МИТЕЦЬ-ТЕЛЕГРАФІСТ: СЕМЮЕЛ МОРЗЕ І ЙОГО ШЕДЕВРИ

14 липня 2026 року

Більшість людей знає Семюела Морзе як винахідника електричного телеграфу та творця знаменитої азбуки Морзе. Проте мало хто здогадується, що його головним покликанням був живопис. У статті розповідається про творчий шлях американського художника, його найвідоміші полотна, непросту боротьбу за мистецьке визнання та обставини, які привели Морзе до одного з найважливіших винаходів XIX століття. Це історія про поєднання мистецтва, науки й людської наполегливості, яка відкриває маловідому сторінку життя видатного винахідника.

Ім’я Семюела Морзе (1791-1872) добре знають у світі, однак той факт, що співавтор однойменної абетки та винахідник електричного телеграфу був художником, відомий далеко не всім. Власне, живопис був основним фахом різнобічного американця, який здебільшого писав портрети та займався викладацькою роботою, доки не став багатим і знаменитим після того, як запатентував свій проривний винахід, що розширив можливості комунікації. За життя Морзе-художник мав невеликий успіх, і тільки століття по його смерті підзабутий мистецький талант знову привернув увагу колекціонерів.

Вибір юного Семюела на користь живопису став великим розчаруванням для батька, відомого американського географа та протестантського проповідника Джедідайі Морзе (Jedidiah Morse). Певно, не кожному сподобається, коли син кидає престижний Єльський університет (на початку ХІХ століття мав статус коледжу) і відмовляється від блискучої кар’єри. Зрештою пішовши назустріч синові, у 1811 р. батьки відрядили його до Лондона на навчання у Королівській академії мистецтв, однак на тлі війни США проти Сполученого Королівства, яка тривала протягом 1812-1815 рр., англійська освіта не надто сприяла популярності Семюела Морзе у рідній країні. До того ж молодий митець спершу дуже полюбляв міфологічні сюжети, які не знаходили відгуку в американської публіки. Аби заробляти на життя, художник мусив рахуватися зі смаками і став мандрівним портретистом.

Семюел Морзе, Автопортрет (1812)

Фото: Google Cultural Institute через Вікісховище, Public Domain

У рідному місті Чарлзтаун, що у штаті Массачусетс, здібності Семюела Морзе оцінили, коли у 1819 р. до містечка з коротким візитом прибув п’ятий Президент США Джеймс Монро мерія доручила художнику створити портрет лідера країни у повний зріст. Оскільки Президент не мав часу для позування, Морзе вирушив услід за ним до Вашингтона, де й завершив роботу. Монро був задоволений результатом, а його дочка додатково замовила меншу, погрудну версію портрета батька.

Семюел Морзе, Портрет Джеймса Монро (1819)

Фото: Whitehousehistory.org через Вікісховище, Public Domain

Свій справжній magnum opus Семюел Морзе створив пізніше, під час перебування в Парижі у 1831-1832 рр. Цим шедевром стало велике полотно «Галерея Лувру», що зображає музейний інтер’єр із тридцятьма вісьмома творами мистецтва, зокрема й «Моною Лізою» (у нижньому ряду друга праворуч від входу). Низка митців та арт-критиків високо оцінила роботу Морзе, однак публіка не дуже поспішала платити 25 центів, аби побачити картину на нью-йоркській виставці, яка за задумом художника мала познайомити співвітчизників із невеликою частиною творів, що зберігаються у славнозвісному паризькому музеї. Друг Морзе, письменник Джеймс Фенімор Купер, який раніше обіцяв придбати «Галерею Лувру» за 2 500 дол., раптом передумав, і картину довелося продати іншому колекціонеру вдвічі дешевше [1]. Іншим розчаруванням стало те, що замовлення на настінний розпис у Капітолії, яке Морзе сподівався отримати після виставки, дали іншому живописцеві.

Семюел Морзе, Галерея Лувру (1831-1833), полотно, олія, 187,3 х 274,3 см

Фото: Terra Foundation for American Art через Вікісховище, Public Domain

Отож як художнику Семюелу Морзе не вдалося досягти великої слави та комерційного успіху, що було однією з причин, які спонукали його зосередитися на винахідництві. Іншою подією, яка підштовхнула митця до експериментів у сфері електромагнетизму, стала втрата близької людини. У 1825 р., перебуваючи у Вашингтоні в маєтку маркіза Лафайєта, який замовив свій портрет, Морзе отримав листа про хворобу дружини, після чого терміново вирушив додому, не здогадуючись, що поки лист із Нью-Гейвена у штаті Коннектикут ішов до Вашингтона в окрузі Колумбія, його кохана вже померла внаслідок серцевого нападу і була похована.

Якби ж то повідомлення можна було передавати миттєво… Сім років по тому завдяки щасливому збігу обставин художник переконався у тому, що цей задум цілком здійсненний. Повертаючись з Європи, Морзе познайомився на кораблі з бостонським науковцем Чарльзом Томасом Джексоном, який продемонстрував власний винахід – електромагніт. Митця осяяло: ця знахідка може стати складовою нового пристрою для передачі сигналів. Маючи завдяки товариській вдачі та активності чимало знайомих у наукових колах, Морзе звернувся до фізика Джозефа Генрі, який запропонував електромагніти, сильніші за той, що мав Джексон. Невдовзі до Морзе також приєдналися хімік Леонард Гейл та механік Альфред Вейл, завдяки спільним зусиллям яких у 1837 р. митець-винахідник вперше показав прототип свого електричного телеграфа перед невеликою групою глядачів у приміщенні металургійного заводу у штаті Нью-Джерсі. Фраза, яку передали за допомогою пристрою та розробленого спеціально для нього коду з коротких і довгих сигналів, звучала так: «Хто терпляче чекає, той нічого не втрачає» («A patient waiter is no loser»).

Після тривалих спроб переконати уряд у необхідності виділити кошти на будівництво великої міжміської телеграфної лінії Семюел Морзе таки домігся свого і отримав 30 000 дол. Навесні 1844 року лінія була готова для випробування, і 24 травня, яке увійшло в історію як день, коли була надіслана перша телеграма, винахідник довів, що зусилля були недаремними. Перебуваючи у Вашингтоні, Морзе успішно передав адресату у Балтиморі на відстані понад 60 км коротке повідомлення, яке містило біблійний вислів, узятий з 23-го розділу, 23-го вірша  Книги Чисел: «Ось що творить Бог» (в оригіналі: «What hath God wrought»). На підтвердження того, що телеграма отримана, у відповідь з Балтимора надійшли сигнали, у яких була зашифрована та сама фраза. Нову технологію зустріли із захватом, відтак телеграф та абетка-»морзянка» надовго затьмарили інші творчі здобутки Семюела Морзе.

Міжнародний код Морзе. Зображення: Rhey T. Snodgrass & Victor F. Camp, 1922

через Вікісховище, Public Domain

Насправді ідея електричного телеграфа раніше вже висувалася і тестувалася іншими науковцями та ентузіастами, тому Морзе довелося зіткнутися з кількома судовими позовами, перш ніж отримати патент на своє технологічне дітище, яке принесло визнання і статки. Частину прибутку підприємець спрямовував на благодійність, підтримуючи школи, церкви, наукові товариства та нужденних художників.

З поширенням телефонного зв’язку, а згодом і мережі Інтернет, телеграф поступово втрачав актуальність. У ХХІ столітті деякі країни, зокрема й Україна у 2018 р., взагалі скасували послугу з відправлення телеграм. А тим часом з картинами Семюела Морзе відбувалися протилежні метаморфози: згадану «Галерею Лувру», недооцінену за життя митця, у 1982 р. приватно придбав науковець і меценат Даніель Терра, сплативши на користь її попереднього власника, Сіракузького університету, кругленьку суму – 3,2 млн дол. [2]; ще один твір, «Портрет Маркіза Лафайєта», написаний тоді, коли до художника із запізненням надійшов той самий лист про хворобу дружини, у 2005 р. на аукціоні «Сотбіс» було продано за майже 1,4 млн дол. Інші картини Морзе пропонуються за значно скромніші суми, хоча непоодинокі випадки, коли фінальна аукціонна ціна суттєво перевищує естімейт. Наприклад, набір з двох невеликих пейзажів, який на одному американському аукціоні у січні 2026 р. оцінили від 3 000 до 5 000 дол., пішов з молотка за 65 500 дол. [3]

«Для багатьох живопис був усміхненою коханкою, проте зі мною вона була жорстокою. Я не хочу запам’ятатися як живописець» [1], – так у 1830-х рр. писав Семюел Морзе, засмучений тим, що мистецька кар’єра склалася не так вдало, як хотілося. Всупереч його волі, сьогодні прізвище Морзе дедалі частіше згадують у зв’язку з художньою творчістю, яка варта того, щоб про неї пам’ятали.

Посилання:

1. Samuel Morse Paints 38 Masterpieces (And Then Invents the Telegraph). New England Historical Society

2. Russel J. Samuel Morse Painting Sold for $3.25 Million. The New York Times. 1982. July 30

3. Morse Landscapes Earn First Prize At Stair. Antiques and the Arts Weekly. 2026. February 2

Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА