СТЕПАН МАКСИМОВ: МОНОХРОМ У СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ

28 травня 2023 року

Монохром, чи монохромія (від давньогрецького μόνος — один, χρῶμα — колір) — це зображення у тональних градаціях (переходах від світлого до темного) одного кольору. За визначенням, монохромне зображення містить лише один відтінок певного кольору. Наприклад, картина одного холодного ультрамаринового відтінку синього є монохромною (от як полотна Іва Кляйна, про якого мова йтиме згодом); але картина, що містить різні відтінки синього (скажімо, і небесно-блакитний, і синьо-зелений) вже такою не вважається.

Монохромний живопис — передусім явище 20-го століття. Проте зображення в одному кольорі були відомі і поширені протягом багатьох віків історії мистецтва. Перші подібні зображення чорнилом налічують не одне тисячоліття. В Індії та Китаї чорнило (його головний компонент — сажа, проста кіптява з вогнища чи лампи) було винайдено 6-5 тисяч років тому.

У середньовічній Європі монохромні твори мистецтва були поширені у техніці, відомій як «гризайль» (від французького слова «gris», яке означає «сірий»). Фрески на стінах у відтінках сірого чи коричневого створювалися не стільки з естетичних міркувань, а з потреби швидко і дешево зробити розпис. Також у європейському мистецтві відома техніка кьяроскуро (від італ. ciaro — світлий та scuro — темний). У ренесансній Італії так спершу називали один із різновидів гравюри на дереві. У сучасному розумінні кьяроскуро — це монохромне зображення у будь-якій техніці (олійний живопис, акварель, рисунок, гравюра, фреска), в якому об'ємний ефект досягається майстерним використанням світла і тіні. Наприклад, майстрами цієї техніки у живописі були Караваджо, Жорж де Латур, Джозеф Райт.

У 19-му ст. передвісниками експериментів з одним кольором стали учасники французької групи митців під назвою «Непослідовні» (Les Incohérents) — Поль Бійо та Альфонс Алле. У «Першоквітневому альбомі» (L'Album primoavrilesque), виданому Альфонсом Алле 1897 р., можна побачити чорну картину Бійо «Нічна бійка негрів у підвалі» (1883) та серію монохромних робіт різних кольорів самого Алле із дотепними оригінальними назвами. Ці художники-жартівники стали попередниками іншого визначного явища у мистецтві — супрематизму Казимира Малевича.

На початку 20-го ст. Казимир Малевич (1879-1935), видатний український художник родом з Києва, на той час проживаючи у Петрограді, став основоположником оригінального напряму у живописі під назвою «супрематизм» (від лат. supremus — найвищий), який є різновидом геометричного абстракціонізму. Його найхарактерніша риса — використання однокольорових площин основних геометричних форм: прямокутників, кола, трикутника, лінії. Всесвітньо відомі чотири «Чорні квадрати» Малевича, а також його полотна «Живописний реалізм селянки у двох вимірах» (який часто називають «Червоним квадратом») та «Біле на білому» (так званий «Білий квадрат», на фото нижче) заклали фундамент для подальших експериментів з монохромом інших майстрів абстрактного і концептуального мистецтва.

Серед найвідоміших та найуспішніших європейських та американських художників 20-21-го ст., які активно працювали і працюють з одним кольором, можна назвати таких митців як: Йозеф Альберс, П'єро Манцоні, Лусіо Фонтана, Олів'є Моссе, Ів Кляйн, Герхард Ріхтер, Аніш Капур, Ед Рейнхардт, Френк Стелла, Джаспер Джонс, Роберт Раушенберг, Роберт Райман, Агнес Мартін, Елсворт Келлі, Крістофер Вул.

Звісно, у монохромному стилі працюють і в країнах Азії (наприклад, представники корейського напряму під назвою «Dansaekhwa»). Є й видатні сучасні українські художники, відомі полотнами в одному кольорі (Анатолій Криволап, Олександр Животков). Але це тема для окремої розмови. Метою даної статті є короткий ознайомчий огляд монохромних творів окремих найвизначніших постатей західно-європейського та американського мистецтва 20-21-го століття.

ДЖОЗЕФ (ЙОЗЕФ) АЛЬБЕРС (Josef Albers, 1888-1976) — німецько-американський художник, який навчався та згодом став професором у відомій школі мистецтва та дизайну Баухауз. У 1933 р. переїхав до США, де спочатку викладав теорію кольору у мистецькій школі Black Mountain College (штат Північна Кароліна). З 1949 р. став викладачем у Єльському університеті, того ж року розпочавши роботу над своєю серією полотен «Вшанування квадрата» (Homage to the square), над якою працював до кінця свого життя. Це серія полотен із зображенням різнокольорових, вписаних один в одного квадратів (зазвичай, три чи чотири). Створювалися картини наступним чином: на горизонтально покладену дошку (ДВП, або масоніт) художник наносив тонкий шар фарби мастихіном, причому так, аби шари фарби на суміжних квадратах не накладалися один на одного. Метою цієї великої серії робіт було практичне дослідження взаємодії кольорів один з одним та їхній вплив на сприйняття глядача залежно від різних умов (освітлення, положення і відстань глядача до картини). Більшість робіт поєднували площини різних кольорів, проте значна частина з них була виконана також у градаціях одного відтінку. Яскравий приклад — роботи у сірій кольоровій гамі, які були представлені у нью-йоркській галереї Девіда Цвірнера у 2016 р. на виставці «Josef Albers: Grey Steps, Grey Scales, Grey Ladders» (на фото нижче – фрагмент експозиції).

Або ж невелике (40,6х40,6 см) полотно у тонах червоного, написане олією на ДВП у 1969 р.

Нещодавно, у березні 2022 р., ця невелика червона картина Джозефа Альберса була продана на вечірньому аукціоні сучасного мистецтва в аукціонному будинку «Сотбі» (Sotheby's) за 378 тис. британських фунтів.

П'ЄРО МАНЦОНІ (Piero Manzoni, 1933-1963) — італійський художник, один із перших засновників концептуального мистецтва, який входив до впливової арт-течії 60-70-х рр. 20 ст. під назвою «Arte Povera» (у перекладі з італійської – «Бідне мистецтво»). Художник добре знаний завдяки своїй іронії та використанню широкого спектру нетрадиційних матеріалів, зокрема, й власних екскрементів (відомий арт-об'єкт у вигляді консервних бляшанок із написом «Лайно художника», 1961 р.). До речі, свідоцтво про смерть молодого митця також було проголошено твором мистецтва.

Манцоні також відомий монохромною серією картин під назвою «Ахроми» (Achromes). На його роботи справили вплив експерименти 50-х рр. Іва Кляйна, Лусіо Фонтани та Роберта Раушенберга. У своїй серії, розпочатій 1957 р., П'єро Манцоні використав найрізноманітніші матеріали. Перші «ахроми» (білі, практично безбарвні об'єкти) представляли собою великі полотна, вкриті ґрунтом-гессо або білою глиною (каоліном), із рельєфом, створеним накладанням на глину зім'ятої тканини. Згодом художник почав використовувати для створення картин кроляче хутро, склопластик, волокна бавовни і навіть хліб.

На фото нижче зображений один із «Ахромів» П'єро Манцоні, створений із глини та хліба на маленькому полотні розміром 33х42 см, яке на аукціоні Sotheby's у 2020 р. було придбано за 1, 7 млн. фунтів.

У цій роботі винахідливий художник використав готові булочки.

ЛУЧО ФОНТАНА (Lucio Fontana, 1899–1968) – аргентино-італійський художник, який заснував напрямок у мистецтві, відомий як «спаціалізм» (італ. Spazialismo) – своєрідний синтез у живописі та скульптурі кольору, звуку та руху об'єкта у просторі і часі. У 1946 р. Фонтана разом з іншими художниками, на яких його новаторські ідеї справили вплив, оприлюднив «Білий маніфест» (Manifesto Blanco), в якому проголосив новий напрям мистецтва і необхідність інтегрувати в нього усі найпередовіші ідеї і винаходи (наприклад, неонове освітлення чи телебачення).

З 1949 до 1960 р. художник створив серію робіт під загальною назвою «Просторові концепції» (Concetti Spaziali) – монохромні полотна, яким за допомогою розрізання та перфорації було надано тривимірності. Перші такі полотна під назвою «Buchi» («Дірки») були представлені у різноманітних кольорах; наприкінці життя художник більше тяжів до білого кольору.

На цьогорічному травневому (18 травня 2023 р.) вечірньому аукціоні сучасного мистецва «Сотбі» у Нью-Йорку була представлена робота Лучо Фонтана «Concetto Spaziale, Attese» (1968). Посеред синього полотна розміром 92х73 см, вкритого водоемульсійною фарбою, нанесені п' ять довгих надрізів.

За попереднім прогнозом ціна картини коливалася в межах 1,8 - 2,5 млн. доларів США. Фактична ціна продажу склала 2,238 млн. доларів. Власником картини, який виставив її на продаж, є американський підприємець і філантроп Ян Шрем, який пообіцяв перерахувати одержані від продажу полотна кошти на благодійність у сфері мистецтв та медицини.

ОЛІВ'Є МОССЕ (Olivier Mosset, нар. 1944) – швейцарський художник-абстракціоніст, відомий великими монохромними полотнами, створеними за допомогою різних матеріалів: олійних фарб, акрилу, поліуретанової смоли. Йому належить серія з ідентичних картин однакового розміру (100х100 см), на яких зображений той самий «мотив» – невелике чорне коло на білому полотні. Таких зображень протягом 1966-1974 рр. Моссе створив понад двісті, лише змінюючи іноді фарбу: деякі з цих картин виконані олією, інші – акрилом. Як і більшість представників абстрактного мистецтва, Олів'є Моссе прагне до самодостатності кольору і форми та граничного відмежування від предметності.

На аукціоні «Сотбі» 2017 р. квадратна метрова робота Моссе без назви із славнозвісної серії з маленьким чорним колом, виконана акрилом, була продана за 92,5 тис. євро.

ІВ КЛЯЙН (Yves Klein, 1928-1962) – французький митець, який справив значний вплив на розвиток концептуального мистецтва і поп-арту. Хоча Кляйн народився у родині художників, сам він не мав художньої освіти і переважну частину свого життя працював тренером із дзюдо.

Художник від самого початку був вірний своєму гаслу: «За колір! Проти лінії та рисунку!» Активну виставкову діяльність він розпочав у 1955-56 рр., проте публіка спочатку не надто прихильно сприймала його монохроми, створені у синьому, помаранчевому, жовтому, рожевому, червоному кольорах. Основним кольором робіт Кляйна став ультрамарин, а саме – так званий «Міжнародний синій Кляйна», International Klein Blue (IKB). Винайдена і запатентована художником фарба складалася з пігменту ультрамарину та певної кількості розчинника під назвою «Rhodopas MA». За своє недовге, але насичене життя Ів Кляйн створив близько 200 синіх монохромів. Після смерті його вдова присвоїла їм назви IKB з відповідним номером, оскільки сам художник ці полотна не підписував.

Всесвітньої слави Ів Кляйн зажив після публічної демонстрації у 1960 р. процесу створення серії картин під назвою «Антропометрії»: оголені моделі, вкриті ультрамариновою фарбою, притискалися тілами до полотен і залишали на них сині відбитки своїх тіл.

На сьогодні роботи Кляйна високо цінуються колекціонерами. Найдорожчою роботою художника поки що є оригінальний монохром із використанням рожевого пігменту, синтетичної смоли, натуральних морських губок і каміння під назвою «Le Rose du Bleu» («Блакитна троянда») (199х153 см, 1960 р.).

У 2012 р. на аукціоні «Крісті» (Christie's) ця робота була придбана приватним колекціонером за понад 23,5 млн. фунтів стерлінгів.

ГЕРХАРД РІХТЕР (Gerhard Richter, нар. 1932 р.) – німецький живописець, один із найвідоміших художників сучасності. Починав створювати полотна у стилі, який сам назвав «капіталістичним реалізмом» (німецький відповідник поп-арту; назву художник вигадав на противагу «соціалістичному реалізму»).

Герхард Ріхтер передусім відомий своїми великими абстрактними картинами, написаними величезним шпателем, яким він протягує на полотні численні шари фарби. У 70-х рр. художник створював переважно монохромні роботи у сірому кольорі. За його словами, саме сірий найкраще підходить для відображення «нічого». На полотнах, схожих на бетонну стіну, головний акцент створювала фактура. Художник експериментував із різними способами нанесення фарби: накладання багатьох кольорових шарів, зішкрябування, залишання слідів пальців. Після Іва Кляйна монохромний живопис став одним із мейнстримних напрямків у мистецтві 60-70-х рр. 20-го ст., тому й Герхард Ріхтер не міг лишитися осторонь експериментів з одним кольором.

На фото нижче зображений один з яскравих прикладів його сірих монохромів 70-х рр. – картина із лаконічною назвою «Grau» («Сірий»), написана у 1974 р. олією на полотні розміром 102х96 см.

Герхард Ріхтер – один із найдорожчих митців сьогодення, чиї роботи високо цінуються: вартість деяких його полотен сягає восьмизначних чисел. Наприклад, його монохромний пейзаж 1968 р. «Катедральна площа, Мілан» (полотно, олія, 275х290 см.) був проданий на аукціоні сучасного мистецтва Sotheby's у травні 2013 р. за понад 37 млн. дол.

АНІШ КАПУР (Anish Kapoor, нар. 1954 р.) – британсько-індійський сучасний концептуальний скульптор, художник, архітектор, який створює скульптури, інсталяції та картини переважно у монохромній палітрі.

Митець став відомим завдяки скульптурам 1980-х рр. під назвою «Тисяча імен». Це були геометричні, а також біоморфні (такі, що імітують природні форми) об'єкти насичених кольорів (жовтого, червоного, чорного) виготовлені з кольорових пігментів, гіпсокартону та дерева.

  Україні його роботи 2000-х рр. можна було побачити під час персональної виставки 2012 р. у PinchukArtСentre.

Аніш Капур експериментує з багатьма матеріалами і кольорами. Важливе місце у його творчості посідає насичений глибокий червоний колір, сріблястий та чорний. Художник має ексклюзивні права на використання «найчорнішого кольору у світі» – речовини під назвою «Vantablack», яка містить нанотрубки і поглинає практично все видиме світло. Ціни на роботи митця варіюються у межах від кількох тисяч до більше мільйона фунтів стерлінгів.

ЕД РЕЙНХАРДТ (Ad Reinhardt, 1913-1967) — американський художник-абстракціоніст із Нью-Йорка, який справив значний вплив на концептуальне мистецтво, мінімалістичний та монохромний живопис 20-го ст.

Художник починав у 40-х рр. з яскравих геометричних абстракцій, проте у 50-х прийшов до монохромних картин — суцільних червоних, синіх чи білих полотен. Із середини 50-х рр. до кінця життя Рейнхардт написав свій знаменитий цикл «Чорних картин», натхненних супрематизмом Казимира Малевича. Ед Рейнхардт вважав, що чорні полотна — останній можливий ступінь розвитку модернізму, чорний колір є «не-кольором» і створює максимальний рівень нерепрезентативності у мистецтві.

На цьогорічному денному аукціоні модернового мистецтва «Сотбі» (Modern Day Auction, 17 травня 2023 р.) була, зокрема, представлена робота Рейнхардта 1955 р. із чорної серії під назвою «Black in Black» («Чорне на чорному»; полотно, олія, 91,5х61 см).

Картина відображає майстерну роботу художника із тонкими тональними нюансами чорного кольору. Попередня оцінка вартості (естімейт) картини була в межах 400-600 тис. дол. Ціна продажу перевершила прогнози і склала фактично 1 244 600 дол.

ФРЕНК СТЕЛЛА (Frank Stella, нар. 1936 р.) — американський провідний художник-абстракціоніст, який отримав визнання та славу ще в молодому віці на початку 60-х рр. 20-го ст. Одними з перших його робіт були «Чорні картини» — серія із 23 мінімалістичних монохромних полотен із геометричними лінійними «візерунками».

Френк Стелла, як і багато художників-абстракціоністів та мінімалістів, дотримується принципу, що форма і зміст мають бути максимально простими і однозначними: на картині зображено лише те, що зображено, і нічого більше вона не означає. За словами художника, картина — це лише пласка поверхня із нанесеною на неї фарбою. Проте для арт-критиків, глядачів та колекціонерів його полотна все одно лишаються приводом для роздумів та «медитацій».

Крім відомих чорних полотен, Френк Стелла є автором сірих монохромів із зображенням квадратів різного тону, вписаних один в одного, які ніби затягують глядача всередину картини та гіпнотизують. Наприклад, робота 1974 р. із назвою «Pratfall» (буквально означає «Падіння на сідниці», у переносному значенні — комічний прийом із частим падінням героя у старому німому кіно), виконана акрилом на великому полотні розміром 329х329 см.

У 2013 на аукціоні «Крісті» ця робота була придбана за 2,8 млн. дол., а у 2016 на торгах «Сотбі» продана вже за 8,9 млн. дол. (попередньо верхній естімейт складав 4,5 млн., ціна продажу перевершила прогноз майже вдвічі).

ДЖАСПЕР ДЖОНС (Jasper Johns, нар. 1930 р.) — відомий художник, який разом із Робертом Раушенбергом стояв біля витоків американського поп-арту. Одні з найвідоміших його робіт у цьому стилі — «Прапор» та «Фальстарт». Саме завдяки останній картині художник вперше у 1988 р. встановив рекорд за ціною на роботу живого сучасного митця, коли «Фальстарт» продали за 17,05 млн. дол.

Проте Джонс — дуже різнобічний митець, який працював у тому числі і з монохромними зображеннями, експериментуючи з фактурою і матеріалами. Художник часто застосовує техніку енкаустики (фарба на основі розплавленого воску), створює цікаві рельєфні поверхні.

На фото вище — невелика картина 1963 р. під назвою «Цифра 2» (Figure 2), виконана у сірому кольорі в техніці енкаустики та газетного колажу (розмір 46х36 см). Напередодні вечірнього аукціону сучасного мистецтва «Сотбі» у травні 2023 р. її естімейт складав 3-4 млн. дол. Щоправда, з невідомих причин це полотно зняли з торгів.

РОБЕРТ РАУШЕНБЕРГ (Robert Rauschenberg, 1925-2008) — видатний американський художник, який відзначився роботою у багатьох стилях (передусім він був одним із засновників поп-арту), техніках та комбінованими картинами з найрізноманітніших матеріалів. Навчався у Північній Кароліні у Джозефа Альберса, який приніс до Сполучених Штатів ідеї німецької школи мистецтва та дизайну Баухауз.

На початку 50-рр. 20-го ст. у творчості Раушенберга спостерігався монохромний період із полотен у білому, чорному та червоному кольорах.

У 1951 р. художник створив серію білих картин під назвою «White painting» («Білий живопис»), суцільна та гладка поверхня яких мала вступати у взаємодію з оточуючим середовищем, реагувати на освітлення, рефлектувати. Роберт Раушенберг був одним з перших, хто почав використовувати модульні полотна.

Не всі білі полотна збереглися до сьогодення, оскільки пізніше Раушенберг повторно їх використав для нових творів. За приблизними оцінками, вартість серії «Білий живопис» може складати 89 млн. дол.

РОБЕРТ РАЙМАН (Robert Ryman, 1930-2019) — художник-мінімаліст зі США, який все життя працював у монохромі. Його «візитівка» — фактурні полотна, написані «білим на білому». Цікаво, що починав він свій творчий шлях із роботи охоронцем у Музеї сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку.

За словами Роберта Раймана, в нього ніколи не виникало питання, що писати, а лише питання: «Як?» Тому він експериментував з різними матеріалами: полотном, сталлю, алюмінієм, склопластиком, вінилом, деревоплитою, газетним і гофрованим папером, пір'ям. Художник випробував багато різновидів фарб: олію, акрил, енкаустику, суху і олійну пастель, гуаш, графіт. Райман працював із фактурою та з різним ступенем прозорості та покривної властивості фарби, подекуди залишаючи порожні проміжки полотна (чи іншої основи під живопис).

Роботи Роберта Раймана знаходяться у багатьох великих музеях світу та приватних колекціях.

Одне з найдорожчих його полотен, написаних у 2000-х рр., «Swift» (олія на полотні, 213х213 см, 2002 р.), було продано у 2022 р. на аукціоні «Сотбі» за 10,6 млн. дол.

АГНЕС МАРТІН (Agnes Martin, 1912-2004) — канадсько-американська художниця, відома своїми мінімалістичними полотнами. Мисткиня захоплювалася китайською філософією, зокрема, даосизмом, який навчає споглядальному способу життя і простоті, що позначилося на її творчості. До того ж відомо, що Агнес Мартін потерпала від слухових галюцинацій, тому її полотна відображають також пошук художницею внутрішньої тиші та спокою.

У 1931 р. вона переїхала з Канади до США. Її наставником у мистецтві і близьким другом був Ед Рейнхардт, після смерті якого у 1967 р. вона покинула Нью-Йорк і почала вести усамітнений спосіб життя у Таосі (штат Нью-Мексико), проте продовжувала активно брати участь у виставках.

Сутність художньої техніки Агнес Мартін — нанесення олівцем графічної сітки на тонкі прозорі розмиви акрилової чи олійної фарби. До 60-х рр. вона працювала переважно з білим, чорним, коричневим кольорами. Пізніше в її роботах з'явився небесно-блакитний. Маленька блакитна робота без назви (розмір 30,5х30,5 см), датована 1960 р. і виконана олією на полотні, у 2019 р. коштувала 2,84 млн. дол.

Максимальна простота і прозорість картин Агнес Мартін вочевидь цінується сучасними колекціонерами. 

ЕЛСВОРТ КЕЛЛІ (Ellsworth Kelly, 1923-2015) — американський художник і скульптор, прибічник мінімалізму. Художню освіту здобував як у США, так і у Франції. У 50-рр. ділив майстерню на Мангеттені із вище згаданою Агнес Мартін. У ранній творчості в художника домінували чорно-білі роботи, але переважна більшість пізніших творів відзначається яскравим насиченим кольором.

У 60-х рр. він почав працювати над полотнами, вигнутими відносно площини стіни під певним кутом, і став поступово відмовлятися від традиційної прямокутної форми полотна, надаючи перевагу вигнутим лініям. Живописні та графічні роботи Елсворта Келлі нагадують пласкі різнобарвні скульптури різноманітних форм: трикутних, трапецієподібних, багатокутних, віялоподібних.

Робота «Червона крива» (Red Curve) 1986 р. — це велика червона літографія на аркуші паперу розміром 66х213 см.

Художник працював і з іншими матеріалами: полотном, акрилом, олією; створював тривимірні скульптури, а також розробив архітектурний проект будівлі для приватного колекціонера, який був реалізований вже після смерті Келлі. Переважну частину свого життя художник був вірний монохромній геометричній абстракції. Ціни на його роботи коливаються від десятків тисяч до кількох мільйонів доларів.

КРІСТОФЕР ВУЛ (Christopher Wool, нар. 1955) — сучасний американський художник, найбільше відомий своїми чорно-білими полотнами із великими трафаретними літерами. Митець співпрацює із відомим «брендовим» арт-дилером Ларі Гагосяном і є одним із найдорожчих сучасних художників. Його робота 1990 р. на листі алюмінію із нанесеним емаллю словом «RIOT» (у перекладі з англійської — «повстання») розміром 273х193 см. була продана у 2015 р. на аукціоні «Сотбі» у Нью-Йорку за 29,9 млн. дол.

Основною технікою, у якій працює Вул, є шовкографія. Його монохромні роботи створені часто наступним чином: на чорно-білий принт художник зверху наносить нові шари білої фарби різного ступеня прозорості, створюючи ефект затуманеності зображення.

На фото вище — мінімалістична монохромна робота 2007 р. без назви, створена емаллю на полотні розміром 320х244 см. Напівпрозорі численні шари фарби і плетиво випадково утворених ліній свідчать про свободу художника і, у свою чергу, дають таку ж свободу глядачеві інтерпретувати його твори на власний розсуд (чи відмовитися від інтерпретації взагалі і споглядати полотно, як воно є).

Це лише неповний перелік найвідоміших художників, які працювали чи зараз продовжують творити у монохромному стилі. А скільки ще менш відомих послідовників цього напрямку є в усьому світі... Однак, і з наведеного матеріалу видно, що простота та обмеженість кольорової палітри дають вельми широкий простір для творчості, а також цінуються на сучасному арт-ринку.