 |
 |
 |
|
АБУДІЯ І БУМ НА РИНКУ УЛЬТРАСУЧАСНОГО АФРИКАНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
09 лютого 2024 року
На світовому арт-ринку кілька років тому окреслився новий модний тренд – ультрасучасне африканське мистецтво (роботи молодих африканських художників віком до 40 років). Мистецтво молодих авторів африканського походження стало користуватись надзвичайним попитом після того як арт-ринок відновився після карантинних обмежень 2020 р. Зростання інтересу до цього сегменту обумовлено кількома причинами: чимало колекціонерів та арт-дилерів бажали розбавити свої колекції занадто «білого» і західного мистецтва представниками інших культур; багатьох приваблює фігуративне мистецтво, характерне для африканських художників.
Через пожвавлення у 2020 р. кількості продажів та виставок у форматі онлайн деякі колекціонери вперше придбали роботи африканських художників, яких раніше не могли побачити наживо на аукціонах. Крім того, творчість молодих художників, які раптом стають модними, часто є предметом інтересу охочих швидко заробити на перепродажі творів мистецтва.
Протягом 2021-2022 рр. арт-дилери і аукціонні доми Лондона, Нью-Йорку, Пекіна, Гонконгу активно продавали свіжі, навіть непросохлі роботи молодих митців з Гани, Кот-д’Івуару, Південно-Африканської Республіки та інших країн Африки. Ціни на них зросли з кількох тисяч до сотень тисяч доларів. Ще у 2019 р. річні аукціонні продажі ультрасучасного африканського мистецтва в усьому світі становили лише 7,5 млн дол., а вже у 2021 р. цей показник зріс до 40 млн дол.
На початку 2021 р. відбулася нетипова для арт-ринку подія: аукціонний дім «Крістіс» провів двотижневий онлайн-аукціон з продажу картин молодого івуарійського художника Абудії Діаррасуби, більше відомого як Абудія (Aboudia), картини якого надійшли на аукціон від самого автора та його анонімного представника (у провенансі представлених на аукціоні свіжих картин, написаних у 2020р., зазначався лише один власник – «Художник»).
Відомо, що аукціонні доми працюють переважно на вторинному ринку і зазвичай приймають предмети мистецтва на консигнацію (комісію) від колекціонерів, арт-дилерів чи спадкоємців художників. Брати предмети мистецтва на консигнацію безпосередньо від автора, тобто продавати їх на первинному арт-ринку, на аукціонах не прийнято. Перш ніж потрапити на аукціон, твір мистецтва має пройти через арт-дилера, побувати у чиїйсь колекції.
Трапляються рідкісні винятки. Наприклад, у 2008 р. після того, як стало відомо, що у лондонській галереї «Білий куб» знаходяться сотні нерозпроданих робіт відомого британського художника Деміена Хьорста (хоча створювалося враження, що попит на нього шалений), митець вирішив піти ва-банк і в обхід арт-дилерів сам представив власні твори на аукціоні «Сотбіс». Дводенний аукціон під назвою «Прекрасне у моїй голові назавжди» («Beautiful Inside My Head Forever») приніс Хьорсту 198 млн дол. за 218 лотів (зважаючи на кількість лотів, результат не надто вражає, але аукціонний розпродаж пройшов жваво, всупереч прогнозам деяких скептиків).
Подібним винятком з правил став і онлайн-аукціон «Крістіс», присвячений Абудії, під назвою «Aboudia. Noutchy in New York City», який тривав з 25 лютого до 12 березня 2021 р. «Noutchy», або «Nouchi» (звучить як «нучі») – це діалект французької мови (існують також думки, що це окрема мова), яким користується міська молодь на батьківщині художника в Кот-д’Івуарі, також ним називаються місцеві вуличні графіті (буквально слово перекладається як «вуса», а у переносному значенні – «поганий хлопець»). На аукціоні придбали всі 22 представлені картини Абудії, за які було отримано трохи більше 1 млн дол. (1 066 875 дол.). Для сучасного арт-ринку сума дуже скромна, але стовідсотковий продаж усіх виставлених на аукціон лотів – це рідкісне явище. Середній показник проданих лотів для всіх світових аукціонів, на яких продається мистецтво різних періодів і художників усіх національностей, становить 62 %. До того ж усі роботи Абудії були продані значно вище естімейта: картини, попередньо оцінені у 3-5 тис. дол., пішли з молотка за ціною від 9 до 25 тис., деякі роботи з попереднім естімейтом 10-15 тис. дол. в результаті торгів були продані за понад 180 тис. дол.
Цікавим є не лише зростання популярності Абудії, а і його художня манера, яка дуже нагадує манеру відомого, найдорожчого молодого митця, який прожив лише 27 років, – Жана-Мішеля Баскії (1960-1988). Якщо хтось хоч трохи знайомий з його творчістю, але ніколи раніше не бачив картини Абудії, напевно, легко зможе їх спершу переплутати. На зображеннях нижче – кілька творів Жана-Мішеля Баскії.
Жан-Мішель Баскія «Торчки» («Dustheads», 1982). Акрил, олійна пастель, аерозольна емаль і фарба-металік на полотні, 180 х 210 см. Картину продано у 2013 р. на аукціоні «Крістіс» за понад 48,8 млн дол. Фото: Christie’s.
Жан-Мішель Баскія «Воїн» («Warrior», 1982). Акрил, олійна пастель, аерозольна фарба на дереві. 183 х 122 см. Картина була продана у 2021 р. на аукціоні «Крістіс» у Гонконгу за 41,7 млн дол. Фото: Christie’s.
А нижче – роботи Абудії.
Абудія «Без назви» (2018). Акрил, олійна пастель і золотий маркер на полотні, 150 х 185 см. Фото: © Aboudia / The Jack Bell Gallery. На сьогодні це найдорожча картина Абудії, продана у 2022 р. за 504 тис. фунтів (або близько 620 тис. дол.) на аукціоні «Крістіс» у Лондоні.
Схожість із нео-експресіонізмом Жана-Мішеля Баскії добре помітна: багатошарове кольорове тло із різноманітними написами та знаками і темні людські фігури з акцентами на окремих анатомічних деталях (великі очі, зуби, ребра, руки). Сам Абудія відзначає, що на початку своєї кар’єри не був знайомий з творчістю Баскії і його надихнули вуличні графіті «nouchi». Дехто у картинах Абудії знаходить спільні риси з манерою французького художника Жана Дюбюффе (1901-1985).
Абудія «Руки вгору» («Haut les mains», 2020). Олійна пастель на полотні, 200 х 199,6 см. Картина продана у 2022 р. на аукціоні «Крістіс» у Лондоні за 378 тис. фунтів (507 тис. дол). Фото: © Christie’s/Twitter.com.
Може виникнути питання: чи схожість із творчістю іншого художника не може бути кимось розцінена як плагіат? Арт-критики і журналісти часто відзначають подібність мотивів Абудії до Баскії, але при цьому простим наслідувачем художника не вважають. Він вважається самобутнім митцем, який зображає сцени з життя своєї рідної країни, головними персонажами яких є діти.
Запозичення елементів чи характерних стилістичних рис із творів інших митців чи інших культур називають апропріацією. Існують прихильники і противники такого запозичення, але апропріація дозволяє сучасним митцям створювати нові візуальні образи, по-своєму інтерпретуючи твори інших художників. Така справа насправді є доволі ризикованою, коли мова йде про запозичення елементів та інтерпретацію творів ще живих художників і тих, після смерті яких не минуло 70 років. Законодавство, яке захищає авторське право, у багатьох країнах (зокрема у Великобританії, країнах Європейського Союзу, в Україні) встановлює саме такий строк дії авторського права – тривалість життя автора плюс 70 років, відлік яких починається з 1 січня наступного року після смерті автора.
У США строк захисту авторського права для творів окремого автора такий самий, а для творів корпоративного авторства (наприклад, персонажів коміксів чи діснеївських мультфільмів) – значно більший. Закон про подовження строку охорони авторських прав 1998 р., який іронічно називають «Законом Міккі Мауса», подовжив дію корпоративних авторських прав на твори, які були створені до 1 січня 1978 р., ще на 20 років. Раніше, до 1998 р., для таких випадків діяла норма, яка встановлювала строк 75 років з дати публікації, а після 1998 р. у США цей строк подовжено до 95 років з дати оприлюднення або ж 120 років з дати створення (щодо кожного випадку обирається той варіант строку, який спливає швидше). До речі, Міккі Маус, на честь якого прозвали вище згаданий закон, був захищений до 31 грудня 2023 р. включно. З 1 січня 2024 р. охочі апропріювати Міккі і його подружку Мінні можуть зітхнути з полегшенням, але варто пам’ятати, що суспільним надбанням стали тільки ранні версії персонажів, створені у 1928 р.
З приводу творів Абудії закидів з приводу незаконної апропріації чи претензій з боку спадкоємців Баскії не було. Якщо припустити, що художник свідомо наслідував манеру Баскії, то на репутацію чи ринок Баскії це негативно не вплинуло б – його ім’я вже стало брендом, якому ніяк не зашкодить той факт, що в усьому світі існує чимало художників, які працюють у схожій манері. Взагалі, існування сучасного мистецтва доволі складно уявити без алюзій, запозичень, впливу чи просто схожості на роботи інших авторів, оскільки створити щось кардинально нове і абсолютно неповторне в умовах, коли у світі існують мільйони художників і до тебе практично все вже сказано, практично неможливо. Жодного автора не можна вважати чи називати плагіатором, доки цей факт не буде встановлено експертизою чи доведено у суді. Позови до суду зі звинуваченнями у плагіаті зазвичай подають маловідомі художники або їхні спадкоємці проти успішніших на арт-ринку авторів, які без дозволу використовують твори менш відомих колег з комерційною метою (наприклад, звинувачення у плагіаті неодноразово висувалися Річарду Прінсу та Джеффу Кунсу).
Повернімося до історії успіху Абудії і його теперішньої позиції на арт-ринку. Абудія (повне ім’я – Абудія Абдулайє Діаррасуба) народився у 1983 р. у Кот-д’Івуарі у м. Абенгуру. Батько вигнав його з дому, коли дізнався, що син-підліток хоче стати художником. За підтримки матері, яка повірила у його талант, у 2003 р. Абудія закінчив школу прикладного мистецтва у Бінгервілі, а у 2005 – Інститут мистецтв в Абіджані, найбільшому місті Кот-д’Івуару. Арт-галереї на батьківщині художника нерідко відмовляли йому у співпраці –місцева публіка не оцінила його стиль.
На міжнародному рівні ім’я Абудії стало відомим у 2011 р., після того, як у грудні 2010 р. в Кот-д’Івуарі пройшли президентські вибори і розпочалися серйозні сутички між прихильниками різних політичних сил. Бойові дії точилися поряд із майстернею Абудії в Абіджані. Художник вирішив не тікати з міста, а зображати на своїх картинах сцени з життя в умовах громадянської війни. Західні ЗМІ доволі часто демонстрували його роботи як ілюстрації подій у Кот-д’Івуарі. Після цього Абудію почали виставляти та купувати за кордоном. У 2011 р. перспективного художника помітила лондонська галерея «Jack Bell», яка і зараз з ним співпрацює.
Зараз Абудія живе і працює переважно у Брукліні в Нью-Йорку, а також у студії в Абіджані. Його представляють більше десятка галерей. Головним ринком художника є Великобританія, на другому місці – США, на третьому – Гонконг, на четвертому – Франція, далі йдуть Марокко, материковий Китай, Австрія та інші країни.
Перший аукціонний продаж картини Абудії відбувся у Лондоні на аукціоні «Бонемс» («Bonham’s») у 2013 р., де роботу під назвою «Нігер» («Nigga», 2011 р.) придбали за 4,2 тис фунтів стерлінгів (або, на той час, 6,5 тис. дол. США). Переламним у кар’єрі художника став 2014 р., коли його роботи були показані на колективній виставці у відомій лондонській галереї Чарльза Саатчі з однойменною назвою «Saatchi» (у 2015 р. у цій галереї вдруге експонувалися роботи художника).
Протягом 2017 р. Абудія створив серію картин спільно з британським художником Крістіаном Ферром (Christian Furr, народився 1966 р.). Ферр став відомим завдяки тому, що у 1995 р. став наймолодшим художником, якого королівська сім’я обрала для написання портрета Єлизавети ІІ. Цікаво, що у базах даних аукціонних результатів ви не знайдете робіт Крістіана Ферра, крім тих, які він створив спільно з Абудією. Британський художник після свого успіху з портретом королеви працює переважно на замовлення як портретист. Абудія перевершив британського метра за показником аукціонних продажів.
Це пов’язано із вже згаданим бумом на ринку ультрасучасного африканського мистецтва. Ціни на твори Абудії почали зростати у 2021 р. на відомому онлайн-аукціоні у «Крістіс». У 2020 р. продажі були не надто високими через загальну несприятливу ситуацію на арт-ринку через пандемію. За підсумками 2020-2021 рр. Абудія посів 11-е місце у рейтингу ультрасучасних художників світу віком до 40 років від «Artprice»: всього на аукціонах протягом цього періоду було продано 66 його картин загальною вартістю 4,1 млн дол. Пік його аукціонних продажів спостерігався у 2022р.: за підсумками першої половини 2022 р. на аукціонах було продано 56 картин на суму близько 9,2 млн дол. (4-е місце у рейтингу ультрасучасних митців).
У 2022р. твори Абудії були представлені у національному павільйоні Кот-д’Івуару на Венеційській бієнале. На арт-ринку відомий так званий «ефект бієнале», або «венеційський ефект»: участь у престижній виставці у Венеції суттєво сприяє просуванню молодих художників на арт-ринку. Роботи Абудії також були представлені на кількох ярмарках сучасного мистецтва «Art Basel».
До десятка найдорожчих творів художника сьогодні входять наступні твори:
Ці найдорожчі картини були продані протягом одного року і всі у кілька разів вище естімейта. Також можна помітити, що ціна більшості робіт художника в розрахунку за 1 см2 варіюється в межах 10-15 дол. Подібна закономірність зазвичай простежується щодо картин інших митців: в Пікассо, Баскії і багатьох інших у певний проміжок часу є свій сталий діапазон цін за 1 см2, який не змінюється надто різко. Але, на відміну від цих художників, позиція Абудії на арт-ринку сьогодні є не такою стабільною: у 2023р. було зафіксовано значне падіння продажів його робіт. У першому півріччі 2023р. було продано 43 картини загальною вартістю близько 2,9 млн дол. (у 2022р. за той самий період було продано творів на 9,2 млн дол.).
Різкий злет і спад є ризиковою ситуацією для подальшої кар’єри молодих митців. Зростання цін на їхні роботи у декілька разів і активні аукціонні продажі часто обертаються таким самим стрімким зниженням, після чого художники вже не можуть вийти на попередній високий рівень продажів. Так свого часу сталося із роботами німецького художника Ансельма Рейла (нар. 1970 р.). Його пік популярності припав не середину 2000-х рр., коли твори Рейла перепродавали на аукціонах у кілька разів вище естімейта. Наприклад, у 2007 р. його картину, попередньо оцінену у 51 тис. дол., продали у дванадцять разів дорожче – за 634 тис. дол. Після кризи 2008р., коли продажі і ціни впали, художник певний час ледве зводив кінці з кінцями. На попередні високі показники він більше не вийшов.
Схожа історія була і з американцем Люсьєном Смітом (нар. 1989р.), особливо популярним у середині 2010-х рр. У 2013р. його робота вперше з’явилася на аукціоні і була придбана за 389 тис. дол. (естімейт становив 150 тис. дол.). На аукціонах було продано сотні його робіт, але ажіотаж минув: якщо протягом 2013 р. річний аукціонний оборот творів Сміта становив 3,7 млн дол., то через десять років у 2023 р., згідно бази даних «Artprice», – лише 15 тис. фунтів стерлінгів.
Злет і падіння відбуваються зазвичай внаслідок спекулятивного перепродажу, який на арт-ринку називають «flipping» («фліппінг», буквально – «перегортання» або «підкидання») і який шкодить репутації молодих художників: колекціонери чи арт-дилери, зацікавлені у швидкому збагаченні, купують твори популярного молодого митця і незабаром вигідно перепродають їх на аукціонах, де інші колекціонери в гонитві за модною новинкою і вигідною інвестицією купують їх у кілька разів дорожче. Але через певний час бульбашка роздутих цін репається і твори художників втрачають популярність і дешевшають. Ті, хто отримав від спекуляції прибутки, потім так само можуть інвестувати у нових зірок арт-ринку. Бум триває недовго і ті, хто переплатив за твори модних митців з метою на них заробити, можуть і не встигнути вигідно їх перепродати, тож будуть вимушені позбуватися їх дешевше, ніж придбали. Це кар’єрі художників аж ніяк не сприяє, оскільки на арт-ринку діє правило: ціни ніколи не повинні знижуватися, а тільки зростати. Якщо роботу художника купують, скажімо, за 100 тис. дол., а потім збувають за 50 тис., то це катастрофа.
Для більшості поважних арт-дилерів (або галеристів, як їх також називають) різкий злет цін і спекуляція на їхніх художниках також невигідні, оскільки дилери мусять підлаштовуватися під аукціонні показники і підвищувати ціни, внаслідок чого втрачають колекціонерів, які не готові зненацька платити у кілька разів більше. Якщо ж арт-дилер не підвищить ціни на твори модного автора, до його галереї посуне потік спекулянтів і він втратить довіру та авторитет серед серйозних клієнтів, орієнтованих на довгострокову співпрацю з галереєю і стабільну кар’єру художника, в якого інвестує. Вартість творів художників повинна демонструвати поступове, не надто різке, але стале зростання, вони не мають з’являтися на аукціонах надто часто. Це правило стосується передусім молодих сучасних митців і не торкається невеликої когорти художників, чиї імена вже стали всесвітньо відомими дорогими брендами і символами престижу з тривалою історією (Пабло Пікассо, Енді Ворхолу чи Джеффу Кунсу рекордні ціни і часта поява на аукціонах не зашкодять, найзаможніші колекціонери світу їх все одно купуватимуть).
Якщо простежити аукціонні результати Абудії 2023 р., то можна помітити, що зросла кількість непроданих лотів та проданих нижче естімейта. У 2022 . відсоток його непроданих робіт становив 12 %, а у 2023 – 40 %. Річний аукціонний оборот Абудії за весь 2023 р. знизився на 75 % у порівнянні з попереднім роком. Ще у 2022 р. учасники аукціонів були готові купувати твори молодих африканських художників за будь-яку ціну, але рік по тому попит на цей сегмент знизився і падіння продажів у 2023 р. спостерігалося не лише в Абудії, а й інших популярних авторів: Олуволе Омофемі, Еммануеля Таку, Отіса Кваме Ке Квайко (Otis Kwame Kye Quaicoe) та інших. За винятком жінок – художниці африканського походження Джаде Фадоджутімі та Джулі Мерету минулого року встановили цінові рекорди.
Спад попиту на твори Абудії та інших африканських митців, ймовірно, є закономірним наслідком попереднього спекулятивного буму. У 2024 р. очікується багато художників африканського походження на Венеційській бієнале, кілька країн Африки вперше представлятимуть свої національні павільйони у Венеції. Можливо, окремі з представлених митців незабаром стануть новими бестселерами на ринку ультрасучасного мистецтва.
Джерела
Автори: Степан Максимов, Олена Радаєва
|
