СПРАВЕДЛИВА (EQUITABLE) ТА

РИНКОВА (MARKET) ВАРТОСТІ:

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ ЗГІДНО МСО

27 квітня 2026 року

Стаття присвячена аналізу понять ринкової та справедливої вартості відповідно до Міжнародних стандартів оцінки. Розглядаються особливості трактування термінів market value та equitable value, а також проблеми їх перекладу українською мовою. Визначено, що ринкова вартість відображає типові умови відкритого ринку без урахування індивідуальних факторів, тоді як справедлива вартість враховує інтереси конкретних сторін угоди. У роботі підкреслюється, що справедлива вартість є ширшим поняттям і може відрізнятися від ринкової через вплив специфічних обставин, зокрема синергії або особливих вигод для учасників угоди.

Як база вартості equitable value вперше з’явилась в Міжнародних стандартах оцінки (МСО) в редакції 2017 року. І в останній редакції МСО 2025 року ця вартість також є, і в перекладі українською мовою як і в попередніх редакціях МСО названа як справедлива вартість. У зв’язку з цим виникає непорозуміння в назвах, адже в українському перекладі і fair value також названа як справедлива вартість, хоч по своїй суті equitable value і fair value є різними вартостями. Через це слід завжди вказувати, яка з цих вартостей використовується – справедлива вартість за МСО (equitable value), чи справедлива вартість за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) (fair value).

Чому ж так сталось? Невже українською мовою equitable і fair перекладаються одинаково, як справедлива? В дійсності це не так. Fair англійською мовою взагалі то не «справедлива», а «нормальна», «правильна», «належна». Але ж так сталось, що слово «fair» українською ще до 2017 року (до введення поняття equitable в МСО) перекладалося як «справедлива». Саме через це два різні поняття fair value і equitable value перекладаються українською одинаково, як справедлива вартість, хоч в дійсності це більш підходить до equitable value, в перекладі українською ніж до fair value. Тому завжди слід наголошувати, яка справедлива вартість мається на увазі – справедлива вартість за МСО (equitable value), чи справедлива вартість за МСФЗ (fair value).

Якщо по своїй суті справедлива вартість за МСО і справедлива вартість за МСФЗ по своїй суті є різними поняттями, хоч і називаються одинаково як справедлива вартість, то, в свою чергу, equitable value і market value мають дещо спільне у своєму визначенні хоч і є різними за назвою. Оскільки поняття fair market value (належна ринкова вартість) вже відсутнє в редакції МСО 2025 року, то оцінювачі повинні користуватись тільки поняттям ринкова вартість (market value). У зв’язку з цим виникає питання повного розуміння сутності понять equitable value і market value.

За визначенням МСО:

Ринкова вартість (market value) – МСО 102 «Види вартості»

А10.01 Ринкова вартість – очікувана грошова сума, за яку актив та/або зобов’язання варто обмінювати на дату оцінки між готовими до транзакції та не пов’язаними між собою покупцем і продавцем після належного маркетингу та за умови, що кожна сторона діяла обізнано, розсудливо і без примусу.

А10.02 Визначення ринкової вартості повинно застосовуватись відповідно до наступної концептуальної основи:

(а) «Очікувана грошова сума» означає ціну в грошовому виразі, що може бути сплачена за актив у ринковій транзакції між не пов’язаними між собою сторонами. Ринкова вартість це найімовірніша ціна, що може бути отримана на ринку на дату оцінки відповідно до визначення ринкової вартості. Це найкраща ціна, на яку може погодитися продавець, і найвигідніша ціна для покупця. Така очікувана сума зокрема виключає очікувану ціну, що завищена або занижена у зв’язку з особливими умовами або обставинами, такими як: нетипове фінансування, продаж з умовою зворотної оренди, особливі міркування або поступки, що надаються особами, причетними до продажу, або будь-який елемент вартості, що є доступним лише конкретному власнику або покупцю.

(b) «Актив або зобов’язання варто обмінювати» означає те, що вартість активу або зобов’язання становить очікувану грошову суму, а не фактичну ціну продажу чи заздалегідь встановлену грошову суму. Це – ціна у транзакції на дату оцінки, що відповідає всім елементам визначення ринкової вартості.

(с) «На дату оцінки» означає, що вартість є залежною від дати. Оскільки ринки і ринкові умови можуть змінюватися, очікувана вартість може бути неправильною або недоречною в інший час. Результат оцінки відображатиме стан ринку і обставини на дату оцінки, а не на будь-яку іншу дату.

(d) «Між готовим до транзакції покупцем» означає особу, яка мотивована, але не змушена придбавати. Цей покупець не є таким, що прагне або націлений купити за будь-яку ціну. Це покупець, який придбаває відповідно до реалій поточного ринку і до поточних ринкових очікувань, а не в умовах уявного або гіпотетичного ринку, існування якого не можна довести або припустити. Такий передбачуваний покупець не буде платити ціну, яка вище за ту, що вимагає ринок. Теперішній власник належить до тих, хто утворює «ринок».

(е) «Та готовим до транзакції продавцем» означає продавця, який ані прагне, ані вимушений продати за будь-яку ціну, ані такого, хто вимагатиме ціну, що не вважається розумною на поточному ринку. Готовий до транзакції продавець є мотивованим продати актив на ринкових умовах за найкращою ціною, досяжною на відкритому ринку після належного маркетингу, незалежно від того, якою може бути ця ціна. Реальні обставини фактичного власника не є частиною цих міркувань, оскільки готовий до транзакції продавець є гіпотетичним власником.

(f) «Не пов’язаними між собою» означає транзакцію між сторонами, які не мають певних або особливих відносин, наприклад, відносин між материнською і дочірньою компаніями або між орендодавцем та орендарем, що можуть бути причиною нехарактерного для ринку рівня цін або завищення ціни. Вважається, що транзакція за ринковою вартістю здійснюється між сторонами, які не пов’язані між собою, кожна з яких діє незалежно.

(g) «Після належного маркетингу» означає, що актив був виставлений на ринку найбільш відповідним чином, що зумовлює відчуження за найкращою ціною, яка може бути реально отримана відповідно до визначення ринкової вартості. Вважається, що спосіб продажу є таким, що є найбільш придатним для отримання кращої ціни на ринку, до якого продавець має доступ. Тривалість експозиції не є фіксованою та змінюється залежно від типу активу і ринкових умов. Єдиним критерієм є час, що повинен бути достатнім для того, щоб привернути увагу відповідної кількості учасників ринку до активу. Період експозиції передує даті оцінки.

(һ) «Та за умови, що кожна сторона діяла обізнано, розсудливо» означає, що готові до транзакції покупець і продавець достатньо поінформовані про характер і особливості активу, його фактичне і можливе використання та про стан ринку на дату оцінки. Також передбачається, що кожна сторона використовує ці знання для пошуку ціни, яка є найбільш прийнятною для їх інтересів в транзакції. Розсудливість означає прийняття до уваги стану ринку на дату оцінки, а не з огляду на ті вигоди, що можна було отримати раніше. Наприклад, не обов’язково нерозсудливою вважається поведінка продавця, який продає активи на ринку з падаючими цінами за ціною, що нижча, ніж попередні ціни на ринку. У таких випадках, що є вірним і в інших ситуаціях обміну на ринках, де ціни змінюються, розсудливий покупець або продавець діють, використовуючи найактуальнішу ринкову інформацію, наявну на цей момент.

(і) «І без примусу» встановлює, що кожна зі сторін мотивована у здійсненні транзакції, але діє без будь-якого примусу.

А10.03 Поняття ринкової вартості передбачає, що ціна узгоджується на відкритому і конкурентному ринку, де учасники діють вільно. Ринок активу може бути міжнародним або регіональним. Ринок може бути представлений безліччю покупців і продавців або характеризуватися обмеженою кількістю учасників. Ринок, на якому актив передбачається виставити на продаж, є таким, на якому зазвичай відбувається обмін такими активами.

А10.04 Ринкова вартість активу відображає його найкраще та найбільш ефективне використання (див. МСО 102 «Види вартості», Додаток А90). Найкраще і найбільш ефективне використання це таке використання активу, що максимізує його потенціал і є можливим, юридично дозволеним і фінансово здійсненим. Найкращим і найбільш ефективним використанням може бути продовження існуючого використання активу або альтернативне використання. Це визначається можливим Використанням активу, яке розглядав би учасник ринку при формуванні ціни своєї пропозиції.

А10.05 Характер і джерело вхідних даних для оцінки повинні бути узгодженні з видом вартості, який, в свою чергу, повинен відповідати передбачуваному використанню оцінки. Наприклад, для досягнення судження про вартість можуть бути використані різні підходи і методи, за умови, що вони використовують спостережувані дані. У ринковому підході, за визначенням, використовують вхідні дані, отримані з ринку. Для визначення ринкової вартості при застосуванні дохідного підходу слід використовувати вхідні дані і припущення, які були б прийняті учасниками ринку. Для визначення ринкової вартості з використанням витратного підходу слід визначити витрати на актив еквівалентної корисності, та відповідні коригування на фізичну, функціональну та економічну застарілість на основі аналізу ринково обґрунтованих витрат та знецінення.

А10.06 Доступні дані та обставини, пов’язані з ринком оцінюваного активу, повинні визначати, який метод або методи оцінки є найбільш релевантними та доречними. Якщо підхід або метод заснований на належним чином проаналізованих спостережуваних даних, він повинен надавати показник ринкової вартості.

А10.07 Ринкова вартість не враховує властивостей активу, які мають цінність для конкретного власника або покупця, але які не є доступними для інших покупців на ринку. Такі вигоди можуть бути пов’язані з фізичними, географічними, економічними або правовими характеристиками активу. Ринкова вартість потребує ігнорування будь-якого такого елементу вартості, оскільки на будь-яку визначену дату вона передбачає існування лише гіпотетичного, а не конкретного, готового до транзакції покупця.

Справедлива вартість (equitable value) – МСО 102 «Види вартості»

А30.01 Справедлива вартість очікувана ціна за передачу активу або зобов’язання між конкретними, добре обізнаними та готовими до транзакції сторонами, що відображає відповідні інтереси цих сторін.

А30.02 Справедлива вартість вимагає визначення ціни, що є справедливою для двох конкретних, визначених сторін з урахуванням відповідних вигід або шкоди, які кожна з них отримає від транзакції. На відміну від неї ринкова вартість вимагає зазвичай не враховувати вигоди, що не були 6 доступні учасникам ринку, або шкоди, що не була б ними понесена.

А30.03 Справедлива вартість є ширшим за ринкову вартість поняттям. Хоча в багатьох випадках ціна, яка є справедливою для двох сторін, може і бути рівною ціні, що отримана на ринку, іноді трапляється, що визначення справедливої вартості включає питання, які слід ігнорувати при визначенні ринкової вартості, такі як елементи синергетичної вартості, що виникають внаслідок поєднання інтересів.

А30.04 Приклади використання справедливої вартості включають:

(а) визначення ціни, справедливої для частки акціонерного капіталу бізнесу, що не має біржових котирувань, де володіння частками двома конкретними сторонами може означати, що ціна, яка є справедливою для них, відрізняється від ціни, що може бути отримана на ринку, та

(b) визначення ціни, що була б справедливою для орендодавця та орендаря у разі або передачі орендарю орендованого активу у власність, або анулювання зобов’язання за договором оренди.

В роз’ясненні МСО визначення equitable value спеціально підкреслюється, що в той час як equitable value є розрахунковою ціною для двох конкретно визначених сторін з врахуванням позитивних чи негативних наслідків, які вони матимуть в результаті угоди, то market value визначається для передбачуваних типових учасників ринку і враховує звичайні, типові обставини і фактори ціноутворення оцінюваного активу та його аналогів. Які-небудь переваги чи проблеми для тієї чи іншої сторони угоди, які недоступні всім учасникам ринку, не враховуються. А equitable value якраз і повинна враховувати особливості та конкретні інтереси, обмеження і обставини двох сторін в угоді з об’єктом оцінки.

Проілюструємо це на прикладі.

Приклад: Нехай відчужується відокремлене приміщення одного з двох власників, які є сусідами, і є площа їх спільного користування. В цьому випадку справедлива (equitable) вартість як для продавця так і для покупця) буде більшою ніж ринкова вартість. Це пояснюється тим, що у разі придбання приміщення, що продається, покупець вже буде самостійно користуватись всією площею спільного користування. Такої переваги не будуть мати інші покупці (відмінні від покупця - сусіда продавця), вони не зможуть самостійно використовувати площу спільного користування, і тому ринкова вартість буде меншою ніж справедлива вартість для покупця сусіда продавця.

Можна навести безліч прикладів, коли справедлива вартість відрізняється від ринкової вартості, як в більшу сторону так і в меншу. Звідси і виникає твердження, що справедлива вартість ширша за ринкову в розумінні, що ринкова вартість може бути справедливою, а справедлива вартість не завжди ринкова. Справедлива вартість може бути не тільки ринковою але і спеціальною за рахунок синергії, яка враховує нетипову для ринку мотивацію учасників угоди.

Степан МАКСИМОВ