КОРИСНІСТЬ, ЦІННІСТЬ, ВАРТІСТЬ: ЗМІСТ ТА ТРАКТУВАННЯ

24 серпня 2026 року

У статті розкрито сутність понять корисності, цінності, вартості, ціни та витрат, визначено їхні відмінності та взаємозв’язок в економічній теорії. Розглянуто вплив потреб споживача, рідкості благ та їх кількості на формування цінності майна. Особливу увагу приділено теорії граничної корисності, її основним положенням та закону спадної граничної корисності. Пояснено парадокс цінності на прикладі співвідношення корисності та вартості води, золота й інших благ. Проаналізовано залежність корисності окремої одиниці блага від важливості та нагальності потреби, кількості доступного блага і наявності його замінників. Показано значення граничної корисності для розуміння формування цінності, ціни та прийняття економічних рішень.

У сучасній економічній теорії існують різні підходи до характеристики майна та його властивостей. Одними з таких характеристик є, «корисність», «цінність» та «вартість» майна.

Корисність (utility) – це суб’єктивна міра задоволення, що отримується від споживання блага або набору благ і означає здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певного часу. Одне і теж саме майно з одинаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для різних людей. Майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача.

Вартість (value) – еквівалент цінності майна, виражений у ймовірній сумі грошей, тобто у найбільшій сумі грошей, яку може сплатити покупець та найменшій сумі грошей, на яку може погодитися продавець.

Цінність (worth) – оцінка ступеня корисності блага індивідом (суб’єктивна категорія) у грошовому виразі. Люди цінують тільки те, що їм корисно, і чим корисніше благо, тим воно цінніше. Визнання людьми корисності благ і оцінка ступеня цієї корисності, тобто значущості того чи іншого блага для індивіда називається цінністю. Цінність може бути визначена як багатогранне поняття, що інтегрує набір характеристик товару або послуг, які задовольняють свідомі і ще не усвідомлені потреби споживача. При цьому до характеристик товару відносять як його якісно-сервісні так і інші фізичні ознаки та монетарні параметри. Люди цінують тільки те, що їм корисно, і чим корисніше благо, тим воно цінніше.

Однак в реальній дійсності можна зустріти чимало випадків, коли, на перший погляд, немає ніякого зв’язку між корисністю та цінністю благ. Це випадки, коли:

• дуже корисні речі слабо цінуються людьми (повітря, вода), а шкідливі мають високу ціну (алкоголь. тютюн, наркотики);

• одне і теж благо одними людьми цінується дуже високо, а для інших взагалі не має ніякої цінності (м’ясо для їжі для вегетаріанців і не вегетаріанців);

• різні одиниці одного і того ж блага для одного і того ж споживача цінуються по-різному: зі збільшенням кількості будь-якого блага в розпорядженні індивіда кожна додаткова його одиниця цінується все менше і навпаки.

Ціна (price) – фактична сума грошей, сплачена за майно. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості і цінності товару.

Витрати (cost) – величина коштів, які необхідні для створення (відтворення чи заміщення) майна.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також і від їхньої рідкості, тобто від жагучості потреб та запасу (кількості) благ, які здатні ці потреби задовольняти.

Рідкість (rarity) – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені і є рідкісними порівняно з потребами в них.

Парадокс цінності (paradox of worth) – цінність майна визначається його відносною рідкістю, а не корисністю.

Наприклад, вода має більшу корисність для людини, ніж золото. Але води достатньо, а запасів золота мало (за всю історію людства у світі видобуто від 206 000 до 238 000 тонн золота, світові запаси становлять близько 60 000 тонн, а світові ресурси оцінюються приблизно в 146 000 тонн, в Україні є близько 27 тонн монетарного золота, а ресурси оцінюються приблизно в 3000 тонн). Однак золото, корисність якого для людини набагато менша для задоволення життєвих потреб, оцінюється людьми дорожче ніж вода.

Цим пояснюється те, чому, наприклад, золото цінується вище зерна. Потреба в золоті менш важлива для життя, ніж потреба в зерні. Однак загальний запас золота в порівнянні з потребою в ньому набагато менший ніж запас зерна. Потреби в зерні можуть бути насичені повністю, а потреби в золоті далекі від насичення. В економічній теорії відомий так званий «парадокс Сміта». Суть його: вода для людини набагато корисніша діамантів. Чому ж діаманти коштують так дорого, а вода ціниться дешево? Відповідь на це питання і дає теорія граничної корисності.

Загальна корисність (total utility) – загальне задоволення (корисність), яке отримується від споживання даного продукту в певний проміжок часу. Загальна корисність збільшується зі збільшенням споживання продукту, але з кожним наступним споживанням величина корисності зменшується.

Гранична корисність (marginal utility) – корисність зменшується в міру поступового насичення благом. Має місце спадна корисність в міру поступового насичення благом.

В середині XIX ст. з’явилася теорія, яка допомогла пояснити складність зв’язку між корисністю та цінністю благ, що отримала назву теорії граничної корисності. В основі цієї теорії лежить розмежування корисності і цінності окремих одиниць благ і загальної корисності і цінності їх певних кількостей для кожного індивіда. Люди цінують корисність будь-якого блага не взагалі, а корисність його окремих одиниць, які є різні за важливістю для життя і за ступенем потреби.

Відповідно до цієї теорії, корисність і цінність кожної одиниці будь-якого блага залежить:

• від ступеня важливості (необхідності) задоволенняя з його допомогою потреби. Чим важливіша потреба, тим корисніша одиниця блага, за допомогою якого вона задовольняється. Приклад: теплий одяг при мінусовій температурі корисний і корисніший, ніж такий же одяг, який знаходиться в шафі, при жаркій погоді;

• від ступеня нагальності потреби, яка, в свою чергу, залежить від кількості блага в розпорядженні індивіда. Чим більше одиниць якого-небудь блага в розпорядженні індивіда, тим повніше задовольняється потреба в ньому, слабшає нагальність її задоволення. Тому кожна додаткова одиниця будь-якого блага стає менш корисною і цінною. Приклад: кожна наступна склянка води в спрагу доставляє все менше задоволення, на відміну від першої;

• від кількості замінників у блага. Чим більше субститутів у блага, тим легше замінити його в задоволенні будь-якої потреби іншим благом, тим менш корисним і цінним є саме благо як таке.

Задоволення, яке отримує індивід від споживання додатково придбаної одиниці, або якого позбавляється індивід при втраті однієї одиниці будь-якого блага, називається граничною корисністю.

Загальна корисність певного числа одиниць будь-якого блага при зміні його кількості змінюється на величину граничної корисності останньої одиниці, яку споживач отримує додатково, або якої позбавляється при скороченні кількості блага, і дорівнює сумі граничних корисностей його окремих одиниць.

Тому граничну корисність блага можна також визначити як величину, на яку змінюється загальна корисність блага при зміні його кількості на одну одиницю. Вона розраховується як відношення приросту величини загальної корисності до приросту кількості блага.

Кожна потреба в процесі її задоволення набуває все більшого насичення, тобто слабшає її нагальність. Тому кожна наступна одиниця блага знімає нагальність і доставляє менше задоволення, ніж попередня. На цій підставі сформульовано закон спадної граничної корисності благ при збільшенні їх кількості для індивіда. Згідно з цим законом, гранична корисність кожної одиниці будь-якого блага знаходиться в зворотній залежності від його кількості, що наявний в розпорядженні індивіда. Він відомий ще як Перший закон Госсена. Суть його полягає в наступному: в одному безперервному акті споживання блага одноразового використання корисність кожної його наступної одиниці зменшується, досягаючи через певний час нуля, а потім перетворюється в свою протилежність – в негативну корисність (п’ятий випитий бокал пива вже може викликати огиду до нього). При повторному акті споживання благ тривалого використання корисність їх зменшується в порівнянні з їх корисністю при початковому споживанні.

Дія цього закону може мати і зворотну силу: при зменшенні кількості блага гранична корисність одиниць, які залишаються, збільшується.

У ринковій економіці життєві блага надходять у споживання за допомогою їх обміну (купівлі-продажу). Споживачі мають статус покупців, а виробники – статус продавців. Готовність споживачів платити за кожну одиницю будь-якого блага більшу чи меншу ціну залежить від цінності для них цього блага. Основою цінності благ є їх корисність.

Тому що корисність додаткових одиниць кожного блага зменшується, то знижується і цінність кожної його додаткової одиниці. При цьому, якщо кількість будь-якого блага достатня для задоволення конкретної потреби, то його цінність буде невисокою, навіть якщо задовольняється їм дуже важлива потреба. І навпаки, якщо не дуже важлива потреба задовольняється недостатньо повно, то цінність блага, за допомогою якого вона задовольняється,все ж таки буде дуже високою.

На основі поняття граничної корисності обґрунтовуються такі поняття, як граничні витрати, граничний дохід тощо. Ці терміни широко застосовуються у граничному аналізі. Останній ґрунтується на тому, що в основі будь-якого економічного рішення лежить вибір. У цьому виборі той, хто приймає рішення, зіставляє додаткові витрати і одержаний дохід. Додаткові витрати здійснюються у межах граничного доходу.

Щодо вартості, то вона може відображати як ціну на певні товари, так і витрати на їх виготовлення. А корисність відображає сприйняття всіх властивостей і характеристик товару споживачем з точки зору здатності задовольнити його потреби. цінність може бути визначена як багатогранне поняття, що інтегрує набір характеристик товару або послуг, які задовольняють свідомим і ще не усвідомленим потребам споживача. При цьому до характеристик товару відносять як його якісно-сервісні та інші фізичні ознаки так і монетарні параметри.

Степан МАКСИМОВ