СТЕПАН МАКСИМОВ: ПЕРЕДТЕЧІ

«ЧОРНОГО КВАДРАТА» МАЛЕВИЧА

27 травня 2023 року

«Чорний квадрат» всесвітньо відомого художника з України Казимира Малевича — одна з найпопулярніших модернових картин, назва якої відома майже кожному. Це полотно продовжує дивувати своєю неординарністю, епатажністю, простотою і новаторським підходом. Але картина з однойменною назвою існує не в однині — всього чорних монохромних квадратних полотен авторства Малевича налічується чотири. Проте менш знаними серед широкого загалу є імена попередників великого художника, які ще за багато десятиліть до появи першого «Чорного квадрата» (1915 р.) також експериментували з мінімалістичними одноколірними зображеннями та дивували публіку 19-го століття.

Одним з таких неординарних творчих діячів був Альфонс Алле (фр. Alphonse Allais, 1854 - 1905) – французький журналіст, письменник-гуморист, художник і музикант, який епатував паризьке товариство своїми ексцентричними витівками задовго до дадаїстів та сюрреалістів.

Альфонс Алле вважається передтечею мінімалізму та концептуального мистецтва. У 1882 р. він створив картину у вигляді суцільного чорного прямокутника під назвою «Битва негрів у печері темної ночі». Полотно було презентоване 1883 р. у Галереї Вів’єн на виставці мистецького товариства «Непослідовних» (фр. Les Arts Incoherents) і мало наступний вигляд:

Таким чином, Альфонс Алле за понад три десятиліття до Казимира Малевича представив мінімалістичну монохромну картину. З 1883 до 1894 рр. Алле створив цілу серію монохромних робіт інших кольорів із чудернацькими гумористичними назвами (сам автор був знаним жартівником та не приховував іронічне ставлення до власних мистецьких експериментів). 1883 р. він представив на огляд публіки порожній білий аркуш бристольського паперу під назвою «Перше причастя дівчат, що потерпають від хлорозу, снігової пори».

Того ж року Альфонс Алле створив яскраво-червоний «пейзаж» із промовистою назвою «Збір помідорів апоплексичними кардиналами на березі Червоного моря».

Ось ще декілька зразків його монохромних творів: «Танок п’яних у тумані»,

«Ступор новобранців, які вперше побачили блакить Середземного моря».

Подальші роботи мали ще провокативніші назви. Як-от зелена картина «Сутенери у розквіті сил, що п’ють абсент, лежачи на животах у траві»

або «Робота з охрою жовтушних чоловіків-рогоносців».

Альфонс Алле мав різнобічні зацікавлення і таланти. Окрім малярства, він експериментував у царині музики і задовго до відомої п’єси-тиші Джона Кейджа «4'33» (1952 р.) створив і «виконав» у 1897 р. свій «Скорботний марш на поховання великого глухого» – чистий нотний аркуш без жодної ноти. Крім того, винахідливий французький митець зажив слави своїми дотепними афоризмами: наприклад, «Не варто відкладати на завтра те, що можна зробити післязавтра» або «Найтяжче пережити кінець місяця, особливо — останні тридцять днів». Його гумор та сміливі творчі експерименти надихнули шанувальників створити товариство під назвою «А.А.А.А.А.» (Асоціація абсолютних апологетів Альфонса Алле), яке існує й нині.

Проте Альфонс Алле не єдиний, хто відзначився оригінальними мистецькими витівками у столиці мистецтва 19-го століття, Парижі. Вище наведена серія монохромних робіт з’явилася після того, як 1882 року його приятель, французький драматург та лібретист Поль Бійо (1854 - 1933), продемонстрував чорне прямокутне полотно під назвою «Нічна бійка негрів у підвалі», яке мало наступний вигляд:

Картина була сатиричною відповіддю на імпресіонізм, який тоді сприймався і публікою, і художниками ще подекуди скептично. У 1897  р. Альфонс Алле видав «Першоквітневий альбом» («L’Album primo-avrilesque»), у якому були надруковані зображення його монохромних робіт, а також і вище згадана робота його друга та натхненника, Поля Бійо.

Цікаво, що походження «прачорних» квадратів можна вести ще на кілька десятиліть вглиб історії (і, як буде показано далі, навіть століть). Так, у 1843 р. французький художник-ілюстратор, карикатурист та фотограф Берталь (справжнє ім’я – Шарль Альбер Д’Арну, 1820 - 1882) оприлюднив свою роботу «Вигляд на Ла-Хог (нічний ефект), Жан-Луї Петі». Це був жарт та іронічна реакція Берталя на дуже темну картину, яка була представлена на виставці паризького щорічного Салону 1843 р. Назва «Ла-Хог» – це місцевість, де наприкінці 17-го століття відбулася битва між британським та французьким флотом. На картині Берталя пародія на темну батальну сцену виглядала так:

У царині графіки «чорним квадратом» відзначився видатний французький художник Гюстав Доре (Paul Gustave Dore, 1832 - 1883). У 1854 р. вийшла перша самостійна книга-альбом молодого 22-річного митця під назвою «Живописна, драматична і карикатурна історія Святої Русі». Альбом починався із зображення суцільного темного прямокутника, підписаного фразою: «Походження російської історії губиться у пітьмі давнини».

А зазирнувши у трактати 17-го століття, коли наука, філософія та алхімія ще були тісно переплетені між собою, можна віднайти чорне монохромне зображення у роботі англійського філософа, астролога та окультиста Роберта Флада (Robert Fludd, 1574 - 1637). У трактаті під назвою «Про створення Макрокосму та Мікрокосму» (Utriusque Cosmi, Maioris scilicet et Minoris, metaphysica, physica, atque technica Historia, 1617 - 1621) на стор. 26 зображена так звана «Велика пітьма» (праматерія до створення Всесвіту) у вигляді чорного квадрата.

Отож, такі різні і незвичні для того часу монохромні роботи були передвісниками геометричного абстракціонізму початку 20-го століття. Щодо ж найвідомішого у світі «Чорного квадрата» нашого славнозвісного співвітчизника, народженого у Києві, — Казимира Севериновича Малевича (1879 - 1935), то перший з них побачив світ у 1915 р. Всього, як вище вже згадувалося, «Чорних квадратів» Малевича – чотири. Оригінальна назва першого полотна — «Чорний супрематичний квадрат» (супрематизм — напрям в авангардистському мистецтві, заснований Малевичем, для якого властиві абстрактні композиції з різнокольорових площин простої геометричної форми: квадратів, трикутників, ліній). Перед публікою картина постала на колективній виставці самого Малевича та інших послідовників супрематизму під назвою «0,10» у будинку на Марсовому полі у тогочасному Петрограді (нуль у назві виставки означав безпредметність супрематичних композицій, а число 10 — заплановану кількість учасників експозиції). Перший «Чорний квадрат» з’явився не на порожньому місці: йому передували активні творчі пошуки та робота художника над декораціями до вистави групи митців-футуристів під назвою «Перемога над сонцем» (1913). «Чорний супрематичний квадрат» розміром 79,5х79,5 см., виконаний олією на полотні, зараз зберігається у Третьяковській галереї в Москві.

Другий «Квадрат», написаний 1923 р., був частиною триптиха «Квадрат», «Коло» і «Хрест», мав розмір 106х106 см. і був самостійним твором, а не копією першого. Причому створений він був у співавторстві з трьома іншими художниками: А. Лепорською, К. Рождественським і Н. Суєтіним. Зберігається у Державному російському музеї у Петербурзі.

Третій «Чорний квадрат» був написаний Казимиром Малевичем у 1929 р. як авторський повтор першого. Виконаний він був на прохання директора Третьяковської галереї напередодні персональної виставки митця у зв’язку з тим, що перший «Квадрат» на той час перебував у незадовільному для експонування стані. Отже, третє полотно практично ідентичне першому, хоча художник вніс деякі незначні зміни у пропорції, аби не створювати зовсім точне просте повторення.

Четвертий «Чорний квадрат» має незвичайну історію: приблизна дата його створення — 1932 р., але аж до 1993 р. про нього не було відомо. За розміром він найменший від попередніх — 53,5х53,5 см. Відомим публіці він став завдяки тому, що 1993 р. клієнт «Інкомбанку» у м. Самара приніс замість застави для одержання кредиту саме це полотно. Згодом воно стало власністю і головним активом збанкрутілого з часом банку для розрахунків із кредиторами. У 2002 р. четвертий «Чорний квадрат» був придбаний приватним підприємцем за 1 млн. доларів і переданий на постійне зберігання до Ермітажу.

Усі «Чорні квадрати» різні та відмінні один від одного за розміром, фактурою, відтінком чорного.

Крім відомих чорних полотен, Казимиру Малевичу належать також інші монохромні картини. Зокрема, так званий «Червоний квадрат». Хоча на звороті картина має інший напис — «Жінка у двох вимірах», а в каталозі виставки 1915 р. їй була надана ще колоритніша назва: «Живописний реалізм селянки у двох вимірах». На полотні розміром 53х53 см. на білому тлі розташований великий червоний чотирикутник, який має дещо відмінну від квадрата неправильну форму. Зберігається у Державному російському музеї (Петербург).

Також відомим є «Білий квадрат», оригінальна назва якого — «Біле на білому» (1918 р., полотно, олія, 78,7х78,7 см). Зберігається у Музеї сучасного мистецтва (Museum of Modern Art, MoMA) у Нью-Йорку, США.

Отож, у відомих полотен Казимира Малевича були неординарні прототипи і передтечі. Проте, монохромні картини засновника супрематизму аж ніяк не можна назвати простим наслідуванням робіт французьких діячів 19-го століття. Роботи Гюстава Доре, Берталя, Поля Бійо та Альфонса Алле мали підкреслено жартівливий характер і не претендували на серйозне філософське підґрунтя. Їхні ілюстрації та живописні полотна створювалися заради розваги публіки та як іронічне глузування зі своїх колег із мистецького середовища. Полотна ж Малевича є вираженням послідовної концепції та філософії художника-авангардиста, який прагнув знайти новаторські виражальні засоби, універсальну художню мову з простих, архетипічних геометричних фігур та локальних кольорів — мову, яка була б доступною і зрозумілою для широких верств суспільства.