ЛАБИРИНТЫ ЛОГИКИ НАЦИОНАЛЬНОГО БАНКА УКРАИНЫ И ФОНДА ГОСУДАРСТВЕННОГО ИМУЩЕСТВА УКРАИНЫ
19 апреля 2018 года
В Окружном административном суде города Киева продолжается рассмотрение дела №826/2578/18 по иску Общественной организации «Всеукраинская Ассоциация Специалистов Оценки» к Национальному банку Украины, третья сторона – Фонд государственного имущества Украины, о признании незаконным и недействительным Постановления №3 от 23.01.2018 в части введения новых критериев и основных принципов справедливой оценки в банковской сфере, поскольку данные критерии, во-первых, не соответствуют принципу юридической определенности, во-вторых, вводятся Национальным банком Украины с нарушением общей процедуры принятия подобных актов, и, в-третьих, их реализация предполагает возможность незаконного присвоения и расширение прав отдельными лицами своих властных полномочий. По состоянию на сегодняшний день уже стали известными официальные позиции каждой из сторон.
Даний матеріал є логічним продовженням опублікованої майже місяць тому статті «Непрості відповіді на прості питання: Національний банк України надав перші офіційні роз’яснення щодо запровадження нових критеріїв для суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюють оцінку застави банків», яка, у свою чергу, є узагальнюючою до цілого циклу попередніх матеріалів, опублікованих на сайті. Саме тому, перед тим, як переходити до аналізу даного матеріалу, рекомендуємо ознайомитися з інформацією про попередній перебіг подій. Так би мовити, з чого все починалося.
Для тих же, хто тримає руку на пульсі подій, нагадаємо, що в Окружному адміністративному суді міста Києва продовжується розгляд справи №826/2578/18 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки» до Національного банку України, третя особа – Фонд державного майна України, про визнання незаконною та нечинною Постанови №3 від 23.01.2018 в частині запровадження нових критеріїв та основних засад принципу справедливої оцінки у банківській сфері, оскільки дані критерії, по-перше, не відповідають принципу юридичної визначеності, по-друге, запроваджуються Національним банком України із порушенням загальної процедури прийняття подібних актів, і, по-третє, їх реалізація передбачає можливість незаконного присвоєння та розширення прав окремими особами своїх владних повноважень. Станом на сьогоднішній день вже стали відомими офіційні позиції кожної зі сторін.
* * *
Заплановане на 15.03.2018 перше підготовче засідання Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за №826/2578/18 було перенесене у зв’язку із поданням Національним банком України відповідного відзиву на позовну заяву від 07.03.2018, який надійшов до Суду буквально напередодні засідання.
У своєму відзиві на позовну заяву Національний банк України попросив Суд залишити без задоволення позов Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки», мотивуючи це, зокрема, наступним.
В результаті, як наслідок, у своєму відзиві на позовну заяву Національний банк України жодного слова не сказав по суті на захист самих оскаржуваних критеріїв, їх змісту, логічності, правильності та необхідності запровадження саме у такій формі (редакції), намагаючись перевести все виключно до процедурних питань, до того ж достатньо спірних.
Не менш розпливчастими, а подекуди і дивними, були і офіційні роз’яснення Національного банку України від 20.03.2018 за №12-0007/15547 щодо окремих норм Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, які надійшли на адресу головного офісу Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки». Представлені роз’яснення не були всеохоплюючими і в більшості моментів обходили стороною цілу низку конкретних і доволі простих питань, поставлених перед банківським регулятором. Як наслідок, наведені роз’яснення важко назвати розгорнутими, цілком інформативними, а також ґрунтовними та вмотивованими.
Нацбанк, зокрема, посилаючись на відсутність у нього відповідної компетенції, чомусь так і не пояснив, наприклад, як саме (у який спосіб) буде реалізовуватися на практиці критерій щодо необхідності отримання банками «відповідної інформації від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний». Виходить, що відповідний функціонал НБУ за собою своєю ж постановою закріпив, а от будь-які роз’яснення з цього приводу надавати не хоче, пояснюючи це відсутністю у нього компетенції з питань оцінки майна та професійної оціночної діяльності. В контексті цього залишилися без відповіді, зокрема, наступні питання:
(1) У відповідності до яких нормативно-правових актів подібна інформація зберігається та обробляється в НБУ?
(2) Який структурний підрозділ НБУ виступає адміністратором, утримувачем та розпорядником такої інформації?
(3) Що є джерелом такої інформації?
(4) Чи веде НБУ відповідний реєстр і наскільки є публічним доступ до нього?
(5) НБУ отримує дану інформацію від третіх осіб, або ж збирає її власними силами, проводячи відповідне рецензування звітів?
(6) Якою передбачається процедура запиту інформації від НБУ?
(7) Якою передбачається процедура отримання інформації від НБУ?
(8) Які граничні строки подання відповідних запитів, а також підготовки відповіді на них з боку НБУ?
(9) Хто має здійснювати відповідні запити та розкривати інформацію про результати їх розгляду – банки, оцінювачі чи суб’єкти оціночної діяльності?
(10) У який спосіб та терміни, а також на якому етапі відбуватиметься розкриття даної інформації?
Як би там не було, офіційна позиція банківського регулятора станом на 20.03.2018 все ж таки була озвучена, і, за великим рахунком, після свого оприлюднення не викликала у учасників даного процесу будь-яких здивувань чи сюрпризів.
Чого не можна сказати по відношенню до іншого регулятора, а саме уповноваженого державного регулятора професійної оціночної діяльності – Фонду державного майна України. Саме офіційна позиція цього відомства, нарешті озвучена після майже двомісячного вичікування, напевно, стала найбільшим розчаруванням у даному процесі, принаймні станом на сьогоднішній день.
* * *
Заплановане на цей раз вже на 05.04.2018 друге підготовче засідання Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за №826/2578/18 знову було перенесене у зв’язку із поданням тепер вже Фондом державного майна України відповідного відзиву на позовну заяву від 04.04.2018 за №б/н, який був представлений до Суду безпосередньо під час засідання. При цьому, найбільшим розчаруванням став не лише факт самого подання відзиву, але насамперед його основний зміст та логічна конструкція.
Справа в тому, що в основній своїй частині відзив Фонду (незважаючи на те, що це все-таки відзив) практично повністю підтверджує позицію Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки». І в той же час, дивують висновки до висловленого у відзиві наприкінці документу.
Так, зокрема, офіційна думка Фонду державного майна України фактично співзвучна з представленою в Суді позицією АФО з наступних питань.
Здавалося б все правильно та логічно. Але це тільки здається. Оскільки, всупереч всьому вищезазначеному, Фонд чомусь вважає позовну заяву Позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, хоча сам Фонд фактично погоджується із позовними вимогами. Всупереч елементарній логіці та здоровому глузду, юридична служба Фонду просить Суд відмовити в задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки» до Національного банку України. Ось такий неочікуваний поворот.
Для остаточного сприйняття вищесказаного, приводимо повний текст відзиву на позовну заяву від 04.04.2018 за №б/н, який підготовлений юридичним відділом Фонду державного майна України.
Звернемо увагу на ще один цікавий момент. Фонд державного майна України, як і Національний банк України, про що вже говорилося вище, наперекір всьому обходять стороною ще один запроваджений критерій, а саме щодо необхідності отримання банками «відповідної інформації від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний». Виходить, що обидва відомства принципово не коментують необхідність запровадження даного критерію, оскільки вважають (або роблять вигляд, що вважають) його таким, що виходить за межі їх компетенції (причому одночасно обох).
Це, у свою чергу, породжує цілу низку додаткових питань. А хто ж тоді за це буде відповідати? І чи не вийшов Національний банк України за межі своїх повноважень, намагаючись всупереч чинному законодавству закріпити за собою невластивий для нього функціонал? Чому Фонд так спокійно реагує на відверту спробу Нацбанку перетягнути на себе фактично частину повноважень державного регулятора професійної оціночної діяльності? Чи не приховує в собі наявність даного критерію будь-яких корупційних ознак? Чому юридичні служби обох відомств подають свої відзиви на позовну заяву в акурат напередодні чергових судових засідань? Чому обговорення критеріїв постанови НБУ є фактично темою табу для обох відомств? Чому були перенесені терміни набуття чинності запропонованих нововведень? Чому робочі зустрічі, наради і консультації з даних питань між представниками обох відомств проходять у закритому від громадськості режимі? З кожним днем кількість подібних питань лише зростає.
* * *
Отже, на даний момент маємо ситуацію, за якої всі учасники даного судового процесу вже висловили свої офіційні позиції. Тепер свій вердикт стосовно даного спору має сказати Окружний адміністративний суд міста Києва. На кінець зазначимо, що третє підготовче засідання Суду по справі за №826/2578/18 заплановане на 26.04.2018 (четвер), початок засідання о 11:15 годині.
Далі буде…
|