Ошибка

ГЛОБАЛЬНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ ИЛИ ИХ ИМИТАЦИЯ: ЗАКОНОПРОЕКТ ОБ ОЦЕНКЕ

ИМУЩЕСТВА В РЕДАКЦИИ ФГИУ – ПУТЬ В НИКУДА

 

15 марта 2016 года

 

Из анализа текущей ситуации создается впечатление, что подавляющее большинство оценщиков, которые так долго ожидают на конструктивные изменения, вряд ли смогут увидеть их уже в ближайшее время, поскольку все то хорошее и позитивное, что содержится в новом профильном законопроекте, разработанном Фондом государственного имущества Украины, скорее всего, служит лишь банальным прикрытием для настоящих политических манипуляций.

 

 

Global-changes-or-their-imitation

 

 

Из анализа текущей ситуации создается впечатление, что подавляющее большинство оценщиков, которые так долго ожидают на конструктивные изменения, вряд ли смогут увидеть их уже в ближайшее время, поскольку все то хорошее и позитивное, что содержится в новом профильном законопроекте, разработанном Фондом государственного имущества Украины, скорее всего, служит лишь банальным прикрытием для настоящих политических манипуляций.

 

 

 

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ЧИ ЇХ ІМІТАЦІЯ: ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ОЦІНКУ МАЙНА

В РЕДАКЦІЇ ФДМУ – ШЛЯХ В НІКУДИ

 

 

Законодательство не призвано служить путеводной нитью для человека,

который видит далеко вперед. Но оно должно защитить

то огромное большинство, у которого этой способности нет.

Руководящий принцип Гроува

 

 

Днями прес-служба Фонду державного майна України поширила інформацію про завершення роботи відомства щодо опрацювання зауважень Секретаріату Кабінету Міністрів України до проекту нової редакції Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно оприлюдненого повідомлення, опрацьований законопроект, який розроблявся спільно з оціночною спільнотою, направлено для схвалення до Кабінету Міністрів України.

 

Можна довго вести дискусію з приводу того, хто саме з когорти представників так званої «оціночної спільноти» приймав активну участь у розробці даного законопроекту, хто виступав його основними лобістами і чому представники державного регулятора в особі Фонду державного майна України все частіше останнім часом роблять вигляд нібито вони намагаються «вислухати кожного», але при цьому в результаті всеодно «дослухаються» лише до свого «найближчого оточення», та зараз не про це. Переважна частина представників оціночної спільноти висловлювала цілу низку своїх концептуальних зауважень до законопроекту ФДМУ ще на початковому етапі його обговорення, зокрема і в рамках робочого засідання Круглого столу від 23.07.2015 року. Організатори Круглого столу заявляли, що законопроект підготовлений з метою реалізації завдань Коаліційної угоди депутатських фракцій у Верховній раді України VIII скликання для цілей вдосконалення оціночної діяльності в Україні. І ось в результаті маємо практично ту ж редакцію, зміни, що пропонувались, не враховані. Врешті решт, «опрацьований» законопроект такий, що в принципі не має шансів не тільки на прийняття його в якості закону, а й навіть на схвалення Кабінетом Міністрів України. Свідомо чи не свідомо законопроект містить такі «новели», деякі з яких суперечать діючому законодавству, а деякі взагалі здоровому глузду, як, наприклад, відкликання звіту.

 

Розуміючи нинішній рівень напруженості в оціночному середовищі, поточний стан галузі в цілому, а також те, що на кону фактично стоїть питання майбутнього цілої професії, до якої за різними оцінками залучено близько десяти тисяч практикуючих оцінювачів по всій Україні, хочеться вкотре зосередити увагу спільноти на тих положеннях проекту нової редакції Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», які є «тормозом» всього законопроекту і «шлагбаумом» на шляху його проходження в Раду, виходячи саме з позиції максимальної об’єктивності та неупередженості.

 

Критичний підхід до аналізу «новел» законопроекту надає реальну можливість кожному представнику оціночної спільноти, незалежно від його організаційної приналежності, «кольору шкіри та віросповідання», осягнути в кінцевому рахунку слабкі концептуальні сторони обговорюваного законопроекту, оцінити реальні перспективи його прийняття у стінах Верховної Ради України. А також замислитися над питанням щодо того, чи збирається насправді Фонд державного майна України напередодні чергового етапу великої приватизації наводити лад на ринку оціночних послуг, шляхом запровадження глобальних галузевих змін, або просто вдається до банальних методів імітації реальних реформ, час від часу вводячи в оману широку громадськість, демонструючи їй здебільшого лише «одну сторону медалі»?

 

 

 

ЗЗОВНІ ВСЕ ВИГЛЯДАЄ ДОСИТЬ ПРИСТОЙНО

 

 

Перед тим, як захопити місто –

потрібно підготувати до цього населення.

Стародавня китайська мудрість

 

 

Перше знайомство будь-кого із підготовленим Фондом державного майна України проектом нової редакції Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дійсно залишає після себе досить позитивне враження, яке до того ж підігрівається яскравими презентаціями та добре організованим піаром у соціальних мережах та засобах масової інформації, коли час від часу той чи інший представник державного регулятора вчергове нагадує суспільству про крайню необхідність якомога швидшого запровадження «революційних змін» у галузі професійної оцінки, а також «дерегуляції» даного виду діяльності. І справа тут зовсім не в популізмі. Проект нової редакції профільного закону дійсно передбачає цілий ряд позитивних змін, серед яких, зокрема, можна виділити наступні:

 

1. З метою забезпечення спільного державного та громадського регулювання професійної оціночної діяльності Фондом державного майна України створюється Рада з питань оціночної діяльності, яка є постійно діючим колегіальним органом.

 

2. Запроваджується на перший погляд прозорий, хоча і не до кінця зрозумілий, механізм функціонування та моніторингу Єдиної бази звітів про оцінку майна.

 

3. Підвищення кваліфікації оцінювачів пропонується проходити раз в три роки за різними формами та способами, з числа визначених Фондом державного майна України та Радою з питань оціночної діяльності.

 

4. І що надважливо, пропонується експертну грошову оцінку земельних ділянок нарешті об’єднати з оцінкою земельних поліпшень, щоб була одна спеціалізація – оцінка нерухомого майна (у тому числі земельних ділянок).

 

Всі вищезазначені зміни дійсно є доволі актуальними для кожного практикуючого оцінювача, а тому запропоновані регулятором шляхи їх вирішення були сприйняті громадськістю абсолютно позитивно, що, у свою чергу, дозволило представникам Фонду державного майна України гордо відзвітувати перед Кабінетом Міністрів України про «повну та всебічну підтримку» даного законопроекту зі сторони оціночної спільноти, делікатно уникаючи, при цьому, обговорення цілої низки деталей (а як відомо, саме в них криється диявол) інших (вже не таких однозначних, а подекуди і просто шкідливих для професії) нововведень.

 

Після створення загального враження про те, що проект закону обговорено із громадськістю, яка його повністю підтримує, він направляється в Кабмін на погодження всіх міністерств, а після затвердження у Кабінеті Міністрів України подається на голосування до Верховної Ради України. А якщо Кабмін не погодить даний законопроект, то це вже провина не Фонду державного майна України (мовляв, зробили все що могли), а тих сил, які протидіють «революційним» змінам.

 

 

 

ПРО ЛОЖКУ ДЬОГТЮ У БОЧЦІ МЕДУ

 

 

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри,

що подібні до пофарбованих гробів,

які ззовні здаються красивими, а всередині

повні трупних кісток та всякої нечистоти;

Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних,

а всередині повні лицемірства та беззаконня.

Євангеліє від Матвія. 23 Глава

 

 

Така вже в нас в Україні склалася сумна традиція: міністри намагаються весь час звинуватити депутатів, перекладаючи на них всю повноту відповідальності, а депутати, у свою чергу, в усьому звинувачують уряд. В результаті такого штучного протистояння марнується велика кількість часу, гальмуються справжні реформи, громадськості відводиться роль віслюка, який покірно йде за морквою. Справжнє покращення життя ніяк не настає, але постійно з урядових трибун йдуть потоком нові обіцянки, хоч дійсність підтверджує протилежне. І дуже схоже, що нинішня ситуація із новою редакцією профільного законопроекту не стала виключенням, адже Фонд державного майна України достатньо вперто і цілеспрямовано закладає до законопроекту цілу низку «бомб сповільненої дії», кожна з яких практично зводить нанівець навіть потенційну можливість позитивного проходження законопроекту, а тим більше голосування депутатів Верховної Ради України за нього.

 

З якою метою державний регулятор займає таку позицію? Наскільки умисними можна вважати його дії? Навіщо Фонд державного майна України до, здавалося б, вже повної бочки меду додає не одну, а одразу декілька ложок дьогтю? Можливо для того, щоб додатково «перестрахуватися», щоб така редакція не пройшла і ми і далі жили по діючому закону.

 

*  *  *

 

По-перше, вже вкотре в історії, ФДМУ і група його «палких прихильників» напередодні чергового етапу приватизації намагається розширити зону свого впливу та контролю, шляхом самовільного присвоєння собі повноважень щодо можливості рецензування висновків експертних досліджень, виконаних атестованими судовими експертами України. Саме з цією метою до пункту 3 статті 5 нового проекту закону додане останнє речення наступного змісту: «При цьому вартість майна у висновку експерта (висновку експертного дослідження) наводиться за результатами проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку майна, який додається до відповідного висновку». Це означає, що автори законопроекту таким чином хочуть примусово зобов’язати всіх судових експертів України під час виконання судових експертиз з питань оцінки майна, окрім висновку експертного дослідження (який оцінювачі не мають права рецензувати), додатково складати ще й звіт про оцінку майна (який оцінювачі вже можуть рецензувати), змусивши тим самим судових експертів фактично виконувати ще й подвійну роботу (до того ж, всупереч закону).

 

Не важко здогадатися, що дана інновація «особливо сподобається» фахівцям Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, а також співробітникам слідчих органів усіляких силових відомств та структур, які напевно зроблять все залежне від них аби даний законопроект ніколи не був прийнятим. І зробити їм це буде дуже просто, адже дана норма прямо суперечить Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також жодним чином не передбачена будь-яким з діючих процесуальних кодексів України.

 

Більше того, згідно Закону України «Про судову експертизу», в якому чітко передбачені суб’єкти судово-експертної діяльності, а також окреслено правовий статус осіб, які можуть бути судовими експертами, жоден судовий експерт, який має право виконувати судові експертизи з питань оцінки майна, не зобов’язаний бути оцінювачем, як і відповідні державні спеціалізовані установи та експертні служби не зобов’язані бути суб’єктами оціночної діяльності. То хто ж у такому разі буде складати звіт про оцінку майна? Питання риторичне.

 

Разом з тим, незважаючи на відверту правову нікчемність даної норми у обговорюваному законопроекті, Фонд державного майна України з особливим завзяттям продовжує відстоювати її необхідність та доцільність, а останнім часом дана норма знайшла своє логічне відображення ще й в останньому абзаці пункту 4 вступної частини проекту Національних стандартів оцінки, підготовленого Українським товариством оцінювачів. Як кажуть, без коментарів.

 

*  *  *

 

По-друге, і тут, нажаль, мова знову піде про спробу чиновників «порулювати ринком» в ручному режимі, в досліджуваному законопроекті з’явилася стаття 21, якою передбачені підстави для анулювання Фондом державного майна України сертифіката суб’єкта оціночної діяльності у будь-якого суб’єкта господарювання на термін від одного до п’яти років. Наразі буде доцільним зазначити, що саме норми даної статті є особливим предметом гордості для керівництва ФДМУ, мовляв, саме таким чином ми будемо боротися з усіма «порушниками» – жорстко і рішуче наводячи порядок на ринку оціночних послуг. Так би мовити, буде можливість «каленим залізом випікати» погані оцінки і прибирати «неугодних» з ринку.

 

І все б, на перший погляд, цілком правильно і благородно, от тільки норми даної статті (у запропонованій ФДМУ редакції) прямо протирічать основним положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який є чинним на території України з 2007 року та визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

 

Згідно статті 1 даного закону під державним наглядом (контролем) необхідно розуміти діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення та навколишнього природного середовища.

 

У статті 4 даного закону розкривається зміст загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, основна суть яких, якщо коротко, зводиться до того, що планові та позапланові заходи нагляду (контролю) можуть здійснюватися виключно передбаченими законом уповноваженими органами, які за результатами відповідної перевірки у разі виявлення конкретних порушень вимог законодавства можуть застосовувати відповідні санкції у вигляді припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. При цьому, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Більше того, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. А от в обговорюваному законопроекті Фонд державного майна України наділяється правом позбавлення зайняття таким видом господарської діяльності, як практична оцінка, без рішення суду та ще й на визначений строк. Отакої!

 

В цьому випадку Фонд державного майна України в одній особі намагається бути і державним регулятором оціночних послуг, і замовником оцінки, і розпорядником оцінюваного майна, і уповноваженим органом з питань державного нагляду та контролю за суб’єктами оціночної діяльності (який може застосовувати до суб’єктів господарювання відповідні санкції у вигляді припису, розпорядження або іншого розпорядчого документу, а також виступати ініціатором процесу призупинення надання послуг окремими суб’єктами господарювання). Але що просто шокує, так це те, що ФДМУ вже стане тим органом (замість суду, як того вимагає закон), який зможе виносити рішення про призупинення надання послуг суб’єктами господарювання та ще й не просто до моменту усунення виявлених порушень, а зразу на термін від одного до п’яти років. Відразу виникає ціла низка питань, зокрема, навіщо Фонду державного майна України такі повноваження і в чому тоді полягає суть так званої «дерегуляції»? Більше того, наскільки прагнення державного регулятора підмінити собою суд є законними?

 

Хотілося б почути з цього приводу думку Державної регуляторної служби України та Департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, останній з яких, до того ж, нещодавно виступив з ініціативою щодо необхідності усунення надмірних чи невиправданих механізмів регулювання сфери господарської діяльності, викликаних надмірною кількістю документів дозвільного характеру, отримання яких вимагається чинним законодавством від суб'єктів господарювання, для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, оскільки таке регулювання значно ускладнює умови ведення бізнесу та лягає на підприємців додатковим регуляторним тягарем.

 

*  *  *

 

І нарешті, , ще про одне досить екзотичне ноу-хау від Фонду державного майна України – це норма пункту 5 статті 12 доопрацьованого законопроекту про відкликання звіту про оцінку майна з підстав, перерахованих в пункті 4 цієї ж статті. Не будемо довго зупинятися на обговоренні даного питання (відповідна тема вже неодноразово освітлювалася на сторінках даного сайту – дивись матеріал «Степан Максимов: Оціночна діяльність в Україні буде організована по-новому?» або «Сергій Пузенко: Ностальгія – поганий порадник майбутньому»), оскільки по суті і обговорювати то нічого. Запропонована стаття проекту визначає сам механізм відкликання, але ж жодним чином не розкриває правові наслідки даного діяння. Як говориться – додумайтесь самі. Незрозуміло, наприклад, яким буде статус угод, укладених на підставі звіту, після його відкликання (відміняються самі правочини чи ні), чинним чи не чинним залишається сам звіт, як враховуватиметься думка безпосередніх виконавців звіту при відкликанні його суб’єктом оціночної діяльності і таке інше. Словом питань і питань. І до чого хорошого може призвести відкликання звіту, окрім як ухилення від відповідальності виконавця оцінки і шантажу виконавцем замовників чи користувачів оцінки, якщо він цього забажає.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Суспільству потрібен результат,

а чиновникам – процес.

 

 

Одне зрозуміло напевно – у такій редакції даний законопроект навряд чи буде внесений у стіни Верховної Ради України. З тексту законопроекту оціночна спільнота жодним чином не бачить результату так широко розрекламованої дерегуляції. Громадянам України ще довго доведеться очікувати належної якості оціночних послуг, державний регулятор продовжуватиме імітацію своєї боротьби з «вітряними млинами», народні депутати та урядовці розпочнуть черговий раунд взаємних звинувачень, а тим часом на самому ринку почне панувати банальний хаос.

 

І тут постає цілий ряд питань… Невже досвідчені фахівці Фонду державного майна України не розуміють цього? Навряд чи. А якщо розуміють, то тоді на кого направлена вся ця «димова завіса»: бурхлива законотворча робота, жваве обговорення проектів нормативних актів, круглі столи, робочі групи тощо? Чому нинішні чиновники так добре націлені на процес, залишаючись, при цьому, абсолютно байдужими до реальних результатів своєї роботи? Чому однією рукою вони пропонують нам «покращення вже сьогодні» і, водночас, іншою роблять все, аби таке «покращення» ніколи не наступило? Від чого нас намагаються відволікти?

 

Позицію нинішніх бюрократів доволі просто зрозуміти – імітація бурхливої реформаторської діяльності є фактичною запорукою перебування їх на займаних посадах, от тільки суспільство не отримує від цього жодного реального зиску. А час іде.

 

З іншого боку, окремі представники самої оціночної спільноти останнім часом постійно перебувають у стані перманентної боротьби. Причому для них практично не важливо з ким боротися і за що, головне – щоб був об’єкт протистояння. А оскільки зараз такого явного об’єкта протистояння у них немає, то вони роблять усе можливе, аби він у них з’явився. І тут інтереси даної когорти представників оціночної спільноти «дивним чином» збіглися з інтересами чиновників, яким також рано чи пізно в кінцевому рахунку потрібно буде звалювати всі свої провали на чиїсь плечі, мовляв, ми робили що могли, але нам завадили.

 

З аналізу поточної ситуації складається враження, що роль умовного «цапа відбувайла» відведена тим, хто не сприймає такі «новели» законопроекту. В першу чергу, це ті представники оціночної спільноти, які критично ставляться до окремих положень запропонованого Фондом державного майна України проекту профільного закону. І схоже на те, що у разі провалу проходження даного законопроекту у Верховну Раду України (а воно, як було показано вище, практично неминуче саме завдяки «титанічним зусиллям» самих чиновників), вся провина буде автоматично перекладена саме на адресу останніх.

 

Дійсно, хотілося б помилятися у своїх прогнозах, але факти річ уперта. Найбільше засмучує те, що самі оцінювачі, які так довго очікують на конструктивні зрушення, навряд чи зможуть побачити їх вже найближчим часом, оскільки все те хороше і позитивне, що міститься в новому законопроекті, швидше за все, слугує лише банальним прикриттям для справжніх політичних маніпуляцій. На жаль.

 

Як будуть розвиватися події насправді – покаже час.

 

 

Степан Максимов, Евгений Псярнецкий