Помилка

«ІНВЕСТИЦІЙНІ СУМКИ»: ПРАВДА ЧИ МІФ?

 

11 вересня 2026 року

 

У статті досліджується феномен так званих «інвестиційних сумок» на прикладі культових моделей Hermès Birkin і Kelly. Розглянуто фактори, що впливають на їхню вартість на вторинному ринку, зокрема рідкість, характеристики виробу, стан і провенанс. Окрему увагу приділено витратам на зберігання, страхування, транспортування та перепродаж, а також динаміці цін у 2022–2025 роках. Автори показують, чому високі показники зростання окремих моделей не варто сприймати як гарантію прибутку, і доходять висновку, що люксові сумки, як і твори мистецтва, можуть мати інвестиційну привабливість лише за певних умов, але не є універсальним шляхом до збагачення.

 

 

Investment-bags-truth-or-myth_01

 

 

Що спільного в дорогої брендової сумки і твору образотворчого мистецтва? Обидві категорії належать до предметів розкоші, викликають інтерес колекціонерів, стають взірцем для підробок, продаються на аукціонах та час від часу справляють фурор своїми захмарними цінами.

 

 

Investment-bags-truth-or-myth_02

 

 

Так, у липні 2025 р. у паризькому відділенні «Sotheby’s» розгорілася запекла боротьба за перший екземпляр сумки «Birkin», дизайн якої був розроблений у 1984 р. французьким модним домом «Hermès» спеціально для акторки Джейн Біркін з урахуванням її побажань. В результаті довгих десятихвилинних торгів раритетний аксесуар став найдорожчою сумкою світу – завдяки наполегливому покупцеві з Японії остаточна ціна продажу досягла 10,1 млн дол. (у єнах – 1,47 млрд) [1]. До речі, сама Джейн Біркін сприймала сумку як повсякденну річ, спокійно завантажуючи у неї купу речей та прикрашаючи її на власний смак наклейками, тоді як інші щасливі власники зазвичай не можуть собі дозволити таке легке ставлення до своїх дорогих «Birkin», оскільки ці статусні аксесуари для багатьох перетворилися на фінансовий інструмент.

 

 

Investment-bags-truth-or-myth_03

 

Праворуч: Джейн Біркін із сумкою «Birkin» від «Hermès», 1990 р.

Фото: Alain Jocard and Gilles Leimdorfer / AFP

 

 

Наведемо один приклад – велику колекцію Джозефа Лау, гонконзького магната у сфері нерухомості, який окрім діамантів, вин, старовинної порцеляни і картин відомих художників зібрав понад сімдесят сумок від «Hermès» і ще трохи від «Chanel». Звичайно, усі ці речі не використовувалися за функціональним призначенням, а ретельно оберігалися як зіниця ока, поки не складуться сприятливі обставини для продажу. Зірковий час настав у лютому 2023 р.: сімдесят сім «інвестиційних сумок» постали на аукціоні «Sotheby’s» у Гонконгу і усі без винятку були продані на загальну суму понад 3 млн дол. [2]

 

Термін «інвестиційна сумка» (англ. «investment handbag») та фінансові надії на цей предмет з’явилися не так вже й давно – на початку 2010-х рр., коли «Sotheby’s» та «Christie’s» почали проводити аукціони, повністю присвячені аксесуарам відомих брендів. Відтоді преса та соціальні мережі рясніють статтями і відео про те, що дорога брендова сумка – значно краща інвестиція, ніж акції провідних компаній з індексу S&P 500, і цю думку поділяють тисячі людей, здебільшого молоді жінки з покоління зумерів [3]. За даними інтернет-платформи «FashioNica», яка займається продажем вживаних люксових речей, з 2022 до 2025 р. маленька елегантна сумочка «Mini Kelly ІІ» від «Hermès» зросла в ціні від 9 200 дол. до 36 980 дол., показавши дохідність у розмірі 300% і справді обігнавши S&P 500, який за той самий період зріс на 43% [4]. Окремі варіанти моделі «Birkin» показали віддачу у розмірі 285% [5]. Цифри виглядають дуже привабливо, але слід враховувати, що конкретний результат залежить від великого набору чинників.

 

 

Investment-bags-truth-or-myth_04

 

Передаукціонна виставка у «Sotheby’s» в Гонконгу, лютий 2023 р.

Фото: CW HADIC M223 KSUM  через Вікісховище, CC BY-SA 4.0

 

 

Розглянемо трохи детальніше легендарну «Birkin» та її старшу «колегу» «Kelly», названу на честь іншої відомої акторки та княгині Монако Грейс Келлі, адже саме ці сумки останніми роками були головним модним об’єктом бажання. Напевно, багатьом відомо, що обидві моделі мають десятки варіантів за розміром, кольором, видом шкіри, фурнітурою і типом швів. Залежно від поєднання усіх цих параметрів ціна зовні дещо схожих між собою сумок на вторинному ринку може суттєво відрізнятися, оскільки певні кольори, розміри і матеріали мають більший попит, ніж інші. Крім того, на вторинному ринку принципове значення мають задокументований провенанс, дата виготовлення та ідеальний стан (продати потерту сумку можливо хіба що у разі, якщо її власником була знаменитість світового рівня). Не можна також забувати про те, що сумки, на відміну від акцій, не належать до високоліквідних активів, а дохід від вдалого продажу не завжди означає вагомий чистий прибуток, оскільки свою частку «з’їдає» інфляція, плюс витрати на збереження товару у бездоганному стані, страхування, транспортні послуги, сплату податку з продажу та комісії на користь аукціону чи іншого посередника. А ще придбати безпосередньо у бутику «Hermès» новісіньку «Birkin» або «Kelly» саме тих параметрів, які мають найбільший попит на вторинному ринку і гіпотетично можуть принести покупцеві зиск, дуже непросто. Причина складності криється в особливій клієнтській політиці модного дому і тому факті, що ці дві моделі сумок є квотними, тобто обмеженими у кількості та доступі.

 

Формально дім «Hermès» не має жодних суворих правил, які б ускладнювали клієнтам придбання квотних сумок, однак із досвіду тисяч людей відомо, що «Kelly» та «Birkin» потрібно, так би мовити, заслужити шляхом тривалої історії покупок інших, неквотних предметів: одягу, шарфів, ювелірних виробів, домашнього декору [6]. Конкретну грошову суму цих попередніх витрат («pre-spend») компанія не встановлює, тому покупцям зазвичай невідомо, скільки ще коштів потрібно вкласти у різні товари, щоб продавець-консультант, з яким, до речі, необхідно встановити тісний дружній контакт, колись, за кілька місяців чи років, нарешті запропонував придбати омріяну «Kelly» чи «Birkin». Причому варто бути готовим до того, що історія витрат не дає стовідсоткової гарантії на такий фінал. У разі, коли клієнт таки дочекався особливої пропозиції, принесена продавцем сумка не завжди може відповідати тим характеристикам, які покупець вказав у своєму списку бажань [7].

 

Багатьох ця гра не відлякує, а навпаки приваблює, створюючи відчуття членства в особливому елітарному клубі і посилюючи радість, коли вдається отримати те, що бажав. Але є й ті, кому увірвався терпець: у 2023 р. кілька мешканців штату Каліфорнія подали колективний позов до славнозвісного паризького модного дому щодо порушення антимонопольного законодавства США, яке містить статтю про заборону продавцям-монополістам змушувати клієнта купувати пов’язані товари заради доступу до основного (наприклад, ставити умову, що автомобіль продається тільки тій особі, яка придбає до нього килимок) [8]. Після першого програшу позивачі подали апеляцію. Резонансна історія завершилася восени 2025 р. остаточною перемогою «Hermès»: позивачам не вдалося довести факт примусу до придбання шарфів заради можливості купити «Birkin» та монопольне становище даного бренду на ринку сумок класу «ультра-люкс».

 

А тим часом на вторинному ринку предметів розкоші відбулися деякі зміни: аналіз компанії «Bernstein Research» показав, що співвідношення між цінами «Birkin» і «Kelly» на вторинному та первинному ринку зменшилося від показника 2,2 у 2022 р. до 1,4 у грудні 2025 р. [9]. Це означає, що сумка, придбана в бутику за ціною 10 000 дол., у 2022 р. могла б бути повторно продана на аукціоні за 22 000 дол., а у 2025 р. – за 14 000 дол. Окремі моделі виробів на окремих торгівельних майданчиках можуть демонструвати різні результати, але середній показник свідчить про те, що мрія казково розбагатіти завдяки перепродажу сумок опинилася під питанням [10].

 

Пошуки способу, який би швидко забезпечив фінансовий успіх, свого часу так само призвели до завищених очікувань щодо інвестиційного потенціалу предметів мистецтва (невелика їх частина справді має такий потенціал, але ж далеко не всі). На початку 1960-х рр. англійський мистецтвознавець і економіст Джеральд Райтлінгер висунув ідею, що образотворче мистецтво є «твердим активом», прирівнявши його до золота й нерухомості, і поступово знайшов багатьох прибічників. Зокрема під впливом цих поглядів Британський залізничний пенсійний фонд протягом 1974-1980 рр. виділив 40 млн фунтів стерлінгів на придбання двох тисяч творів з різних жанрів, часових періодів та країн з метою подальшого продажу на аукціонах і захисту від інфляції. У підсумку вигідною інвестицією виявилися кілька десятків картин знаменитих імпресіоністів, решта предметів принесла збитки у розмірі понад 8 млн дол. [11].

 

Ані картина, ані сумочка певного бренду не є універсальним ключем до багатства, що не применшує їхню естетичну цінність, здатність дарувати задоволення і слугувати символом статусу, принаймні, поки у моду не увійде щось нове.

 

 

Посилання:

 

1. Shin E. Japanese Company Buys Original Birkin Bag for ¥1.47 Billion. Tokyo Weekender. 2025. July 11

 

2. Wang Y. Hong Kong Billionaire Joseph Lau Auctions Hermès Bags For Just Over $3 Million. Forbes. 2023. Feb. 10

 

3. Fore P. Gen Z women are being sold a risky dream: the realities behind ‘investing’ in designer bags like the Hermès Birkin. Fortune. 2025. May 4

 

4, 5. O’Brient S. Forget the S&P 500. If you have the dough, one luxury investment has crushed the market over time. Business Insider. 2026. Feb 22

 

6. Parker O. Hermes Birkin Lawsuit Appeal: Full 2026 Legal Update. LawFold. 2026. May 24

 

7. Handbag Betch. Hermes Q&A - Quota Rules, Spending Ratios, Special Orders and More! YouTube. 2022. 29 July

 

8. Parker O. Hermes Birkin Lawsuit Appeal: Full 2026 Legal Update. LawFold. 2026. May 24

 

9. Rogelberg S. Gen Z’s reality check: Birkin resale prices slump as aspirational luxury takes a hit. Fortune. 2025. December 17

 

10. Frye B. L. New Art For the P or the People: Ar eople: Art Funds & Financial T unds & Financial Technology echnology. Chicago-Kent Law Review. 2018. Vol. 93-1. P. 120

 

11. Frye B. L. New Art For the P or the People: Ar eople: Art Funds & Financial T unds & Financial Technology echnology. Chicago-Kent Law Review. 2018. Vol. 93-1. P. 122

 

 

Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА