 |
 |
|
АНІШ КАПУР: НАЙБІЛЬШІ СКУЛЬПТУРИ, НЕБЕЗПЕЧНІ ОПТИЧНІ ІЛЮЗІЇ ТА КОЛЬОРОВІ ВІЙНИ
01 липня 2024 року
Індійсько-британський художник Аніш Капур добре відомий як один з найвпливовіших і найуспішніших сучасних скульпторів. За частотою згадок у ЗМІ та ажіотажем довкола своїх робіт він є одним з найпровокативніших митців. Твори Аніша Капура варіюються від невеликих об’єктів до масштабних публічних скульптур і архітектурних споруд, які зазвичай не залишають публіку байдужою. Пригадаємо деякі найцікавіші випадки з творчої біографії митця, відомого лаконічними мінімалістичними роботами, які, однак, здатні часом викликати неабиякий суспільний резонанс.
Індійсько-британський художник Аніш Капур добре відомий як один з найвпливовіших і найуспішніших сучасних скульпторів. За частотою згадок у ЗМІ та ажіотажем довкола своїх робіт він є одним з найпровокативніших митців. Твори Аніша Капура варіюються від невеликих об’єктів до масштабних публічних скульптур і архітектурних споруд, які зазвичай не залишають публіку байдужою. Пригадаємо деякі найцікавіші випадки з творчої біографії митця, відомого лаконічними мінімалістичними роботами, які, однак, здатні часом викликати неабиякий суспільний резонанс.
Аніш Капур. Фото: The Collector
Аніш Капур народився 1954 р. у Мумбаї. Його мати походила з родини синагогального кантора з місцевої юдейської громади, батько – з традиційної індуїстської родини і служив фізиком-гідрографом у Військово-морських силах Індії. Майбутній художник навчався у елітній школі для хлопчиків. Протягом 1971-1973 рр. жив у кібуці в Ізраїлі, де вивчав електротехніку, але вирішив, що це не те, чим би він хотів займатися. Прибувши у 1973 р. до Сполученого Королівства, Капур навчався спершу у Мистецькому коледжі Хорнсі, а згодом – у Школі мистецтва і дизайну Челсі.
На початку 1980-х рр. з художником почала працювати (і продовжує досі) відома лондонська галерея «Ліссон», заснована у 1967 р. арт-дилером Ніколасом Лоґсдейлом. У 1990 р. Аніш Капур представляв Великобританію на Венеційській бієнале та був нагороджений премією «Duemila» як кращий молодий митець, що посприяло його подальшому успіху. У 1991 р. отримав премію Тернера – найпрестижнішу нагороду, яку присуджують сучасним художникам у Великобританії, а у 2009 р. став першим живим митцем, якому влаштували персональну виставку у Королівській академії мистецтв. 2013 р. Аніш Капур отримав від Королеви Єлизавети ІІ лицарське звання за здобутки у царині образотворчого мистецтва.
Наприкінці 1970-х рр. Капур починав з невеликих геометричних та природних форм, створених із простих матеріалів (дерева, вапняку, гіпсу) і пофарбованих яскравими пігментами (наприклад, серія скульптур «1000 імен»). У середині 90-х він почав працювати зі сталлю і створювати масштабні роботи. Один з таких колосальних за розміром проектів – інсталяція «Марсій» (2002) – входить до переліку найбільших у світі. Її назва походить від імені міфічного сатира, який кинув виклик Аполлону, змагаючись з ним у грі на флейті, за що Аполлон за таку зухвалість здер з нього шкіру. Конструкція «Марсія» складалася з трьох велетенських сталевих кілець і натягнутого на каркас червоного полівінілхлориду, мала довжину 150 м і займала великий Турбінний зал галереї Тейт Модерн. Спонсором інсталяції стала транснаціональна компанія «Unilever», на замовлення якої щороку створюється якийсь великий арт-проект з циклу «Unilever Series» і демонструється у Турбінному залі.
Аніш Капур «Марсій» (2002). Фото: wikiart.org
У 2015 р. велика трубоподібна скульптура Аніша Капура під назвою «Брудний кут» («Dirty Corner») була встановлена у Версалі. Вона не така вражаюча за розміром, як «Марсій», але отримала значний розголос зі скандальним відтінком. Робота складалася зі сталевої труби довжиною 60 м та великого розширеного отвору висотою 10 м. У французькій пресі її назвали «вагіною королеви», яка псує вигляд Версальських садів. Художнику довелося захищати свою роботу: мовляв, це не єдина можлива інтерпретація. Хтось із невдоволених відвідувачів спершу облив «Брудний кут» жовтою фарбою, а згодом вандали нанесли на конструкцію і камені довкола неї написи, які виражали обурення і зачіпали етнічне походження скульптора. Він вирішив залишити ці графіті як частину своєї роботи, за що несподівано був притягнутий до суду місцевим депутатом: Капура звинуватили у тому, що він нібито розпалює расову ворожнечу. Після цього художник вкрив графіті позолотою.
«Брудний кут» Аніша Капура у Версалі. Фото: Fred Romero/flickr.com
Часом невдоволення громадськості викликають не стільки самі арт-об’єкти чи їхній автор, а деякі підприємці-меценати та чиновники, які замовляють художнику великі публічні скульптури або архітектурні споруди та дарують їх містам, змушуючи місцевих мешканців частково оплачувати зі своєї кишені непрохані дари. Така історія спіткала великий проект, який Анішу Капуру та інженеру Сесілу Белмонду замовили напередодні Літніх Олімпійських ігор 2012 р. у Лондоні. Символом гостинності мала стати оглядова вежа висотою майже 115 м, зведення якої потребувало понад 20 млн фунтів стерлінгів. Головним спонсором став сталевий магнат Лакшмі Міттал, на честь якого вежа отримала назву «Орбіта АрселорМіттал» («ArsellorMittal Orbit»). Частина коштів була надана як благодійна допомога, а з приводу частини суми у розмірі 9 млн фунтів стерлінгів Борис Джонсон, перебуваючи на посаді мера Лондона, уклав з Мітталом угоду про позику, яку британці мають виплачувати з відсотками. У 2019 р. борг досяг вже 13 млн, що викликало невдоволення мешканців і діями посадовця, який вже став прем’єр-міністром, і вежею, яка лягла фінансовим тягарем. Борг планували покрити коштами від продажу квитків на «Орбіту», але очікування не виправдалися: протягом двох років (2018-2019) було зафіксовано лише 155 тис. відвідувань, в той час як на Ейфелевій вежі кожного року бувало близько 7 мільйонів.
Олімпійський парк Королеви Єлизавети і «ArcellorMittal Orbit». Фото: Jim Osley/geograph.org.uk
Резонансна історія сталася у 2004 р. з роботою Аніша Капура, яку встановили у чиказькому Міленіум-парку. Це велика сталева скульптура із дзеркальною поверхнею під назвою «Хмарна брама» («Cloud Gate»). Через форму її ще часто називають «Квасолиною», або «Бобом» («The Bean»).
Аніш Капур «Хмарні ворота» (2004). Фото: wikiart.org
Роботу вагою 110 тон та вартістю 23 млн дол. придбала і подарувала мешканцям Чикаго компанія «SBC», отримавши за це вагому податкову знижку. При цьому жителі міста «успадкували» рахунок на утримання подарунка в належному стані. Охочих поглянути на нову скульптуру чекала несподіванка: відвідувачам Міленіум-парку, збудованого на кошти громадськості (було витрачено 270 млн дол.), заборонили фотографувати «Хмарну браму». Охорона відганяла глядачів із фотоапаратами, вимагаючи плату за можливість робити знімки і обґрунтовуючи свої дії тим, що об’єкт захищений авторським правом і на парк нібито покладено обов’язок контролювати, чи не порушуються права художника. Публічне мистецтво (вуличні скульптури, мурали, будівлі) так само, як інші твори, захищається авторським правом, але у різних країнах більшою чи меншою мірою передбачена так звана свобода панорами – право вільно без дозволу автора знімати і поширювати з некомерційною метою зображення творів образотворчого мистецтва і архітектури, які знаходяться у громадському просторі. Через обурення і розголос у 2005 р. заборону фотографувати скульптуру Аніша Капура скасували. Незабаром вона стала найпопулярнішим туристичним об’єктом у Чикаго.
У 2015 р. поширилася новина, що надзвичайно схожу скульптуру встановили у китайському місті Карамай як пам’ятник першій місцевій нафтовій свердловині. Аніш Капур повідомив, що збирається подати позов проти невідомого автора цієї роботи через плагіат. У Карамаї на звинувачення відповіли, що скульптури мають різну форму, а будь-яка схожість є випадковим збігом.
Скульптура у вигляді краплі нафти у китайському місті Карамай. Фото: People’s Daily, China / twitter.com
Взагалі, китайські підприємці поставили на потік випуск копій робіт відомого скульптора, як і творів багатьох інших художників. На «Alibaba» і «AliExpress» можна побачити блискучі «Хмарні брами» розміру S, M та L, які встановлюють на подвір’ях, а також круглі викривлені дзеркала у стилі Аніша Капура, які продаються як «класичний декор для дому».
Крім пристрасті до дзеркальних поверхонь, через творчість Аніша Капура червоною ниткою проходить тема тілесності у її дуже відвертому вигляді, а саме – те, що приховується під шкірою. Нижче на фото – знімок майстерні художника, зроблений у 2016 р., коли він підготував для виставки в Італії ряд робіт, створених на межі живопису і скульптури. Ці реалістичні «м’ясощі» виготовлені із пофарбованого силікону.
У лондонській майстерні Аніша Капура, 2016 р. Фото: Lisson Gallery
Майже все життя Аніш Капур займається абстрактним живописом, у якому теж часто присутні червоний колір, тілесні і «криваві» мотиви. Але ці роботи не настільки відомі, як його скульптури, і не такі дорогі: на аукціонах живопис Капура сьогодні коштує переважно в межах 100 тис. дол.
Живопис Аніша Капура у «Lisson Gallery», 2019 р. Фото: Lisson Gallery
У розмові з журналістами художник неодноразово розповідав, що йому нічого сказати, він не має на меті створити своїм мистецтвом якесь послання світу. Його цікавить передусім робота з різними матеріалами, які ставлять під сумнів природу об’єктів і створюють оманливі ефекти: силікон або віск, який виглядає як плоть; порожнисті камені, які здаються важкими, але насправді не є такими; чорні предмети, які ніби поглинають самих себе; експерименти з порожнечею. Одна з таких оптичних ілюзій у 2018 р. ненароком призвела до нещасного випадку. Італійський турист на виставці у Португалії впав у яму глибиною майже 2,5 метри, яка була частиною інсталяції Капура під назвою «Сходження у лімб» («Descent into Limbo»), задум якої виник ще у 1992 р. У підлозі бетонної будівлі зроблено великий круглий отвір-колодязь, стіни якого пофарбовані чорною світлопоглинаючою фарбою, через що він здається пласким зображенням і глибину можна відразу й не помітити. Відвідувача, якому не пощастило «спуститися у лімб», госпіталізували, минулося без серйозних травм.
Аніш Капур «Сходження у лімб» (1992). Фото: Imagic/pinterest.com
Чорна фарба стала причиною цікавого тривалого протистояння, яке журналісти назвали «кольоровими війнами». Все почалося з того, що у 2016 р. Аніш Капур придбав ексклюзивні права на художнє використання найчорнішого на той час матеріалу під назвою «Vantablack», який поглинає 99,965 % видимого світла. Матеріал був створений ще у 2014 р. британською компанією «Surrey NanoSystems» передусім для військових потреб – маскування літаків-винищувачів та супутників. З 2016 р. жоден митець у світі, крім Капура, не має права використовувати «Vantablack» у своїй роботі. Монополізація інноваційного матеріалу однією особою викликала обурення серед інших художників.
Британець Стюарт Семпл у відповідь того ж 2016 р. випустив під своїм брендом спершу «Найблискучіші блискітки», а згодом – «найрожевіший» пігмент, які мають одну особливість: продукцію Семпла можуть придбати і використовувати всі, крім Аніша Капура. Роблячи замовлення, покупець підтверджує, що він не Аніш Капур, жодним чином не пов’язаний з ним і цей матеріал не потрапить до його рук. «Персона нон ґрата» не залишила це без уваги: діставши баночку забороненого йому рожевого, Капур виклав промовисте фото у своєму «Інстаграмі».
Аніш Капур похвалився використанням «найрожевішого у світі», попри заборону його автора. Джерело: Dezeen/twitter.com
Розробник найрожевішого пігменту висловив у пресі засмучення вчинком відомого митця: людина, яка монополізує право використовувати найчорнішу фарбу, дозволяє собі порушувати правила іншого виробника унікальних матеріалів. У 2017 р. Аніш Капур узяв участь у комерційному проекті швейцарського годинникового бренду «MCT» і розробив дизайн чорного циферблату, вкритого «Vantablack», чим знову обурив деяких художників. «Кольорові війни» продовжилися. Упродовж кількох років вже відомий Стюарт Семпл завдав кілька нових «ударів по людському нарцисизму», випустивши ряд власних вдосконалених версій світлопоглинаючої фарби. На додачу у 2019 р. Массачусетський технологічний інститут спільно з художницею Дімут Штребе (Diemut Strebe) створив новий матеріал, який поглинає ще більше світла – 99,99 %. У 2022 р. Аніш Капур вперше представив на Венеційській бієнале цілу серію арт-об’єктів із використанням «Vantablack», але через появу нових інноваційних фарб його роботи вже не справили сенсаційного ефекту.
В аукціонному секторі арт-ринку найвищі ціни мають твори Аніша Капура, які не настільки відомі широкій публіці, – це прості, але елегантні скульптури з алебастру. У великих шматках породи вирізьблені заглиблення у формі кола, овалу чи прямокутника. Найвищий аукціонний результат на сьогодні – 3,8 млн дол. за скульптуру «Без назви» (2003), яку продали у 2008 р. на «Сотбіс» у Лондоні.
Аніш Капур «Без назви» (2003). Алебастр, 197 х 192 х 58 см. Фото: Mark Holman/pinterest.com
Після робіт з алебастру найвищі аукціонні ціни встановили його блискучі, відполіровані до дзеркального блиску сталеві і алюмінієві скульптури. Двометрова порожниста сталева куля під назвою «Світ навиворіт № 4» була продана у 2009 р. на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку за 1,87 млн дол. У тому ж аукціонному домі у 2011 р. її перепродали вже за 2,43 млн дол.
Аніш Капур «Світ навиворіт № 4» (1998). Сталь, 201,3 х 201,3 х 168,3 см. Фото: Widewalls/twitter.com
У серії робіт у вигляді круглих викривлених дзеркал найдорожчим є великий темно-червоний увігнутий круг «Без назви» (2004), який у 2008 р. на аукціоні «Крістіс» продали за 2,13 млн дол.
Аніш Капур «Без назви» (2004). Алюміній, фарба, 254 х 254 х 60 см. Фото: Widewalls.ch
Роботи Аніша Капура – це практично неодмінна складова у мистецьких збірках найбільших колекціонерів-мільярдерів (наприклад, Бернара Арно). Наприкінці 2000-х рр. його продажі були дещо вищими, ніж сьогодні. За даними «Artprice.com», зараз у світовому рейтингу художників скульптор посідає 197-у сходинку із річним аукціонним оборотом 9,5 млн дол. Протягом своєї тривалої і успішної кар’єри Аніш Капур увійшов до десятка найбагатших митців світу. Щоправда, згідно одних джерел його статки оцінюють у 85 млн дол., а інші, як от видання «South China Morning Post», повідомляють, що нібито сьогодні художнику належать активи на значно більшу суму – 700 млн дол. Зараз Аніш Капур живе і працює у Венеції, де створений ним фонд відреставрував старовинний палац ХVI ст., у якому художник має майстерню і великий виставковий простір. Венеція – вельми привабливе місто для арт-бізнесу і колекціонерів, багато впливових осіб та інституцій відкрили тут свої приватні виставкові майданчики: Франсуа Піно, американський мільярдер Ніколас Берґґрюен, Фонд Прада. Аніш Капур запевняє, що тримає дистанцію від комерціалізації мистецтва, хоча сьогодні для багатьох художників це непросто.
Джерела:
Aftab K. Anish Kapoor: I Have Nothing to Say. The Talks
Anish Kapoor. Wikipedia The Free Encyclopedia
Doctorow C. Chicago's Bean sculpture is free to photograph, at last. Boing Boing. 2005. May 27
Lesso R. What Is Anish Kapoor’s Connection to Vantablack? The Collector. 2022. 18 Mar
Moriarty A. The Most Expensive Anish Kapoor Art Pieces in Auction. Widewalls. 2016. May 22
Ruiz C. Boris Johnson’s Olympic mega-sculpture is £13m in debt. The Art Newspaper. 2019. August 22
Автори: Степан Максимов, Олена Радаєва
|
