 |
 |
 |
|
INFRASTRUCTURE OF THE UKRAINIAN ART MARKET (PART 1): DOMESTIC AUCTIONS FOR THE SALE OF CULTURAL ASSETS
October 16, 2023
Stepan Maksymov, Olena Radaeva: «The infrastructure of the modern Ukrainian art market, as in many countries of the world with a more or less developed market for art objects, is a combination of institutions and platforms engaged in the sale of art objects and those that are not directly related sale, but are participants in this process. The latter include providers of expertise, appraisals, art insurance, art consultants, as well as various cultural institutions that can indirectly influence the market situation. Galleries and auction houses are the backbone of the art market infrastructure. It is they who provide interaction between creators, owners, sellers and buyers of works of art».
Хоча перші вдалі спроби створення приватних мистецьких закладів були здійснені ще наприкінці 1980-х арт-ринок незалежної України почав формуватися порівняно недавно, в 1990-х рр., а особливо активним періодом формування стала середина 2000-х.
Очевидно, що під час перебування України у складі СРСР не існувало ніякого вільного ринку творів мистецтва, як і вільного ринку взагалі. Основним замовником культурної продукції виступала держава, держзамовлення розподілялися між художниками за рішенням відповідних профільних спілок. Неофіційне, «неформатне» мистецтво практично не мало шансів на успіх. Успішність і затребуваність художника, його доступ до необхідних матеріальних ресурсів залежали від слідування партійній ідеології і зображення сюжетів, які задовольняли смаки і офіційну позицію партійного керівництва. Результати творчої праці, які йшли у розріз із принципами «політики партії», могли бути з легкістю знищені, як це сталося із проектом «Стіна пам’яті» на Байковому цвинтарі – монументальним об’ємним горельєфом, над яким працювали художники Володимир Мельниченко та Ада Рибачук і який протягом весни 1982 р. за наказом Міністерства культури УРСР просто забетонували.
Певні зрушення відбулися у другій половині 1980-х рр. Галереєю під відкритим небом, на якій збиралися молоді митці, що відійшли від радянських канонів, став Андріївський узвіз. Чимало відомих українських художників пройшли через «школу» Андріївського узвозу. Але невдовзі його вулична торгівля звелася, переважно, до продажу сувенірів. Попри це, на цій вулиці ще й досі зосереджена значна кількість художніх галерей, не лише «сувенірного» і «подарункового» спрямування, а й досить престижних, які мають добру репутацію серед вітчизняних та іноземних колекціонерів і представляють творчість художників, чиї імена увійшли до мейнстриму сучасного українського мистецтва.
Основними центрами вітчизняного арт-ринку є Київ, Львів, Харків, Одеса. Серед них провідне місце завжди посідала столиця: саме тут зосереджені провідні аукціонні будинки України та найвідоміші українські арт-галереї.
Протягом першої половини 1990-х рр. творчими осередками, з яких вийшло багато відомих зараз українських митців, були мистецькі сквоти – поселення художників у «нічийних» будівлях. Найвідомішими були колонії художників у Києві на вулицях Михайлівській (тодішній Паризької комуни, від чого сквот одержав назву «Паркомуна»), на Олегівській та Великій Житомирській («БЖ-АРТ»). Сквоти виконували одночасно функцію майстерні, житла, клубу художників та інтелектуалів, а також галереї, де можна було побачити і придбати оригінальне сучасне українське мистецтво.
Активний розвиток інфраструктури вітчизняного арт-ринку розпочався у 2000-х рр., коли відбувся злет попиту на живопис, особливо на художників Нової української хвилі. Під цим широким збірним поняттям розуміють українських художників різних напрямків та творчих об’єднань, які сформувалися протягом 1980-1990-х рр. і аж до самого початку 2000-х. Спільним знаменником для цих художників був відхід від офіційної радянської лінії і пошук своєї індивідуальної манери в рамках найрізноманітніших стилістичних течій, по-своєму переосмислених в рамках філософії постмодернізму, для якого властивий еклектизм і вільна гра із культурним досвідом і знаннями, накопиченими протягом минулих епох. Нова українська хвиля включає кілька сотень художників з усієї України – із вище згаданих трьох київських сквотів, з об’єднання «Живописний заповідник», із творчих осередків Одеси, Харкова, Львова та інших міст. Назвемо лише кілька найвідоміших імен: Анатолій Криволап, Тіберій Сільваші, Олександр Животков, Матвій Вайсберг, Олександр Ройтбурд, Олег Тістол, Андрій Блудов, Владислав Шерешевський…
Нова українська хвиля стала мейнстримом. Одночасно з нею популярним сегментом на арт-ринку був живопис радянської доби. Зростання попиту на ці напрямки мистецтва призвело до появи великої кількості нових галерей, аукціонних будинків, нових сучасних арт-центрів.
В цілому, інфраструктура сучасного українського арт-ринку, як і у багатьох країнах світу з більш-менш розвиненим ринком предметів мистецтва, є сукупністю інституцій і платформ, які займаються продажем предметів мистецтва, та тих, які безпосередньо не пов’язані продажем, але є учасниками цього процесу. До останніх належать надавачі послуг з експертизи, оцінки, страхування предметів мистецтва, арт-консультанти, а також різноманітні культурні інституції, які непрямо можуть впливати на ринкову кон’юнктуру.
Такі заклади як музеї, центри сучасного мистецтва, інші організатори престижних виставок, конкурсів і грантових програм для художників, освітні заклади для підготовки арт-менеджерів та кураторів не займаються продажем мистецьких творів. Проте в системі арт-ринку вони виконують роль інформаційного посередника та проміжної ланки, яка підвищує символічну цінність предметів мистецтва та репутацію митців. Разом із провідними галеристами та колекціонерами вони так чи інакше проводять селекцію художників, які увійдуть до переліку видних імен, набудуть впізнаваності, деякі з них, можливо, навіть увійдуть в історію мистецтва, а їх твори зростуть в ціні на арт-ринку. Культурно-освітні заходи та експертний чи науковий дискурс мають не меншу силу, ніж реклама у ЗМІ чи соціальних мережах.
Галереї та аукціонні будинки становлять основу інфраструктури арт-ринку. Саме вони забезпечують взаємодію між творцями, власниками, продавцями і покупцями творів мистецтва. В результаті діяльності арт-дилерів та аукціонів робота художника знаходить свого кінцевого споживача і приносить прибуток тому, хто цю роботу створив (коли мова йде про первинний ринок), або його власнику під час перепродажу на вторинному ринку, і, звісно ж, самому продавцеві-посереднику.
ВІТЧИЗНЯНІ АУКЦІОНИ З ПРОДАЖУ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Перші аукціони з продажу предметів мистецтва в Україні з’явилися ще на початку 1990-х рр. Найперший аукціонний дім був заснований колекціонером Олександром Бреєм у 1994 р. і мав назву «Антік Центр». Аукціон спеціалізувався на продажі антикваріату, який у 1990-х рр. був найголовнішим сегментом вітчизняного арт-ринку.
Також одним з перших став аукціонний дім «Arsani», заснований у 1995 р. Він і досі працює у Києві і має також представництво у Великобританії. Основний сегмент робіт, які продаються на цьому аукціоні – переважно антикваріат та класичний живопис, але на ньому також з’являються і роботи сучасних художників. Як повідомляється на сайті самого «Arsani», серед видатних робіт, які продавалися на цьому аукціоні, були твори Клода Моне, Сальвадора Далі, Івана Айвазовського. В аукціонних каталогах різних років можна знайти живопис відомих українських живописців радянського періоду Миколи Глущенка і Тетяни Яблонської, а також сучасних художників Миколи Журавля, Сергія Гая чи Петра Лебединця.
На початку 2000-х рр. в Україні сформувалися три необхідні чинники для систематичного функціонування публічних торгів з продажу творів мистецтва. Як відзначає арт-фінансист і менеджер Денис Белькевич, цими факторами стали:
1) суттєве зростання пропозиції творів мистецтва, готових до вільного продажу на ринку;
2) зростання попиту внаслідок появи в Україні нової формації колекціонерів;
3) розвиток інформаційних чинників (ЗМІ, спеціалізованих видань про мистецтво), які дедалі більше залучалися і піднімали статус аукціонів до рівня важливих соціальних подій.
На початку 2000-х рр., коли склався значний попит на живопис, лише в одному Києві з’явилося більше десятка аукціонних будинків, серед яких був і «Goldens». Провідними аукціонними будинками нового покоління, які сфокусували свою увагу на українському мистецтві, особливо сучасному, стали «Goldens» (також відомий багатьом за колишньою назвою як «Золотий перетин») та «Дукат». А в сегменті торгівлі антикваріатом лідером став онлайн-аукціон «Violity». На відміну від інших українських аукціонів, вони систематично проводять торги, навіть і зараз у непрості часи.
«Goldens»
Найбільший аукціонний будинок, що стабільно функціонує на вітчизняному арт-ринку і відзначається ціновими рекордами з продажу українського мистецтва, – це «Goldens» (до лютого 2022 р. мав назву «Золотий перетин»). Він був заснований 2004 р. у Києві братами Михайлом та Олексієм Василенками. Як розповідав в одному з інтерв’ю Михайло Василенко, у 1990-х рр. разом із батьком вони займалися арт-дилерством: продажем живопису, декоративно-ужиткового мистецтва та антикваріату, який був панівним сегментом арт-ринку 1990-х.
Найперші торги нового аукціонного дому були невдалими: із сімдесяти картин було продано лише чотири. На наступних аукціонах вдалося вийти на показник 30% проданих лотів, а вже за декілька років аукціон «Goldens» зміг досягти твердої позиції на вітчизняному арт-ринку. Як відомо, сьогодні це найбільший аукціонний дім в Україні. До того ж аукціон «Goldens» є першим, що почав проводити аукціони сучасного мистецтва, дизайну та фотографії.
Правила участі в аукціоні передбачають попередню реєстрацію потенційного покупця, під час якої він має сплатити авансовий платіж у розмірі 10% стартової ціни лоту. У разі придбання покупцем лоту із його фінальної, аукціонної ціни вираховується сума попередньо сплаченого авансового внеску. Премія покупця, яка сплачується покупцем на користь аукціонного дому, становить 10% від ціни продажу лоту. Торги здійснюються за загальноприйнятою англійською системою на підвищення ставок.
Крім організації публічних торгів, аукціонний дім «Goldens» також надає широкий спектр послуг: арт-банкінг (фахові консультації з приводу вигідних інвестицій у мистецтво, аналіз колекції замовника, підбір робіт для інвестиційного портфеля), перевірка справжності, допомога з реставрації, консультування покупців та допомога їм у формуванні колекції, оцінка та експертиза предметів мистецтва. Крім того, аукціонний дім співпрацює з дизайнерами та архітекторами у підборі творів мистецтва для їхніх клієнтів.
Основний напрямок роботи «Goldens» – українське колекційне мистецтво, головним чином: класичний живопис ХІХ-ХХ ст., різноманітні альтернативні течії та сучасне мистецтво. Крім живопису, аукціонний дім працює зі скульптурою (в тому числі й парковою), графікою, тиражним мистецтвом, предметним дизайном і художньою фотографією.
Останнім часом у «Goldens» проводять благодійні аукціони для підтримки ЗСУ «ART CAN HELP». На одному з таких аукціонів, який відбувся у травні 2022 р., було продано полотно відомого в усьому світі українського художника Івана Марчука «Сад спокус» (1996) за 120 тис. доларів США. Раніше в аукціонному домі «Goldens» вже було продано найдорожчу роботу Марчука, пейзаж «Золота ніч» (1981). На аукціоні «Classic & Contemporary Art» («Класичне та сучасне мистецтво») у травні 2021 р. картину придбали за 96,8 тис. доларів США – рекордну суму на той час за полотно Івана Марчука на комерційних торгах.
В аукціонному домі «Goldens» також були продані найдорожчі картини Миколи Глущенка – видатного українського художника радянської доби, який за сумісництвом був ще й розвідником із позивним «Ярема» і під час свого проживання у Франції у 20-30-х рр. ХХ ст. працював на радянські спецслужби. У 2008 р. на аукціоні в «Goldens» виставили на продаж його пейзаж «Зловісне море» (1974) і продали за 165 тис. дол.. Не так давно, у грудні 2021 р. у тому ж аукціонному домі полотно Глущенка з морським краєвидом під назвою «Чайки» придбали за 110 тис. доларів США.
Глущенко – один з найдорожчих українських живописців. Ціни на його роботи співставні з цінами на сучасний живопис Анатолія Криволапа. Якщо враховувати, що є чимало відомих у світі митців, твори якого коштують десятки мільйонів доларів, як приміром, авангардистки Олександра Екстер і Соня Делоне, скульптор Олександр Архипенко, то можна скласти досить великий перелік найдорожчого українського мистецтва, але це вже окрема історія.
«Дукат»
Інший великий аукціонний дім, «Дукат», був заснований у 2008 р. Своєму першому значному успіху він завдячує вище вже згадуваному неформальному творчому об’єднанню «БЖ-АРТ» на Великій Житомирській, куди входили Андрій Блудов, Матвій Вайсберг, Борис Єгіазарян, Владислав Шерешевський та чимало інших досить відомих художників. За словами власника аукціону «Дукат» Леоніда Комського, у 2009 р. в той час, коли весь світ переживав пік глобальної економічної кризи, до нього звернулися художники з «БЖ-АРТ» із проханням допомогти продати їхні роботи, оскільки вони переживали скрутні часи і не мали чим сплачувати за комунальні послуги. В результаті проведеного аукціону влітку 2009 р. вдалося отримати суму, вдвічі більшу від очікуваної. У подальшому далеко не всі торги завершувалися з таким гарним результатом, до успіху аукціонний дім прийшов далеко не відразу. Сьогодні ж на кожному аукціоні продається понад 50% лотів, а фінальна ціна часто перевищувала стартову на 100-150% і більше.
Основними напрямками діяльності «Дукату» є продаж творів українського мистецтва першої половини ХХ ст., неофіційного мистецтва 1950-1980-х рр. та сучасних українських художників. Крім того, аукціонний дім з 2016 р. проводить єдиний в Україні спеціалізований букіністичний аукціон, присвячений друкарській справі, під назвою «Українська книга».
Стабільно працювати і організовувати торги з продажу мистецтва двічі на рік в аукціонному будинку почали з 2010 р. А з 2016 р. в «Дукаті» ввели практику проведення так званих «тихих» аукціонів. Тихий аукціон триває протягом усього часу виставки робіт, які продаються. Відбувається він без участі ведучого-ліцитатора, а охочі можуть зробити свої ставки безпосередньо у галереї «Дукат» на вулиці Володимирській або ж онлайн на сайті аукціонного дому.
Після повномасштабного російського вторгнення в Україні регулярно відбуваються благодійні аукціони, кошти від яких йдуть на потреби Збройних сил України. Багато культурних діячів і учасників арт-ринку долучилися до допомоги армії та українцям, які постраждали від війни. Аукціонний дім «Дукат» і раніше проводив розпродажі, спрямовані на благодійність (на підтримку бійців АТО, організації Червоного Хреста та інші проекти). Навесні 2022 р. «Дукат» спільно із Фондом Сергія Притули провів аукціон «Квіти Марії Примаченко для ЗСУ», який тривав з 29 квітня до 5 травня і набув великого розголосу у пресі через безпрецедентний результат торгів. Роботу Марії Примаченко під назвою «Квіти виросли коло четвертого блока» (1990) придбав українець з-за кордону за рекордну для вітчизняного арт-ринку суму – 500 тис. доларів США.
Тут слід відзначити головну особливість будь-яких благодійних аукціонів у порівнянні із комерційними. Метою звичайного аукціону є одержання прибутку продавцем, а з боку покупця – отримання у свою власність лоту, виставленого на продаж. Під час благодійної акції мотивація продажу та придбання лоту зовсім інакша – зробити добру і корисну справу. За умов проведення благодійного аукціону продавець знає, що не отримає прибутку, а покупці більш чи менш активно змагаються за лот не стільки тому, що він справді відповідає їхнім потребам, а через можливість направити свої кошти на доброчинність. Аукціонна ціна на благодійному заході має радше символічне значення і свідчить про добрі наміри покупця, а не про справжню оцінку придбаного предмета. Тому ціна продажу на благодійному аукціоні може суттєво відрізнятися від ринкової: вона може бути як заниженою, так і значно перевищувати реальну ринкову вартість. Вітчизняні мистецтвознавці слушно відзначають, що цю специфіку неодмінно слід враховувати, коли мова йде про популярні останнім часом рейтинги найдорожчих українських художників. За словами мистецтвознавця Михайла Кулівника з приводу вище згаданої роботи Марії Примаченко, результат благодійного аукціону свідчить про готовність покупця віддати певну суму на доброчинність і не відображає ринкову вартість самої картини. Цей нюанс варто враховувати і тим, хто фахово оцінює предмети мистецтва, а також покупцям, які самостійно «прицінюються» і шукають інформацію, а скільки реально може коштувати робота певного художника.
Під час благодійних розпродажів аукціонний дім не стягує з покупців премію покупця, яка на звичайних комерційних аукціонах «Дукату» зазвичай становить 10% від ціни молотка (остаточної ціни продажу). Згідно правил аукціону, аби взяти участь у торгах, необхідно зареєструватися та отримати номер учасника торгів. Доступні кілька способів реєстрації: безпосередньо на виставці робіт в аукціонному домі, через сайт аукціону, електронною поштою чи телефоном. Торги за лот відбуваються за традиційним принципом підвищення ставок (англійський аукціон), де кожний крок зростання ціни становить приблизно 10%.
За словами Леоніда Комського, важливим принципом при відборі та продажі предметів мистецтва є їхня ціна. Політика аукціону полягає у встановленні низького розміру стартової ціни, суттєво нижче від орієнтовної ринкової вартості (у два-три рази нижче від естімейту – попередньої оцінки твору), аби покупці розуміли, що на аукціоні дійсно є шанс придбати предмет мистецтва дешевше. На практиці іноді в результаті змагання між покупцями за лот його фінальна аукціонна ціна може значно перевищити естімейт.
«Violity»
Інтернет-аукціон «Віоліті» (Violity) – це найбільша в Україні платформа для продажу антикваріату та найрізноманітніших предметів колекціонування (всього того, що в англійській мові зветься «collectibles»): живопису, графіки, скульптури, монет, ювелірних виробів, годинників, книг, меблів, порцеляни, інших виробів декоративно-ужиткового мистецтва, колекційної зброї, поштових листівок і марок, стародавніх реліквій та багатьох інших категорій предметів колекціонування.
Аукціон «Violity» був заснований у 2005 р. За інформацією ресурсу ain.ua, станом на початок 2023 р. на сайті «Violity» було зареєстровано понад 450 тисяч активних продавців та більш ніж 400 тисяч активних покупців, і щомісяця додається 1% (приблизно 10 тисяч) нових користувачів. Кількість активних лотів щодня становить близько 200 тис. предметів.
Адміністрація «Violity» склала на прохання журналістів наступний рейтинг найуспішніших продажів за всю історію існування аукціону. Десяток найдорожчих лотів виглядає таким чином: 1. Золота монета «Ауреус Еміліана» – 1 412 161 грн.
2. Ауреус Юліана I 284-285 рр. – 685 605 грн.
3. Ікона Різдво Богородиці – 650 000 грн.
4. Портсигар Свобода – 420 500 грн.
5. Полтина 1725 р. – 405 425 грн.
6. Талер 1644 р., Норвегія – 401 100 грн.
7. Портсигар «Броненосець» – 374 500 грн.
8. Знак «Первые Военно-топографические курсы»,1920 р. – 360 005 грн.
9. Пів талера 1602 р. – 355 929 грн.
10. Ікони в сріблі – 303 800 грн.
Як видно, найдорожче продаються стародавні монети та ікони.
Аукціон встановлює чіткі правила, яких мають дотримуватися продавці та покупці на даній платформі. Першим кроком є реєстрація. Продавці мають надати достовірну інформацію про себе, своє місцезнаходження, а також поповнити індивідуальний рахунок (гаманець), оскільки з кожної вдалої угоди аукціон стягує певний відсоток від суми продажу. Оскільки «Violity» є міжнародним аукціоном і у ньому можуть брати участь користувачі з різних країн. Тому тарифи є різними залежно від країни їхнього перебування. Для України мінімальна сума поповнення гаманця у 2023 р. становила 100 грн., а максимальна – 8 тис. Сума комісії, яка стягується з продавця у разі успішного продажу лоту, становить 2-3% для коштовних стародавніх монет, для антикваріату вартістю до 2000 грн. – 6%.
Продавці мають надати достовірну та вичерпну інформацію про лот, неодмінно повідомити про наявні пошкодження, надати близько десятка його фотографій без ретушування у фоторедакторі, а також виставити лот на попередню оцінку та обговорення на форумі фахівцями «Violity» і користувачами. Ціна на лот може формуватися за двома принципами: можна або встановити стартову ціну з подальшим підвищенням ставок потенційними покупцями, або встановити звичайну фіксовану ціну. За додаткову плату (1% від вартості лоту) продавець може отримати послугу зі встановлення резервної ціни, тобто суми, нижче за яку він не згоден продати свій предмет.
За деякі лоти може розгортатися справжня боротьба між сотнями покупців, які підвищують ставки. Якщо ажіотажу і підвищення ставок немає, лот можуть продати за стартовою ціною (у випадку, коли ставку зробив один покупець і вона дорівнює стартовій ціні). Тож для покупців існує можливість за прийнятною, досить низькою ціною придбати бажаний предмет.
Взаємодія покупців і продавців відбувається в режимі діалогу у чаті інтернет-платформи аукціону. Кожен покупець і продавець має відповідний рейтинг залежно від успішності транзакцій і дотримання ними правил аукціону. Купівля-продаж на «Violity» відбувається дуже оперативно, продавець зобов’язаний протягом 72 годин (3 діб) зв’язатися із покупцем, який отримав право на придбання лоту. У свою чергу покупець має у той самий термін сплатити за покупку або, коли мова йде про одержання товару післяоплатою, надати реквізити для доставки. Крім того, якщо лот не має ніяких додаткових дефектів, про які попередньо не повідомив продавець, то покупець вже не може зняти свою ставку чи відмовитися від оплати придбаного лоту. Отож рішення щодо купівлі потрібно приймати зважено. Для цього, згідно правил аукціону, покупець має право вимагати від продавця надати усю необхідну додаткову інформацію про лот (наприклад, надіслати додаткові фото лоту чи будь-які інші відомості про нього), а продавець зобов’язаний надати відповідну інформацію у повному обсязі згідно запиту покупця.
Якщо на певний лот потенційний покупець вже зробив ставку, то продавець вже не може змінювати стартову ціну лоту, редагувати дату завершення торгів за лот чи знімати його з продажу; якщо продавець встановить непомірно високу стартову ціну, яка у п’ять і більше разів перевищує реальну ринкову вартість предмета, то адміністрація аукціону закриє такий лот. Одним словом, взаємодія на платформі регулюється таким чином, щоб угоди відбувалися максимально прозоро і ефективно.
«Violity» також має рекламну агенцію, яка орієнтована на цільову аудиторію колекціонерів. На замовлення продавця агенція може створити відеоогляд лоту і його рекламу в основних соціальних мережах та у журналі «Violity» (існує кілька пропозицій рекламних послуг різного обсягу і вартості). Крім реклами окремого лоту, можливе просування цілого особистого профілю продавця чи магазину.
Інші аукціони
Це лише неповний перелік вітчизняних аукціонів, трійка найвідоміших і найбільших, які функціонують на регулярній основі. Багато українських аукціонів зараз вимушено закрилися чи не провадять систематичну діяльність. Донедавна у Києві працював аукціон «Купава». Його прикметна особливість полягає у тому, що на ньому продавалися виключно твори з приватної колекції його засновників – Людмили та Євгена Березницьких. Аукціон був створений у 2016 р. і раніше його торги відбувалися у відомому київському Шоколадному будинку на вулиці Шовковичній. Зараз торги призупинені, але є можливість придбати твори українських художників з колекції Березницьких на сайті аукціону за фіксованою ціною.
У 2006 р. у Києві по вул. Кудрявській був створений аукціонний дім «Корнерс», який займався продажем колекційного живопису та антикваріату. Однією із його співзасновників є Ольга Сагайдак, відома культурна діячка та колекціонер. Аукціонний дім «Корнерс» також є власником «Бюро науково-технічної експертизи «Арт-Лаб» – одного з провідних в Україні підприємств, яке здійснює технологічні дослідження та експертизу творів мистецтва.
У 2020 р. з’явився перший аукціонний дім у Львові під назвою «Українське мистецтво». Свою роботу аукціон планував розпочати ще на початку року, проте через карантин перші торги довелося перенести на грудень. Його засновниками є подружжя меценатів Остапа та Роксолани Патиків, які у 2018 р. започаткували у своїй садибі проведення живописних пленерів імені Володимира Патика. Головний фокус уваги нового підприємства – популяризація сучасного українського мистецтва. Далі буде видно, як розвиватиметься історія першого львівського аукціону.
Автори: Степан Максимов, Олена Радаєва
Матеріали про аукціони (джерела):
|
