 |
 |
 |
|
ІНФРАСТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО АРТ-РИНКУ (ЧАСТИНА 3): ВИСТАВКИ ТА АРТ-ЯРМАРКИ В УКРАЇНІ
23 жовтня 2023 року
Степан Максимов, Олена Радаєва: «Престижні виставкові заходи чи арт-ярмарки у великих і відомих музеях чи арт-центрах є важливою частиною арт-маркетингу і впливають на тенденції на арт-ринку та формують смаки і уявлення широкого кола публіки. Виставки надають можливість відвідувачам, особливо тим, що зацікавлені у купівлі мистецтва, отримати інформацію про тенденції та арт-ринку та завести нові контакти. В цілому, виставки є інструментом культурної та маркетингової комунікації».
ВИСТАВКИ ТА АРТ ЯРМАРКИ В УКРАЇНІ
Як вже відомо, арт-ринок – це не лише комерційні структури, які безпосередньо займаються продажем мистецтва. Зі світової практики добре відомо, що статус і вплив таких культурних інституцій як музеї, картинні галереї, сучасні арт-центри можуть використовуватися арт-дилерами та колекціонерами, зацікавленими у підвищенні статусу та вартості їхніх художників і колекцій предметів мистецтва. Статус, престиж, визнання становлять символічну вартість, яка конвертується у зростання вартості ринкової.
Галерейний чи музейний простір має магічну властивість: усе, що потрапляє до нього, набуває статусу культурної цінності та зростає в ціні. Скажімо, купа цегли на будівельному майданчику і та сама купа, представлена у галереї чи центрі сучасного мистецтва, – це «дві великі різниці». Визначальним стає не сам об’єкт і його характеристики, а контекст, у якому він представлений. І одна й та сама картина у майстерні невідомого художника та вона ж після виставки у відомій культурній інституції має на арт-ринку різну цінність та ціну.
Недаремно в усьому світі патронами-опікунами музеїв, меценатами і засновниками мистецьких центрів часто стають колекціонери, які використовують простір культурних інституцій для демонстрації творів з власної колекції, покращення репутації і підвищення ціни на тих художників, у яких вони інвестували чи планують інвестувати, а також для просування і популяризації мистецтва і трендів, які відповідають їхнім смакам.
Отже, престижні виставкові заходи чи арт-ярмарки у великих і відомих музеях чи арт-центрах є важливою частиною арт-маркетингу і впливають на тенденції на арт-ринку та формують смаки і уявлення широкого кола публіки. Розглянемо ряд провідних культурних інституцій України, які здійснюють культурно-просвітницьку діяльність та організовують виставкові проекти, участь у яких позитивно впливає на репутацію колекціонерів та меценатів, а також художників і надає їм можливість увійти у мейнстримний сегмент на арт-ринку чи закріпити вже наявний статус відомого художника.
Крім того, виставки надають можливість відвідувачам, особливо тим, що зацікавлені у купівлі мистецтва, отримати інформацію про тенденції та арт-ринку та завести нові контакти. В цілому, виставки є інструментом культурної та маркетингової комунікації.
Центри сучасного мистецтва
Оскільки сьогодні найпопулярнішим напрямком і найбільшим сегментом, що продається на арт-ринку, є «Contemporary Art», надзвичайно поширеним форматом культурних інституцій поряд із галереями та музеями стали центри сучасного мистецтва. Вони сприяють популяризацію і розвитку напрямку сучасного мистецтва, підтримують окремих молодих художників, завдяки чому періодично на арт-ринку з’являються нові імена.
Участь у виставкових проектах та грантових програмах, які пропонує багато сучасних арт-центрів та фундацій, відкриває перспективи для певної кількості молодих творчих людей: на них звернуть увагу арт-дилери, ЗМІ та колекціонери, зросте також їхня присутність у закордонних культурних проектах.
Крім самих художників та інших учасників арт-ринку, значну користь від таких заходів може отримати широке коло відвідувачів. Загальноприйнята практика організації паралельно із виставковими проектами супутніх освітніх програм (лекторіїв, майстер-класів, презентацій) дозволяє аудиторії насичено провести своє дозвілля, отримати знання або навіть нові практичні вміння, розширити своє уявлення про тенденції та актуальні питання сучасної культури.
Наразі в Україні існує декілька провідних великих сучасних культурних центрів, які стали популярними і відвідуваними закладами, особливо серед молоді. Центри сучасного мистецтва формують смак нового покоління покупців мистецтва.
PinchukArtCentre
«PinchukArtCentre» відкрився у 2006 р. у Києві і є одним з найбільших арт-центрів в усій Центральній та Східній Європі. Як зазначається на його сайті, його загальна площа становить понад 3000 кв. м, і заклад вже відвідало понад 3 млн осіб. Завдяки йому багато українців змогло вперше побачити роботи відомого британського митця Деміена Херста. У 2009 р. стояли неймовірні черги на його виставку «Реквієм», на якій багато хто вперше відкрив для себе факт, що тварини у формальдегіді також можуть бути предметом мистецтва. Також у різні роки в Центрі демонструвалися роботи Джефа Кунса, Такаші Муракамі, Андреаса Гурскі, Аніша Капура і багатьох інших іноземних художників. Важливим напрямком діяльності «PinchukArtCentre» також є сучасне українське мистецтво.
До створення «PinchukArtCentre» Фонд Віктора Пінчука попередньо провів консультації з багатьма експертами. Провідними консультантами нового центру сучасного мистецтва були французький куратор Ніколя Бурріо та фахівці з європейської PR-агенції «Euro RSCG». З боку України був залучений відомий мистецтвознавець і куратор Олександр Соловйов. Також залучили російського куратора Марата Гельмана.
Напередодні створення «PinchukArtCentre» Віктором Пінчуком у 2004 р. був заснований Фонд «Сучасне мистецтво України». Для цього Фонду експертна рада у складі вище названих Олександра Соловйова, Ніколя Бурріо та росіянина О. Баровського відбирала для закупівлі роботи українських художників (Олександра Ройтбурда, фотографа Бориса Михайлова, багатьох учасників київського сквоту «Паркомуна» – Іллі Чічкана, Олександра Гнилицького, Арсена Савадова; до речі, куратор Олександр Соловйов сам був учасником і одним з інтелектуальних лідерів «Паркомуни»).
Саме задля експонування цієї колекції сучасних українських художників виникла ідея створити музей сучасного мистецтва. У 2005 р. Віктор Пінчук виграв тендер на приміщення колишнього заводу «Арсенал», де планував відкрити новий культурний заклад, але рішення про надання будівлі згодом було скасовано. Врешті-решт у 2005 р. було обрано будинок на вулиці Басейній поряд із Хрещатиком. Над проектом попрацював архітектор з Італії, і у 2006 р. відбулося відкриття новоствореного центру сучасного мистецтва з першою виставкою під назвою «Новий простір».
З інформації на самому сайті «PinchukArtCentre» можна дізнатися про основні напрямки діяльності центру:
1) проведення виставок сучасних художників (як українських, так і закордонних);
2) премія для молодих (віком до 35 років) українських художників «PinchukArtCentre Prize»;
3) премія «Future Generation Art Prize» спеціально для іноземних молодих художників (її номінанти та лауреати потім беруть участь у паралельній програмі від «PinchukArtCentre» на Венеційській бієнале);
4) проект «Дослідницька платформа» (проект займається дослідженням сучасного українського мистецтва);
5) «Кураторська платформа» (освітні програми для підготовки молодого покоління кураторів).
Крім того, що «PinchukArtCentre» представляє паралельну програму на Венеційській бієнале, він також за час свого існування тричі представляв там національний український павільйон (у 2007, 2009 та 2015 рр.).
Персональна чи колективна виставка у «PinchukArtCentre» є престижним і вагомим заходом для репутації і кар’єри сучасних українських художників. Крім того премія «PinchukArtCentre Prize» для молодих художників сприяє інтеграції її номінантів в арт-ринок і зростанню їхньої популярності. Наприклад, лауреатами Премії та учасниками виставок у «PinchukArtCentre» були художники з групи «Р.Е.П.» Жанна Кадирова і Нікіта Кадан, які вже майже два десятиліття вважаються провідними молодими українськими художниками.
М17
Іншим великим центром сучасного мистецтва у Києві є «М17». Його заснував у 2010 р. бізнесмен, колекціонер та меценат Андрій Адамовський. Місією Центру є підтримка та розвиток сучасного мистецтва в Україні. Велике приміщення площею 1238 м. кв. і ресурси залучених меценатів дозволяють влаштовувати у Центрі масштабні проекти, присвячені і мистецтву ультрасучасних художників, і видатним митцям минулого. Протягом кількох місяців із середини грудня 2018 до початку квітня 2019 р. у «М17» тривала велика виставка «Авангард: у пошуках четвертого виміру», де публіці показали твори видатних українських художників-модерністів першої половини ХХ ст. з колекції Андрія Адамовського: Казимира Малевича, Давида Бурлюка, Олександра Архипенка, Олександра Богомазова, Олександри Екстер, Василя Єрмілова, Анатоля Петрицького і ще близько десятка інших.
Головним меценатом «М17» є вище згаданий Андрій Адамовський та створений ним у 2018 р. Фонд «Adamovsky Foundation». Фонду належить велика колекція предметів мистецтва різних стилістичних течій від кінця ХІХ ст. і до сьогодення. Фонд активно взаємодіє із художніми музеями України. Твори з колекції Андрія Адамовського експонувалися у Національному музеї «Київська картинна галерея» та у Національному художньому музеї України.
Важливим напрямком діяльності Фонду і Центру сучасного мистецтва «М17» є підтримка сучасних українських скульпторів. У 2019 р. фондом «Adamovsky Foundation» було започатковано професійну премію «M17 Sculpture Prize» для митців, які працюють зі скульптурою та іншими видами тривимірного мистецтва. Крім того, фонд «Adamovsky Foundation» має значну колекцію скульптур Назара Білика, Дмитра Грека, Олександра Сухоліта, Єгора та Микити Зігур та інших відомих українських майстрів.
Арт-центри в інших містах
У Харкові найбільший виставковий простір і осередок, який підтримує молодих художників, – це ЄрміловЦентр (або Центр сучасного мистецтва ім. Василя Єрмілова). Центр було створено у 2012 р. при Харківському національному університеті ім. В. М. Каразіна.
У Дніпрі відомим центром, який проводить виставки актуального українського мистецтва та освітні проекти, є галерея «Артсвіт», заснована у 2013 р.
У Львові працює Арт-центр Павла Гудімова «Я Галерея», який був створений там у 2019 р. Коштом самого куратора і галериста Павла Гудімова та інших залучених меценатів «Я Галерея» влаштовує виставкові проекти для розвитку сучасних молодих художників і популяризації українського мистецтва в цілому. Як відомо, спершу «Я Галерея» була створена у Києві у 2007 р. і працює й донині, але під час війни виставкові проекти значно активніше відбуваються саме у її львівському осередку. У листопаді 2022 р. попри ракетні обстріли міста Арт-центр провів перший фестиваль «Львівський тиждень скульптури». У 2023 р. цей проект відбувається вдруге.
В Івано-Франківську із 2017 р. діє простір для підтримки місцевих сучасних художників під назвою «Асортиментна кімната». У арт-просторі відбуваються виставки та резиденції для молодих художників, навчальні програми та музичні заходи.
Бієнале в Україні
За зразком найстарішої у світі і найпрестижнішої Венеційської бієнале (започаткована 1895 р.) в Україні також з’явилися художні виставки, які відбуваються раз на два роки. На арт-ринку добре відомий так званий «ефект бієнале»: участь у престижній виставці, яка позиціонується як некомерційний проект, суттєво впливає на зростання комерційної успішності її учасників. Такий парадокс: чим більший акцент робиться на чистому «мистецтві заради мистецтва», тим привабливіша виставка для арт-дилерів, колекціонерів та художників, чий символічний капітал стрімко зросте завдяки участі у такому проекті.
І навпаки: відверта неприхована комерціалізація і демонстрація мети отримати прибуток є рецептом для провалу на арт-ринку. Загальним правилом успіху і гарного тону не лише для бієнале, а й для будь-який культурних інституцій, є акцент на суто культурно-просвітницькому характері їхніх проектів, навіть тих, які насправді мають характер комерційного співробітництва.
На практиці нерідко трапляється, що культурні заходи, заявлені як бієнале, можуть відбутися один раз, можливо, два, і більше ніколи не повторитися. «Arsenale 2012» у Києві була яскравою подією, але першою і єдиною «арсенале».
Українські бієнале не мають такого рівня відвідуваності і престижу, як виставка у Венеції. Відповідно, і славнозвісний «ефект бієнале» не такий помітний. Але це досить важливі культурні заходи для реалізації ідей українських художників і кураторів.
Цікаво, що перша в Україні бієнале відбулася не у столиці, як можна було б подумати, а у Івано-Франківську. Вона мала назву «Імпреза» і проводилася у період з 1989 до 1997 р. (всього за цей час у Івано-Франківську відбулося 5 виставок). Це був великий міжнародний проект, який збирав сотні українських та іноземних художників, але за браком коштів та через згасання інтересу проект припинив своє існування.
Київська бієнале
Починаючи з 2015 р. проходить Київська бієнале, засновником якої є Центр візуальної культури. У 2023 р. Київська бієнале розпочинається у жовтні в Києві, а завершитися має у січні 2024 р. у Берліні. Протягом цього періоду виставки планують провести одразу у вісьмох містах України та інших країн Європи: як вже зазначалося, у Києві та Берліні, а також Івано-Франківську, Ужгороді, Відні, Варшаві, Любліні та в бельгійському Антверпені. Головною виставковою локацією обрано Відень. Як повідомляється, метою заходів є реінтеграція української мистецької спільноти разом з міжнародними колегами та осмислення викликів, що постали перед Україною – політичних, культурних, соціальних, екологічних – у глобальному контексті.
Національна бієнале молодого мистецтва
У 2017 р. Міністерством культури України була започаткована перша Національна бієнале молодого мистецтва, яка пройшла у Києві у Мистецькому Арсеналі. Вдруге, у 2019 р., вона відбулася у Харкові за участю 45 молодих художників на 16 різних локаціях, а центральна експозиція розташовувалася у приміщенні ЄрміловЦентру (Центр сучасного мистецтва ім. Василя Єрмілова). На цьому поки що Національна бієнале молодого мистецтва зупинилася. У 2021 р. логічного продовження цього проекту не було.
Українська Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва «UBiennale»
У жовтні 2021 р. стартувала Перша Українська Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва «UBiennale». Вона пройшла у Києві в галереї «Artarea» («Артарея») під гаслом «30 років свободи». На бієнале було представлено понад 50 робіт цифрових художників з 15 країн світу: інсталяції, відеоарт, віртуальна реальність (VR), кінетичні арт-об’єкти та NFT-експонати. Бієнале пройшла за підтримки Українського культурного фонду, посольства Іспанії в Україні та Іспанської Агенції з розвитку. Куратором став медіа-артист з Іспанії Юрій Лех Поланський. На грудень 2023 р. запланована друга «UBiennale». ЇЇ виставки мають відбутися у трьох містах: Києві, Львові та Ужгороді.
Трієнале живопису від Спілки художників
На вітчизняному арт-ринку наявність у біографії художника участі в колективних виставках від Національної Спілки Художників України (НСХУ) додає певні плюси до його репутації. Персональні виставки у закладах, які підпорядковуються НСХУ, мають дуже високий статус.
Престижними для українських художників є всеукраїнські трієнале. Наприклад, «Всеукраїнська трієнале живопису», яка відбувається у Центральному будинку художника в Києві раз на три роки за участю відомих професійних живописців (аматори до цих заходів не допускаються). З учасників за рішенням журі обираються призери та лауреати. А також існує «Трієнале скульптури», яка визначає кращих українських скульпторів. Відбуваються вони регулярно протягом близько двох десятків років.
Інші виставкові проекти у Будинках художників
Крім того, регіональні Будинки художників НСХУ в обласних центрах і Центральний будинок художника у Києві проводять великі регулярні щорічні виставки згідно запланованого на рік календаря: Різдвяні виставки, Великодні, до Дня Києва (чи іншого міста), до Дня Незалежності України, до Дня художника та інших дат. Ці заходи є гарним і доступним шляхом показати свою творчість публіці. Для участі у них не обов’язково бути членом Спілки художників, достатньо високого рівня якості робіт і відповідності заявленій тематиці. Роботи відбираються Дирекцією виставок і шанси на позитивне рішення дуже високі. Ці заходи збирають переважно місцеву публіку, що важливо для розвитку місцевих художників і колекціонерів.
Музеї
Музейні інституції є важливими посередниками в комунікації митців та глядачів. Крім того, музей має значення як осередок, де зберігаються численні культурні цінності, які становлять не просто матеріальне надбання, а масив культурного досвіду та історичної пам’яті. Суспільно важлива роль музеїв, а також їхній високий статус культурно-просвітницьких закладів робить їх привабливими як для публіки, так і для таких учасників арт-ринку, як колекціонери та арт-дилери.
Участь у музейній виставці є знаком якості і цінності предмету мистецтва та відзнакою для художника. Той високий ступінь довіри і поваги до музейних інституцій, який історично сформувався в соціумі, екстраполюється на мистецтво, яке потрапляє в музейний простір. Одним словом, зростає його символічна вартість. І, як вже добре відомо, на арт-ринку діє неписане правило, що вартість символічна переходить у наочно виражену ринкову вартість.
Тому виставки у відомих музеях з доброю репутацією і високою відвідуваністю залишаються найпрестижнішими культурними заходами. Музейна виставка може бути потужним чинником для підвищення символічної вартості не лише мистецьких творів і художників, а й товарів та підприємств, які можуть бути прямо не пов’язаними із мистецтвом. Наприклад, стає поширеною практика, коли представники індустрії моди заходять у музейний простір зі своїми проектами.
Як і в усьому світі, робота музеїв поступово інтегрується у ринкову систему. Першочерговою проблемою цих установ є брак фінансування. Тому пошук додаткових джерел надходжень стимулює музеї співпрацювати з бізнесом і сприяє появі спільних проектів, в тому числі комерційного спрямування.
Пошук музеями можливостей розвиватися сьогодні стоїть особливо гостро. Зараз, у добу, коли існує можливість переглядати виставки онлайн і розвиток діджиталізації йде стрімким поступом, перед багатьма культурними інституціями постали нові проблеми. Як відзначає мистецтвознавець і кураторка Ольга Балашова, музеї стоять на порозі глобальних змін і мають знайти відповіді на чимало актуальних питань: як працювати, коли численні мистецькі скарби з музейних фондів можна оцифрувати і не витрачати кошти на їхнє зберігання; що унікального може запропонувати музей і яку економічну модель обрати, якщо зараз його можна відвідувати віртуально, не виходячи з дому. Мистецтвознавиця зазначає, що музеї мають перетворитися на місця розвитку для своїх громад і від цього залежить майбутнє усієї західної цивілізації, оскільки музеї є стовпами культурного середовища.
У контексті українського арт-ринку справжніми культурними брендами з високою репутацією і привабливістю для відвідувачів можна назвати Національний художній музей України у Києві, Одеський національний художній музей, Львівську національну картинну галерею. Заклади такого високого рівня можуть бути серед пріоритетних напрямків співпраці колекціонерів, меценатів та арт-дилерів з культурними інституціями.
Українські арт-ярмарки
Зараз в Україні арт-ярмарки міжнародного рівня, крім спеціалізованого ярмарку фотографії «Photo Kyiv», відсутні. Станом на 2022 р. це практично єдиний великий арт-ярмарок в Україні, який відбувається з 2017 р. і пережив часи пандемії та розгортання повномасштабної війни і продовжив роботу.
На початку 2010-х провідним арт-ярмарком сучасного мистецтва, в якому брали участь українські галереї, був «Fine Art Ukraine» у Мистецькому Арсеналі, але після 2013 р. більше не проводився.
Згодом, з 2016 р. до 2020 р. найбільшим заходом європейського рівня став «Kyiv Art Fair», який збирав щороку близько 30 тис. відвідувачів. Ярмарок «Kyiv Art Fair» відбувався протягом 2016-2020 рр. як частина фестивалю «Kyiv Art Week». Його засновником став галерист і куратор Євген Березницький. Кожного року у ньому брало участь декілька десятків галерей, переважна більшість з України. Були також арт-галереї з Грузії, Литви, Німеччини, Данії, Польщі, Франції. Серед учасників було багато добре відомих українських арт-дилерів та галерей («Abramovych.art», «VoloshynGallery», «Щербенко Арт Центр», «Карась Галерея», багато інших, зокрема, й самі засновники ярмарку – «Bereznitsky Art Foundation»). Востаннє ярмарок «Kyiv Art Fair» пройшов у віртуальному форматі під час пандемії 2020 р. і відтоді український арт-ринок фактично залишився без таких масштабних заходів. Зараз у зв’язку із війною команда «Kyiv Art Week» працює за кордоном.
Подібні арт-ярмарки, які збирають десятки тисяч відвідувачів, є центрами міжнародного культурного туризму. Очевидно, що зараз ситуація в Україні не сприяє подорожам і поява нових великих ярмарків мистецтва за участю галерей з різних країн найближчим часом малоймовірна. Маленькі локальні ярмарки, які спонтанно організовуються у невеликих галереях чи громадських місцях для розпродажу творів місцевих художників, не беруться до уваги. Такі заходи в системі арт-ринку не відіграють значної ролі.
Автори: Степан Максимов, Олена Радаєва
Про «PinchukArtCentre» (джерела):
Бієнале (джерела):
Музеї (джерела):
Арт-ярмарки (джерела):
|
