порівняльний підхід для визначення вартості однієї простої акції оцінюваної компанії застосовується через так звані фінансові мультиплікатори. Стосовно натуральних мультиплікаторів для оцінки бізнесу вже була інформація, а більш сучасна буде дана пізніше.

Оцінка через мультиплікатори не є основним методом оцінки акцій. Традиційно вважається, що метод дисконтування грошових потоків найбільш точно дозволяє визначити внутрішню вартість акцій. Однак, метод дисконтування грошових потоків не завжди застосовний. Оцінка за допомогою мультиплікаторів застосовується у випадках:

• Коли необхідна швидка, спрощена оцінка;

• При неможливості застосувати метод дисконтованих грошових потоків;

• Коли неможливо зробити прогноз на ближчі роки;

• Коли потрібно співставити результати оцінки з ринковою інформацією стосовно компаній-аналогів;

• Узгодження результатів оцінки акцій, які отримані в рамках майнового і/чи доходного підходів;

• Визначення постпрогнозної (термінальної) вартості корпоративних прав (бізнесу) – вартості реверсії.

Англомовні фінансові аналітики використовують у цих випадках вираз quick dirty valuation – швидка і груба оцінка. Це пов’язано з тим, що при проведенні оцінки через мультиплікатори виникають два види похибок.

По-перше, похибка виникає через труднощі знаходження компаній-аналогів, для яких відома максимальна кількість необхідної інформації. Працюючи з мультиплікаторами, в дійсності отримуємо порівняльну, або ж відносну оцінку, тобто оцінку в порівнянні з тією групою компаній-аналогів, яка підібрана для оцінки.

По-друге, навіть якщо компанії-аналоги і підібрані адекватно, то залишається похибка в оцінці їх ринком, тобто в оцінці ціни акцій компаній-аналогів. Ринок може і «помилятись», оцінюючи акції компаній-аналогів в більшу чи меншу сторону.

Таким чином, метод оцінки по мультиплікаторах таїть в собі певні загрози, які виникають через те, що при використанні ринкової інформації вкрай важко грамотно врахувати «настрої» ринку.

Ринок в цілому може бути «перегрітий» або ж навпаки схильний до панічних настроїв інвесторів. Ринок може переоцінювати або недооцінювати компанії певної галузі, що викривляє значення мультиплікаторів, які розраховані на даних ринку акцій. Саме через це оцінка на основі мультиплікаторів і називається відносною або порівняльною, тобто ми оцінюємо вартість акції лише по відношенню до тієї групи компаній-аналогів, яку вибрано для розрахунку мультиплікаторів.

На даний час доступні платні джерела фінансової інформації, де приведені аналоги для певних оцінюваних компаній і навіть розраховані основні мультиплікатори. В якості джерел інформації використовуються бази даних як Medasfat, Value Line, Blomberg, Thompson Reuters, Compustrat та інші.

З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням.

Степан МАКСИМОВ