MENU
PERSPECTIVE
CURRENCY
INTERVIEW
CONTACTS
PDF Печать E-mail

ДЕЙСТВИТЕЛЬНАЯ СТОИМОСТЬ: СУТЬ ПОНЯТИЯ В РАМКАХ

ГРАЖДАНСКОГО И ХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОЦЕССОВ

 

07 января 2018 года

 

Многим специалистам по вопросам оценки в рамках гражданского и/или хозяйственного процесса приходится решать задачу по определению так называемой действительной стоимости имущества. Чаще всего необходимость в определении данного вида стоимости имущества возникает, как правило, либо еще на этапе подготовки искового заявления истцом с целью определения цены иска, или уже непосредственно во время рассмотрения по сути конкретного дела на основании соответствующего постановления суда. Основная проблема здесь заключается в том, что само по себе понятие «действительная стоимость» отсутствует в действующих на сегодняшний день нормативно-правовых актах по вопросам оценки, в частности в отечественных национальных стандартах.

 

 

Diysna-vartist-zmist-ponyattya-v-ramkakh-tsyvilnoho-ta-hospodarskoho-protsesiv

 

 

Так, якщо фахівець з питань оцінки залучається в рамках цивільного та/або господарського процесу ще на етапі підготовки позовної заяви позивачем з метою визначення ціни позову, то завдання по визначенню саме дійсної вартості майна у відповідності до статті 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) або статті 163 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), як правило, передбачатиметься договором на проведення оцінки майна. У випадку ж залучення відповідного фахівця вже безпосередньо на етапі розгляду по суті конкретної справи, завдання по визначенню дійсної вартості майна в залежності від суб’єктного складу ініціаторів даного питання може бути закріплене як в договорі на проведення оцінки майна, так і безпосередньо в ухвалі суду.

 

За таких умов перед оцінювачем та/або експертом, як правило, постає певна проблема, суть якої полягає в тому, що саме по собі поняття «дійсна вартість» відсутнє в чинних на сьогоднішній день нормативно-правових актах з питань оцінки, зокрема у вітчизняних національних стандартах. Тож яку вартість у даному випадку необхідно визначати?

 

Для відповіді на це питання звернемося для початку до поточної редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 за №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 за №15), пунктом 12 якої, зокрема передбачено, що «в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю – за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості».

 

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», приходимо до висновку про те, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється «вартість майна, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу».

 

Таким чином, кожного разу вирішуючи в рамках цивільного та/або господарського процесу задачу по визначенню так званої дійсної вартості майна, фахівцям з питань оцінки необхідно пам’ятати, що поняття «дійсна вартість» та «ринкова вартість» є фактично синонімами, оскільки є змістовно тотожними. Як наслідок, вбачається цілком прийнятним (а подекуди, навіть доцільним) у відповідних договорах на проведення оцінки майна та/або судових ухвалах зазначення виду вартості, який повинен бути визначений в результаті такої оцінки, як «дійсна (ринкова) вартість».

 

Дане твердження виглядає також цілком справедливим, якщо співставити, наприклад, зміст статтей 176 ЦПК або 163 ГПК із вимогами статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, у відповідних статтях процесуального законодавства наряду з поняттям «дійсна вартість майна» паралельно також використовується і дещо скорочена його конструкція – «вартість майна» (без уточнення її виду). Водночас, п’ятим абзацем статті 9 закону про оцінку майна передбачено, що якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається саме ринкова вартість.