Infrastructure of the Ukrainian art market (part 2): leading Ukrainian art dealers

INFRASTRUCTURE OF THE UKRAINIAN ART MARKET (PART 2):

LEADING UKRAINIAN ART DEALERS

October 19, 2023

Stepan Maksymov, Olena Radaeva: «On the modern Ukrainian art market there are quite successful dealers who have several different projects, participate in prestigious international exhibitions, auctions and fairs, open new galleries and expand the geography of their activities, and also act as initiators of projects culturally – educational in nature. All art dealers who actively participate in international events and expand their business find new buyers abroad and build their brand. The primary commercial motive is quite natural and inseparable from the activity of a professional dealer. But at the same time, the «side effect» of the gallerist’s active activity abroad is the growing awareness of the world community about Ukrainian art and Ukraine as a whole. Therefore, gallerists who reach the international level simultaneously act as cultural diplomats».

Infrastructure-of-the-ukrainian-art-market-part-2-leading-ukrainian-art-dealers

Найперші приватні галереї

Історія появи незалежних приватних галеристів в Україні розпочинається з кінця 80-х рр. ХХ ст. У 1987 р. у Києві була створена перша недержавна галерея «Совіарт» на Андріївському узвозі, яка зараз працює як Центр сучасного мистецтва Soviart. Його співзасновниками стали київський галерист Віктор Хаматов, який у квітні 2023 р. пішов з життя, та українсько-данський художник і архітектор Сергій Святченко. Першим їхнім великим проектом була безпрецедентна спільна виставка американських та радянських молодих художників. У 1990 р. «Совіарт» провів першу спільну виставку з художниками з Данії. Крім того, галерея «Совіарт» була однією зі співзасновниць Асоціації арт-галерей України.

У 1988 р. у Києві була створена інша приватна художня галерея, «Триптих Арт», яка досі працює в історичному центрі Києва на вулиці Десятинній. ЇЇ заснували художники-керамісти Неллі Ісупова, Володимир Ісупов, Наталя Пікуш та Олександр Миловзоров, які спершу мали на меті створення простору для демонстрації власних робіт. Успіх до галереї прийшов завдяки тому, що їхніми частими відвідувачами стали співробітникам іноземних посольств та консульств, які почали відкриватися у Києві на початку 1990-х після здобуття Україною Незалежності. Галеристам довелося пережити нелегкі часи через спроби рейдерських атак у сумнозвісні «лихі 90-ті», а у 2020 р. галерея була вимушена тимчасово зачинитися через карантин.

Серед художників, з якими працює галерея, є добре відомі і в Україні, і за кордоном імена: Анатолій Криволап, Матвій Вайсберг, Андрій Блудов, Сергій Гай, Сергій Савченко, Михайло Демцю, Ахра Аджинджал, Анастасія Криволап, Наталія Корф-Іванюк, Оксана Мась і ще кілька десятків митців.

Також серед першої хвилі незалежних галерей, відкритих у 1990-х рр., варто відзначити добре відому «Карась Галерею», яка вже багато років працює у старовинному будинку на Андріївському узвозі. Вона була заснована у 1995 р. колекціонером і куратором Євгеном Карасем разом із його батьками, художниками Валерієм Карасем та Маріеттою Левханян. Спершу галерея мала назву «Арт Синтез», у 1996 р. перейменована на «Ательє Карась», а з 2008 р. зветься «Карась Галерея».

Як повідомляється, галерея зібрала одну з найбільших колекцій сучасного українського мистецтва, куди увійшло більше 500 творів понад 100 українських митців (Олексія Аполлонова, Олександра Бабака, Андрія Блудова, Петра Бевзи, Володимира Бовкуна, Матвія Вайсберга – це лише кілька імен з великого переліку).

Протягом усього існування галереї у ній відбулися сотні виставок (станом на 2017 р. налічувалася 361). У 2020 р. Євген Карась створив групу у «Facebook» під назвою «Сіль-Соль» як майданчик для продажу сучасного візуального мистецтва. Безпосередньо у цій групі в художників можна придбати твори мистецтва за досить низькою ціною. У 2020 р. художники через карантин переживали нелегкі часи і можливість продати свої твори через популярну соцмережу багатьом стала у нагоді. Спільнота «Сіль-Соль» функціонує і зараз та налічує майже 80 тис. підписників.

Нове покоління арт-дилерів 2000-х рр.

Нова хвиля активних, орієнтованих на міжнародний ринок галеристів з’явилася в Україні у середині 2000-х та 2010-х рр. Більшість галерей, заснованих в цей час, як от проект «Abramovych.art», «Bereznitsky Art Foundation» чи «Voloshyn Gallery», активно почали працювати за західним зразком: брати участь у великих міжнародних арт-ярмарках, співпрацювати з іноземними кураторами, організовувати власні мистецькі премії та гранти, щоб популяризувати і продавати своїх художників за кордоном.

Можна згадати «Щербенко Арт Центр», який був заснований у 2012 р. галеристкою і кураторкою Мариною Щербенко на основі «Боттега Галереї» у Києві (існувала з 2008 до 2015 р.). У 2009 р. галерея започаткувала конкурс Молодих українських художників (МУХі) для формування та підтримки нових імен в сучасному мистецтві. Зараз в умовах війни «Щербенко Арт Центр» не проводить виставки у Києві, а Марина Щербенко презентує сучасних українських художників у різних проектах за кордоном.

У 2018 р. у Києві відкрилася нова галерея «The Naked Room» («Гола кімната»), яку створили кураторки Лизавета Герман та Марія Ланько спільно зі швейцарським кінорежисером Марком Вілкінсом. Галерея працює з сучасними молодими художниками, які ще недостатньою мірою представлені на ринку, але мають перспективи (Люся Іванова, Катерина Бучацька, Петро Ряска). Також галерея працює із творчою спадщиною давно померлого художника Нової української хвилі Олега Голосія, а також над визнанням ранніх робіт добре відомих митців – художника Павла Макова та фотографів Віктора Марущенка, Олександра Чекменьова. У 2022 р. на 59-й Венеційській бієнале «The Naked Room» за рішенням Міністерства культури представляла Україну із скульптурою Павла Макова «Фонтан виснаження. Acqua Alta».

Переважна більшість найвідоміших українських галерей зосереджена у столиці. Треба визнати, що український арт-ринок є «києвоцентричним». Проте з 2000-х рр. почали з’являтися нові сучасні галерейні простори і в обласних центрах. Наприклад, у Львові із 2006 р. працює галерея «Зелена канапа», яка має серед своїх головних досягнень участь у Венеційській бієнале у 2022 р. із виставкою художника Петра Сметани (перший художник зі Львова, який потрапив на престижну виставку у Венеції).

Наразі існує зовсім небагато арт-дилерів, які надзвичайно активно представляють українське мистецтво за кордоном. Найактивніше працюють «VoloshynGallery» і «Abramovych.art».

«Abramovych.art»

Найуспішнішим арт-дилером з нового покоління галеристів у вітчизняній пресі зазвичай називають Ігоря Абрамовича. Його платформа «Аbramovych.art» об’єднує цілу низку проектів, які популяризують і продають сучасне українське мистецтво: «NewNowGallery», «Abramobych & Minin Studio», «Abramovychsculpturepark», «Abramovychstore» та «Abramovychfoundation».

У арт-дилерство Ігор Абрамович прийшов із бізнесу, опосередковано пов’язаного із арт-середовищем: його підприємство займалося транспортними перевезеннями творів мистецтва. Після такого досвіду підприємець у 2008 р. вирішив зайнятися продажем сучасного мистецтва. А свою мистецьку колекцію почав збирати ще задовго до цього, у 1999 р.

Арт-дилер співпрацює із багатьма відомими українськими художниками і просуває їхнє мистецтво на провідних світових аукціонах («Сотбіс», «Крістіс», «Філіпс», «Бонемс»). Одне з найбільших досягнень Ігоря Абрамовича – це поява на аукціоні «Філіпс» роботи Анатолія Криволапа «Кінь. Вечір» і її рекордний для сучасного українського мистецтва продаж за 186 тис. доларів США. Хоча Анатолій Криволап на той час вже давно був зрілим і відомим митцем і мав своїх поціновувачів і колекціонерів за кордоном, співпраця з арт-дилером зробила його ім’я не просто відомим, а «брендовим»: навіть ті, хто не знайомий з його творчістю, напевно неодноразово чули його ім’я у поєднанні з епітетом «найдорожчий художник України».

Галерея «NewNowGallery» зараз співпрацює з Олегом Тістолом, Мариною Скугарєвою, Сергієм Святченком, Василем Цаголовом, Вінні Реуновим, Віктором Сидоренком, Миколою Маценком, Романом Мініним, скульпторами Олександром Дяченком, Назаром Біликом, братами Єгором та Микитою Зігурами (Zigura Art) і молодим художником Степаном Рябченком.

Степан Рябченко, який працює переважно з цифровими медіа, у 2015 р. був визнаний одним з найуспішніших українців за версією журналу «Форбс». У 2021 р. він увійшов до переліку кращих цифрових митців світу за версією британського видання «Electric Artefacts».

Cкульптури Єгора і Микити Зігури, які також належать до когорти молодих художників, яким ще не виповнилося сорока років, встановлені у багатьох громадських місцях у містах України (Києва, Харкова, Дніпра та ін.), а також Франції, Австралії та США. Весною 2023 р. відбулися їхні виставки у Посольстві України у Франції.

У листопаді 2022 р. роботи скульпторів, з якими працює «Аbramovych.art», були представлені на відомій австралійській виставці «Sculpture by the Sea» («Скульптура біля моря», виставка скульптур під відкритим небом на австралійських пляжах).

Ще у 2014 р. Ігорем Абрамовичем була створена волонтерська спільнота «Фронт-Арт», яка зараз активно допомагає ЗСУ, і до якої увійшли Анатолій Криволап, Олег Тістол, Павло Маков, Євген Примаченко, Роман Мінін, Назар Білик, Дмитро Грек, Єгор та Микита Зігури, Олексій Золотар, а також долучаються приватні підприємці та колекціонери.

Серед інших проектів – колекція предметів мистецтва «AbramovychFoundation», яка складається з творів українських та східно-європейських художників за період 1980-2020 рр. Також арт-дилер спільно з художником Романом Мініним створили бренд одягу та взуття «Abramobych & Minin Studio». Крім того, працює онлайн-магазин «Abramovychstore», у якому можна придбати різноманітні арт-об’єкти від сучасних українських художників (переважно, принти, одяг і аксесуари).

У грудні 2021 р. за ініціативою «Abramovych.art» та Інституту проблем сучасного мистецтва у видавництві ArtHuss вийшло велике тритомне видання «30 років присутності», присвячене провідним сучасним українським художникам. Перед цим Ігор Абрамович очолював інші видавничі проекти: «20 років присутності», «25 років присутності», видання двох праць мистецтвознавиці Галини Скляренко – «Українські художники: з відлиги до Незалежності» та «Нова українська скульптура». Очевидно, що Ігор Абрамович став не просто успішним арт-дилером, а впливовою постаттю в культурному просторі України.

«VoloshynGallery»

Подружжя Максим та Юлія Волошини заснували «Voloshyn Gallery» у 2016 р. Ця галерея розпочала свою роботу після проведеного ребрендингу попереднього проекту подружжя Волошиних, галереї «Мистецька збірка».

«Мистецьку збірку» Волошини відкрили у 2006 р., коли вони обоє були двадцятирічними студентами. Знайомі запропонували їм для галереї приміщення у старовинному будинку в центрі Києва на вулиці Терещенківській, де довелося зробити капітальний ремонт. У 2015 р. подружжя галеристів увійшло до рейтингу найвпливовіших молодих людей віком до тридцяти років від журналу «Форбс» («30 under 30»).

Власник галереї, Максим Волошин, народився у сім’ї художника і колекціонера, тому ще з дитинства вчився розбиратися у мистецтві і став арт-дилером ще під час навчання в одинадцятому класі школи. Тоді в нього з’явилися перші клієнти, яким він допомагав знаходити твори мистецтва для створення колекції. Таким чином був зароблений стартовий капітал на власний бізнес. Спершу галерея «Мистецька збірка» спеціалізувалася на українському мистецтві ХІХ ст. та радянського періоду, але приблизно з 2010 р. галеристи відчули, що ця тема себе вичерпала, і зосередилися на творчості сучасних українських художників. Одним з топових митців, з якими почала співпрацювати галерея, став Михайло Деяк. Врешті-решт, був створений новий бренд – «Voloshyn Gallery».

Протягом 2020 р. попри те, що багато галерей і культурних інституцій у той період переживало кризу і зачинялося, «Voloshyn Gallery» взяла участь у кількох престижних закордонних арт-ярмарках: The Armory Show у Нью-Йорку, Dallas Art Fair у штаті Техас, Untitled Art Miami та NADA у віртуальному форматі. Того ж року галерея стала членом NADA (New Art Dealers Alliance). Протягом 2021-2023 рр. галерея представляла своїх художників на вище названих ярмарках та багатьох інших арт-ярмарках. У 2023 р. «Voloshyn Gallery» стала першою українською галереєю, яка з’явилася на відомому іспанському арт-ярмарку ARCOmadrid.

«Voloshyn Gallery» працює з майже двома десятками сучасних художників: Нікітою Каданом, Владою Ралко, Анастасією Подерв’янською, Жанною Кадировою, Олексієм Саєм, Лесею Хоменко та іншими.

Нещодавно у закордонних ЗМІ поширилася цікава новина про українське подружжя галеристів, які вимушено застрягли у США і як це обернулося, з відкриттям нової галереї. Беручи участь у ярмарку Art Basel у Маямі, Максим і Юлія Волошини спершу вимушені були затриматися через необхідність лишитися на карантин через зараження ковідом, відразу після чого в Україні почалася повномасштабна війна і подружжя так і лишилося у США. Приміщення «Voloshyn Gallery» у Києві стало на певний час бомбосховищем для співробітників та друзів галеристів. У квітні 2022 р. галерея поновила свою роботу, а Волошини тим часом вирішили відкрити нову галерею у Нью-Йорку. Проте плани змінилися, і українська галерея відкриється у Маямі.

Датою відкриття нової «Voloshyn Gallery» зазначається 7 жовтня 2023 р. у приміщенні неподалік від Інституту мистецтв Маямі. Діяльність в одному з провідних центрів світового арт-ринку виведе українських галеристів на новий рівень і зменшить їхню залежність від необхідності постійно брати участь у різних арт-ярмарках. Ярмарки тривають недовго, а участь в них вимагає значних витрат без гарантії, що вони окупляться. «Voloshyn Gallery» продовжить брати участь у мистецьких ярмарках, але відтепер її власники підходитимуть до цього питання вибірковіше.

***

З усього вище сказаного добре видно, що на сучасному українському арт-ринку є досить успішні дилери і які мають декілька різних проектів, беруть участь у престижних міжнародних виставках, аукціонах і ярмарках, відкривають нові галереї і розширюють географію своєї діяльності, а також виступають ініціаторами проектів культурно-просвітницького характеру.

Усі арт-дилери, які активно беруть участь у міжнародних заходах і розширюють свій бізнес, знаходять нових покупців за кордоном і вибудовують свій бренд. Первинний комерційний мотив цілком природний і невід’ємний від діяльності професійного дилера. Але при цьому «побічним ефектом» активної діяльності галериста за кордоном стає зростання поінформованості світової спільноти про українське мистецтво і Україну в цілому. Тож галеристи, які виходять на міжнародний рівень, одночасно виступають і у ролі культурних дипломатів.

Наведений вище неповний перелік українських галерей аж ніяк не є рейтингом за рівнем успішності, яку зазвичай вимірюють прибутком. Про реальні прибутки українських арт-дилерів говорити неможливо, оскільки вони є приватними підприємцями, як і більшість дилерів в усьому світі, і не зобов’язані оприлюднювати інформацію про фінансові результати своєї діяльності. Приватні угоди можуть приховувати багато цікавих фактів і неоднозначностей, проте у розголошенні їхніх деталей сторони зазвичай не зацікавлені.

Взагалі, як відомо, існує три типи арт-дилерів (за термінологією, запропонованою Дональдом Томпсоном):

1) брендові галереї – добре відомі на весь світ галереї-лідери, які працюють з найдорожчими художниками світу та колекціонерами найвищого щабля;

2) галереї мейнстриму, менш відомі і більш чи менш успішні на місцевому та міжнародному рівні, і які працюють з кількома десятками «трендових» митців, які добре продаються;

3) дрібні маловідомі локальні галереї, які працюють у найдешевшому ціновому сегменті.

А також є окрема категорія підприємців, які мають чи орендують галерейні приміщення, але при цьому вони не є справжніми арт-дилерами, оскільки їхній бізнес полягає не у продажі предметів мистецтва, а у зароблянні коштів на невідомих художниках і їхніх спонсорах, які готові платити такому підприємцеві, аби він влаштував виставку творчій особистості, яка бажає десь показати результати своєї діяльності. Такі підприємства називають «галереями марнославства» і орієнтуються вони переважно на художників-аматорів, хоча їхніми послугами часом користуються і професійні художники, не представлені у галереях мейнстриму. Часом навіть мейнстримні арт-дилери вимушені вдаватися до подібного бізнесу, коли справи в них йдуть не надто добре, та іноді робити замовні виставки за кошти художників, які не вписуються у концепцію їхньої галереї і яких вони б за сприятливих умов ніколи не виставляли.

Чи можна визначити, хто з українських галеристів є брендовим, хто мейнстримним? У масштабі глобального арт-ринку претендувати на статус брендових наші галеристи поки що не можуть. Це суб’єктивна оцінка, але об’єктивність взагалі важко досяжна, зважаючи не специфіку та значну непрозорість арт-ринку в цілому. Проте навряд чи хтось зможе навести вагомі аргументи на користь того, що вітчизняні галереї стоять в одному ряду за ступенем їх відомості у світі, а також за рівнем цін на їхні роботи в одному ряду з такими брендами як «Gagosian», «Hauser & Wirth», «Zwirner» чи «Pace Gallery». Очевидно, що це не так. Можна сказати, що на українському арт-ринку є певна кількість галерей, що належать до мейнстриму, працюють над своїм брендом і представляють художників, які добре відомі на вітчизняному арт-ринку і певною мірою на ринку світовому. І, звичайно, існує значна кількість місцевих невеликих галерей найдешевшого цінового сегменту, які можуть продавати і якісні мистецькі твори, а подекуди і так званий «junk art» («сміттєве мистецтво» – продукцію масового виробництва та роботи дуже низького, початкового любительського рівня), яких ми, звісно, тут не згадуватимемо.

Українські онлайн-галереї

Сьогодні завдяки можливостям інтернет-комерції та онлайн-галерей усі художники, як добре, так і менш відомі, і навіть аматори, можуть виставити результати своєї творчої діяльності на продаж та суд публіки віртуально. Шанси отримати позитивну відповідь на заявку художника про співпрацю від інтернет-галерей значно вищі, ніж коли мова йде про традиційних успішних арт-дилерів (останні зазвичай не розглядають пропозиції і портфоліо художників, які приходять до них самі, так би мовити, «з вулиці»).

Вихід художника на арт-ринок в онлайн-сегменті значно простіший. Якщо традиційний арт-дилер (мова, звісно, йде про дилера мейнстриму, а не про невеликі крамнички картин) шукає перспективних художників сам і за рекомендаціями авторитетних осіб, то власники інтернет-галерей відкритіші до співпраці. На їхніх сайтах присутня форма для надсилання заявки про співпрацю від усіх охочих. Звісно, в різних інтернет-платформ критерії відбору художників можуть відрізнятися: деякі сайти можуть бути досить лояльними до широкого спектру робіт, в тому числі любительського рівня; в інших онлайн-галереях необхідною умовою для співпраці може бути обов’язкова наявність вищої художньої освіти чи відповідність творчості художника певному напрямку (наприклад, сайт може спеціалізуватися на арт-об’єктах сегменту «Сontemporary Аrt»).

У порівнянні із невеликими звичайними галереями, інтернет-платформи мають для художника ряд переваг. По-перше, коло покупців онлайн-галерей географічно може бути досить широким, в той час як місцеву художню галерею може відвідати обмежене коло тамтешніх жителів чи туристів. По-друге, на інтернет-платформах покупці значно вільніші у своєму виборі, самостійно обираючи роботи художників на свій смак і гаманець незалежно від вподобань, пріоритетів і рекомендацій арт-дилера. Тож у художників, чиї твори припадають пилюкою серед стосів картин у місцевих крамничках і арт-галереях через те, що продавець з певних причин рекомендує покупцям роботи інших художників, шанси на продаж через Інтернет можуть бути вищими.

Це не применшує значення звичного формату офлайн-галерей і не означає, що усі їхні власники заангажовані. Інтернет-комерція і традиційний формат купівлі безпосередньо в галериста добре доповнюють одне одного. Але ж не секрет, що художники, чиї роботи коштують дорожче, мають пріоритетне значення для підприємця, який продає твори мистецтва. Це стосується арт-дилерів, що працюють у всіх цінових сегментах, від найвищого до найдешевшого. Тож очевидно, що це може вплинути на рекомендації арт-дилера покупцеві з приводу вибору творів певного автора.

Проблема залежності художників і покупців від комерційних інтересів продавців певною мірою вирішується наявністю в галереї сайту, через який на власний розсуд можна придбати ті предмети мистецтва, що у ній знаходяться. Але, на жаль, багато дрібних продавців не мають ресурсів для розробки гарного і зручного сайту для онлайн-продажів. І однієї його наявності недостатньо: без «розкрутки» і відвідуваності існування сайту має мало сенсу.

Розглянемо кілька найбільших українських інтернет-платформ з продажу мистецтва. Однією з найпопулярніших онлайн-галерей, де можна придбати твори сучасних українських художників, є «KyivGallery» («Київська галерея»). Вона була заснована у 2007 р. підприємцем, який народився у сім’ї художників, Романом Палієм. Галерея розвивалася поступово, експериментуючи з різними напрямками (наприклад, на початку свого існування у ній продавалися художні ляльки, проте згодом від цієї ідеї відмовилися). З часом її впізнаваність і популярність зростала, покращувався функціонал сайту. У 2020-2021 р. «KyivGallery» зосередилася на залученні до співпраці найвідоміших українських митців. Зараз на сайті можна знайти роботи таких художників як Ахра Аджинджал, Олексій Аполлонов, Петро Бевза, Олексій Белюсенко, Матвій Вайсберг, Борис Єгіазарян, Микола Журавель та багатьох інших. Попри війну, галерея продовжує працювати і допомагає Збройним Силам України. До співпраці з галереєю можуть долучитися сучасні художники з обов’язковою професійною освітою та оригінальними роботами в ідеальному стані, які знаходяться в Україні.

Ще одна популярна велика онлайн-галерея з доброю репутацією – «Арт Онлайн Україна». Галерея була заснована 2009 р. у Києві Віктором Преображенським. На сайті представлено живопис і графіку сучасних художників з різних регіонів України, різноманітних жанрів, стильових напрямків, у різних техніках (олія, акрил, акварель та інші). Для покупців існує можливість запропонувати свою ціну і отримати суттєву знижку на бажану картину.

Ще одна велика і популярна платформа – «UkrainArt» («ЮкрейнАрт»). У мережі «Facebook» в неї налічується понад 70 тис. підписників. Офіс галереї знаходиться у Львові, а через сайт можна придбати твори майстрів з будь-якого куточка України. Серед представлених на сайті робіт переважають предмети декоративно-ужиткового мистецтва (прикраси, одяг, аксесуари, кераміка, меблі ручної роботи), меншою мірою представлені живопис і графіка. Кожен художник, дизайнер чи майстер з України може надіслати на розгляд адміністрації галереї заявку про бажання співпрацювати.

Комісійний відсоток, який художники сплачують онлайн-галереям з отриманих від продажу коштів, в середньому варіюється в межах 25-35%. Правилом гарного тону, так само як і у роботі з багатьма традиційними галереями, вважається, що роботи художника мають коштувати однаково на усіх платформах, де він продається, і безпосередньо у його майстерні також. Більшість онлайн-галерей досить лояльні і ніяк не контролюють художників, чи, раптом, не продаються їхні твори в іншому місці дешевше. Але окремі підприємці мають жорсткіші правила і можуть припинити співпрацю з художником, якщо виявлять на інших майданчиках нижчі ціни.

Зважаючи на те, що рівень цін на роботи одного майстра, які представлені на різних інтернет-платформах, більш-менш однаковий, то головну роль у конкурентній боротьбі між онлайн-галереями має функціонал сайту, якість обслуговування, можливість отримати знижку та, особливо, реклама і виведення сайту галереї у топ результатів інтернет-пошуку (тобто пошукова оптимізація, або SEO – Search Engine Optimization). Наявність сайту галереї у першій десятці результатів пошукового запиту (наприклад, «купити картину в Україні») для багатьох покупців може бути вирішальним фактором у виборі, де придбати бажаний предмет мистецтва.

Автори: Степан Максимов, Олена Радаєва

Розвиток галерей (джерела):