МЕНЮ
ПЕРСПЕКТИВА
КУРС ВАЛЮТ
ОПИТУВАННЯ
КОНТАКТИ
PDF Друк e-mail

ПРОГНОЗУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІСТІВ

ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ СТИМУЛЮЮЧИХ ТАРИФІВ

 

13 січня 2016 року

 

Стаття заслуженого оцінювача УТО, Члена Королівського інституту сертифікованих експертів (MRICS), кандидата фізико-математичних наук Пузенка Сергія Олександровича, присвячена проблемам прогнозування в українських реаліях грошових потоків природних монополістів за умов застосування стимулюючих тарифів.

 

 

Forecasting-cash-flows-of-natural-monopolies-1

 

 

Стаття заслуженого оцінювача УТО, Члена Королівського інституту сертифікованих експертів (MRICS), кандидата фізико-математичних наук Пузенка Сергія Олександровича, присвячена проблемам прогнозування в українських реаліях грошових потоків природних монополістів за умов застосування стимулюючих тарифів.

 

 

 

ПРОГНОЗУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІСТІВ

ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ СТИМУЛЮЮЧИХ ТАРИФІВ

 

С.О. Пузенко

 

 

Стимулюючі тарифи для природних монополій почали запроваджувати в Європі ще 20 років тому. Перш за все вони застосовуються для електро- та газорозподільчих компаній та компаній з передачі електроенергії та газу, які працюють за регульованими тарифами.

 

Основна мета – стимулювати компанії до зниження оперативних видатків, втрат та відключень постачання, а також сприяння залученню інвестицій в розподільчі мережі.

 

Принцип формування тарифу наступний. При переході на стимулююче тарифне регулювання для першого року тариф встановлюється у розмірі:

 

 

Forecasting-cash-flows-of-natural-monopolies-2

 

 

В наступні роки – тариф знижується зі швидкістю, що встановлюється державним регулятором (як наведено на правій частині малюнку). Якщо компанія в змозі діяти ефективніше за норми, що встановлюються регулятором, вона має додатковий прибуток (синя полоса малюнку). Зниження тарифу відбувається за рахунок планового зменшення так званих контрольованих операційних витрат. Тобто витрат, які контролюються компанією на відміну від витрат, що від компанії не залежать (ставки податків, відрахування на фонд заробітної платні, ціна купованої електроенергії, тощо).

 

Піонерами стимулюючого тарифного регулювання у 1995 році були Великобританія, Ірландія та Норвегія. У 2000 році до них долучилися Італія, Нідерланди, Іспанія, Словаччина, Словенія, Румунія та Фінляндія. У 2009 році – Германія, Чехія, Угорщина, Болгарія та Австрія.

 

 

Forecasting-cash-flows-of-natural-monopolies-3

 

 

В Україні система стимулюючих тарифів нормативно почала розроблятися НКРЕ ще у 2013 році відповідно до загальних принципів, описаних вище.

 

Прогнозований необхідний дохід від здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на рік t розраховується за формулою (примітка – Постанова НКРЕ від 11.07.2013 №898):

 

 

Forecasting-cash-flows-of-natural-monopolies-4

 

 

Прогнозовані операційні контрольовані витрати з постачання електричної енергії за регульованим тарифом розраховуються перед початком регуляторного періоду на кожний рік регуляторного періоду за формулою (примітка – ibidem):

 

 

Forecasting-cash-flows-of-natural-monopolies-5

 

 

Постановою НКРЕ №1009 від 23.07.2013 встановлені на перший регуляторний період (3 роки) наступні параметри регулювання , що мають довгостроковий характер:

 

1) регуляторна норма доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання – 0,01-0,05 відносних одиниць;

 

2) регуляторна норма доходу на регуляторну базу активів, яка створена після переходу на стимулююче регулювання – 0,1479 відносних одиниць;

 

3) загальний показник ефективності – 1%;

 

4) індивідуальний показник ефективності – 0%;

 

5) показник ефективності технологічних витрат електроенергії на 1 класі напруги – 0,01 відносних одиниць;

 

6) показник ефективності технологічних витрат електроенергії на 2 класі напруги – 0,035 відносних одиниць;

 

7) цільовий показник якості послуг для міської території – 40 хвилин;

 

8) цільовий показник якості послуг для сільської території – 70 хвилин;

 

9) параметр коригування необхідного доходу за недотримання цільового показника якості послуг для міської території – 2 відносні одиниці;

 

10) параметр коригування необхідного доходу за недотримання цільового показника якості послуг для сільської території – 2 відносні одиниці;

 

11) рік з початку переходу на стимулююче регулювання, у якому має бути досягнуто встановлений цільовий показник якості послуг – 10-й рік.

 

Слід зазначити, що норма доходу на базу регуляторних активів у більшості країн Європи визначається як середньозважена вартість капіталу за моделлю САРМ або в інший розрахунковий спосіб із зрозумілою методикою та зрозумілими вхідними даними. «Вольове» непрозоре визначення цього досить важливого параметру рішеннями НКРЕ, які незрозуміло як приймаються, не додає довіри важливому процесу запровадження стимулюючого регулювання. З іншого боку зрозуміло, що фондовий ринок України не в тому стані, щоб отримати вхідні дані для моделі САРМ. Але це теж наслідок олігархічної структури власності енергорозподільчими активами, коли акції цих компаній практично не знаходяться у вільному фондовому обігу.

 

Таким чином, при розрахунку грошових потоків для енергопостачальних та передавальних компаній, до яких застосовується стимулюючі тарифи треба:

 

1. Розрізняти доходи та витрати із постачання за регульованим тарифом від інших видів діяльності.

 

2. Визначити регуляторну базу активів.

 

3. Спрогнозувати тарифи відповідно до правил визначення тарифів стимулюючого регулювання.

 

4. Передбачити щорічне зменшення операційних витрат, та інші фактори, що впливають на визначення тарифів в рамках показників НКРЕ.

 

Доречі, в Європі стимулююче регулювання також застосовується до газорозподільчих та газопередавальних компаній.

 

Слід також зауважити, що при розрахунку враховується тільки індекс цін виробників промислової продукції. Це провокує питання коректного врахування інфляції в грошових потоках та узгодження із ставкою дисконту.

 

Наразі стало модним в прогнозі грошових потоків індексувати їх окремі компоненти різними індексами інфляції в залежності від природи компоненту. Для витрат по зарплаті свій індекс, для енерговитрат свій, а для ставки дисконту свій.

 

Наприклад, в оцінці однієї з самих одіозних фірм великої четвірки у прогнозі потоків зарплата індексується індексом інфляції, а ставка дисконту містить інфляцію у вигляді американського індексу споживчих цін та ризик країни, який дуже опосередковано враховує інфляцію. Таким чином, оцінювач отримує додаткові параметри для варіювання прогнозами, які досить важко передбачити, що призводить до зайвих прогнозних маніпуляцій.

 

Окрім того, виникає суто філософське питання виміру поточної вартості майбутніми (проіндексованими на інфляцію) грошима. Зважаючи на це автор залишається прихильником прогнозування реальних потоків та застосування реальної ставки дисконту, що дозволяє отримати поточну вартість як «моментальний знімок» активу на дату оцінки в грошах, що також діють на дату оцінки, та уникнути зайвих спекуляцій при прогнозуванні. Хоча наразі формально реальна вартість грошей в Україні має від’ємне значення.